12 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3719/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши у місті Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними і скасувати рішення Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради у формі наказу №440 від 03.12.2024 «Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва»: «Нове будівництво двоповерхового індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036)».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він придбав за договором купівлі-продажу від 24.02.2020 року земельну ділянку 0.0050 га з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036, яка належить до категорії земель ''Землі житлової та громадської забудови'' і має цільове призначення ''02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів''. Метою придбання цієї земельної ділянки було будівництво індивідуального гаража, у зв'язку з чим, позивач у листопаді 2024 року звернувся до Кропивницької міської ради для отримання містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва, проте рішенням від 03.12.2024 року відмовлено у їх видачі через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Вказане рішення вважає протиправним, оскільки ним порушується право позивача на використання земельної ділянки на свій розсуд, наполягає на тому, що обмежене використанні земель, встановлені містобудівною документацією на місцевому рівні є чинними з моменту внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру, і воно не поширюється на обмеження, встановлені до набрання чинності таких обмежень.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року відкрито провадження у даній справі, вирішено справу розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки щодо надання заяв по суті справу.
Кропивницька міська рада (надалі - відповідач) подала відзив на позов, у якому заперечуючи проти доводів позову, з тим підстав, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 встановлена невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (зокрема плану зонування території) є законодавчо визначеною підставою для прийняття рішення уповноваженими органами містобудування та архітектури рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень. Вказане є підставою для відмови у видачі дозвільних документів. При цьому, відповідач наголосив, що усі обмеження щодо будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036 існували на час придбання позивачем цієї земельної ділянки. Відповідно до Генерального плану м. Кіровограда - земельна ділянка позивача віднесена до території зелених насаджень спеціального призначення, а згідно Плану зонування м. Кіровоград - ділянка віднесена ландшафтно-рекреаційної зони Р, а саме підзони зелених насаджень спеціального призначення Р-3с; за нормами ДБН Б 2.2-12:2019 - по вищезазначеній земельній ділянці проходить підземна лінія електропередач. Отже, відмовляючи позивачу у видачі МУіО забудови земельних ділянок з к.н. 3510100000:41:331:0036, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а прийняте рішення в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами процесуальні заяви та докази, суд , -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) є на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.02.2020 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036 площею 0.0050 га, розташовану у м. Кропивницький по вулиці Курганній, біля огорожі ''Радіозаводу'' (а.с.7-9).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2020 року цільове призначення земельної ділянки 3510100000:41:331:0036 - для будівництва індивідуальних гаражів (а.с.10-11).
У Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.06.2025 року зазначено, що земельна ділянка 3510100000:41:331:0036 відноситься до землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів (а.с.12-17).
Позивач звернувся до відповідача 25.11.2024 року із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 3510100000:41:331:0036 на об'єкт будівництва двоповерхового індивідуального гаража.
Рішенням Департаменту містобудування та земельних ресурсів про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 03.12.2024 року MU01:4898-9702-3930-5083 відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до частини 4 статті 29 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'', а саме: невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Примітка. Частиною другою статті 5 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності'' визначено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування. Відповідно до Витягу з містобудівного кадастру м. Кропивницького від 28.11.2024 №120 земельна ділянка 3510100000:41:331:0036 відноситься: до територій земельних насаджень спеціального призначення - це згідно з Генеральним планом м. Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 №627: до ландшафтно-рекреаційної зони Р, а саме підзони зелених насаджень спеціального призначення Р-Зс - це згідно з планом зонування території м.Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 №2456. Ваші наміри щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036 не відповідають визначеним видам забудови в межах вищезазначених територій. Додатково повідомляємо, що зазначена земельна ділянка повністю знаходиться в охоронних зонах інженерних мереж згідно з Додатокм И- ДБН Б 2.2.-12:2019 ''Планування та забудова територій'' охоронні зони від фундаментів будинків і споруд до водопроводу - 5 м до кабелів силових всіх напруг і телекомунікаційних кабелів - 0,6 м (а.с.18).
Наказом Департаменту містобудування та земельних ресурсів від 03.12.2024 року №440 ''Про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва'' відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва: '' Нове будівництво двоповерхового індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036 (надалі - спірне рішення, а.с.19).
Отже, законність та справедливість спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
У відповідності з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Реалізація права власника земельної ділянки на її забудову можлива лише за умови дотримання вимог містобудівного законодавства, зокрема - після отримання одного з необхідних документів дозвільного характеру: будівельного паспорта або містобудівних умов та обмежень, залежно від типу (характеристик) об'єкта будівництва.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Порядок отримання містобудівник умов регламентуються наказом від 05.07.2011 року № 103 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки».
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (містобудівні умови та обмеження) фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Згідно частини 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника або особи, якій делеговані функції замовника відповідно до законодавства (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Частиною 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Водночас статтею статті 39 Земельного Кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Отже, право на забудову не є абсолютним і не може реалізовуватись виключно на підставі права власності або права користування земельною ділянкою. Власник (користувач) має діяти у межах і відповідно до вимог, визначених містобудівною документацією, яка є обов'язковою до врахування при розпорядженні правом на забудову.
Правова позиція/висновки, викладені у постанові від 29.01.2025 року у справі № 600/3670/22-а Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд, підтверджує пріоритет дотримання вимог містобудівного регулювання над правом власника земельної ділянки на її забудову. Суд визнав правомірною відмову виконавчого органу міської ради у видачі будівельного паспорта, оскільки запропоновані наміри забудови не відповідали містобудівним обмеженням, визначеним у затвердженій містобудівній документації, зокрема у плані зонування території.
Суд зауважує, що право власності (або право користування) на земельну ділянку не гарантує безумовної можливості її забудови, якщо така забудова суперечить стратегічним документам просторового планування, які визначають допустимі види використання території, її функціональне призначення, граничні параметри забудови тощо. Такий підхід спрямований на забезпечення збалансованого розвитку територій, дотримання принципів законності, пропорційності та справедливості у сфері містобудування.
Право на забудову має публічно-правовий характер і реалізується з урахуванням пріоритету публічних інтересів у сфері просторового планування та забудови, тобто приватний інтерес не може превалювати на суспільними інтересами.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно з частинами 1, 2, 6 та 7 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк, зокрема визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами.
Статтею 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів.
Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.
Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.
За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.
План зонування території не підлягає експертизі.
У свою чергу, відповідно до статей 1, 5 та частини другої статті 25 вищевказаного Закону генеральним планом населеного пункту є містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; планом зонування території (зонінг) є містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон; містобудівною документацією є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й План зонування.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17) (№ в ЄДРСР 103282061), від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а та від 2 грудня 2021 року у справі № П/320/900/20.
При цьому, план зонування території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а.
Як засвідчують норми статей 17-19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.
Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 295/11369/17 (№ в ЄДРСР 103129065), від 31.07.2019 у справі №466/1264/18 та від 11.01.2022 у справі № 814/296/17.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
За змістом частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Верховний Суд у постанові від 01.05.2025 по справі №№ 380/5886/22 визнав помилковою позицію судів попередніх інстанцій про пріоритетність врахування у спірних правовідносинах саме цільового призначення земельної ділянки, а не положень Генерального плану. Цільове призначення земельної ділянки повинно було відповідати чинному на момент його встановлення Генеральному плану, змін до якого у подальшому не вносилось.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20, відповідно до якої здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій.
Згідно статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; виконання підготовчих та будівельних робіт; державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом; проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Частинами 1, 3, 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.
Отже, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (зокрема плану зонування території) є законодавчо визначеною підставою для прийняття рішення уповноваженими органами містобудування та архітектури рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.
Позивач звернувся із заявою з питання видачі містобудівник умов і обмежень для нового будівництва індивідуального двоповерхового гаражу на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036.
Перевіривши відповідність намірів забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036 положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні Департаментом містобудування та земельних ресурсів установлено, що земельна ділянка, на якій запропоновано будівництво, суперечить Генеральному плану м. Кіровограда (м. Кропивницький) від 12 грудня 2000 року №627 «Про затвердження генерального плану м. Кіровограда», Плану зонування території м. Кіровограда від 17.09.2013 №2456, Державним будівельним нормам «Планування та забудова території ДБН Б 2.2-12:2019».
Відповідно до Генерального плану м. Кіровограда - земельна ділянка віднесена до території зелених насаджень спеціального призначення.
Відповідно до Плану зонування м. Кіровоград - ділянка віднесена ландшафтно-рекреаційної зони Р, а саме підзони зелених насаджень спеціального призначення Р-3с.
Згідно з ДБН Б 2.2-12:2019 - по вищезазначеній земельній ділянці проходить підземна лінія електропередач.
Заперечень щодо даних обставин позивач не зазначав.
За змістом статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за наявності затвердженого генерального плану та/або плану зонування території, вирішення уповноваженим органом питання видачі будівельного паспорта повинно вирішуватись з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.07.2019 у справі №520/8970/18, від 05.05.2020 у справі №638/17817/18, від 27.04.2020 у справі № 820/4112/18, від 19.10.2020 у справі № 638/17035/17.
Рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 №627 затверджений Генеральний план міста Кіровограда.
Рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 №2456 затверджено План зонування території міста Кіровограда.
На момент прийняття відповідачем спірного рішення, вказані рішення Кіровоградської міської ради є чинними.
Отже, оскільки Генеральний план міста Кіровограда та План зонування території міста Кіровограда на момент прийняття спірного рішення були чинними, вони в силу ч. 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є обов'язковими для виконання як відповідачем, так і позивачем.
Відповідач зазначив, що згідно викопіювання із Генерального плану м. Кіровоград, встановлено, що земельна ділянка, на якій планується будівництво, відноситься до території зелених насаджень спеціального призначення.
Планом зонування території м. Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради № 2456 від 17 вересня 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036 віднесена до зони Р-3с - ландшафтно-рекреаційна зона, підзона зелених насаджень спеціального призначення.
Наведені вище обставини свідчать про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні містобудівних вимог та обмежень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Крім того, суд звертає увагу суду, що будівництво двоповерхового гаража може безпосередньо впливатиме на суспільний інтерес територіальної громади міста Кропивницький, оскльіки питання щодо планування забудови та розвитку території має значний інтерес. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 826/13584/16.
Будівництво індивідуального двоповерхового гаражу не може превалювати над Генеральним планом забудови міста, та з огляду на необхідність дотримання вимог державно будівельних норм, містобудівної документації на місцевому рівні, позивачу правомірно було відмовлену у видачі містобудівних умов і обмежень.
При цьому, сам факт права приватної власності на земельну ділянку та цільове призначення земельної ділянки не може бути превалювати над іншими обставинами.
Питання цільового призначення земельної ділянки врегульоване Земельним кодексом України. У ч. 1 ст. 20 зазначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Цільове призначення земельної ділянки можна розглядати як, вольовий акт держави, спрямованим на якомога повнішу реалізацію земельно-ресурсного потенціалу належної їй території.
Натомість питання відповідності намірів забудови та визначення спеціальних функціональних зон врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Державними будівельними нормами ДБН - ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова території», так відповідно до п. 9) ч. 1 ст. 1 Закону № 3038 план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Так, відповідно до пояснювальної записки до плану зонування м. Кіровограда земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036 визначена як ландшафтно-рекреаційної зони Р, підзона зелених насаджень спеціального призначення Р-3с.
Розробником було визначено, а органом місцевого самоврядування затверджено види використання земельних ділянок для зони Р-3с, до них увійшли: Зона Р-3с - зелених насаджень спеціального призначення виділена для забезпечення правових умов створення і збереження спеціальних зелених насаджень як фактору захисту навколишнього природного середовища від негативного антропогенного впливу.
Відповідно до пояснювальної записки до плану зонування:
«Пояснювальна записка до Плану зонування м. Кіровограда (Кропивницького) є загальнодоступною інформацією за посиланням: https://data.gov.ua/dataset/03581988-06e5-43ae-b319-4a48fc5480bf/resource/9ced590d-cc38-40f2-9e49-b039ee71d159
Р-3с. Підзона зелених насаджень спеціального призначення.
Зони активного відпочинку призначаються для виконання активних рекреаційних функцій. До них належать міські території загального користування з відповідними об'єктами для активного відпочинку населення та громадські центри.
Переважні види використання земельних ділянок: озеленення (посадка дерев, кущів, газонів) санітарно-захисних зон (СЗЗ) підприємств, шумових зон об'єктів транспорту, охоронних зон повітряних ліній електропередач, коридорів та інших комунікацій, санітарно-захисних зон охорони об'єктів водопостачання, територій зсувів тощо.
Супутні переважним видам: - місця короткочасного відпочинку з відповідним обладнанням; пляжі з відповідним обладнанням; спортивні майданчики; станції прокату човнів та рятувальні станції; малі архітектурні форми. споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони;
Допустимі види забудови, які потребують спеціальних погоджень: розміщення закладів по наданню комерційних послуг та підприємницької діяльності. громадські вбиральні.
Основні види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природнозаповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Відповідно до Плану зонування території міста Кіровограда, види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.
Основною задачею зонінгу є визначення меж зон і підзон однорідних видів та умов використання на території населеного пункту і встановлення, диференційовано по зонах та підзонах, містобудівних регламентів.
Згідно пункту 6 статті 2 Закону № 3038 планування і забудова територій -діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка, зокрема, передбачає: встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності.
Відповідно до Розділу 3 плану зонування території міста Кіровограда, види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.
Отже, за наявності затвердженого плану зонування території, вирішення уповноваженим органом питання видачі містобудівних умов та обмежень повинно вирішуватись з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Враховуючи вищенаведене та те, що Планом зонування території м. Кіровограда передбачено, що місцевість (де знаходиться земельна ділянка, яка належить позивачу на праві користування), є об'єктом ландшафтно-рекреаційною зоною, таким чином відповідач, відмовляючи у наданні містобудівних умов і обмежень, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Врахування громадських інтересів при розробленні проектів містобудівної документації має вирішальне значення, оскільки мета містобудування та розроблення на його виконання містобудівної документації, спрямована на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Ісмаїлов проти Російської Федерації» наголошує на одному з обов'язкових критеріїв правомірності втручання у право мирного володіння майном - його «пропорційності», «справедливій рівновазі» між суспільним та приватним інтересами. Складові цього критерію не є універсальними (абсолютними), оскільки не існує чіткого, виключного переліку обставин, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення цієї «справедливої рівноваги».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької ради правомірно, в межах наданих повноважень, з підстави, передбаченої статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» а саме: невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: Генеральному плану, плану зонування території міста та державно будівельним нормам, відмовив у наданні містобудівних умов та обмежень за заявою позивача.
Крім того, відповідно до викопіювання з топографічної зйомки м. Кропивницького М 1:500 по вищевказаній земельній ділянці проходить підземна лінія електропередач.
Державними будівельними нормами, а саме додатком М-1 ДБН - ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова території» (сторінка 165-166) визначено, що охоронна зона від фундаментів будинків і споруд до кабелів силових всіх напруг і телекомунікаційних кабелів має становити 0.6 м.
Позивач придбав земельну ділянку в лютому 2020 року, тобто набагато пізніше затвердження Генерального плану, Плану зонування території міста Кіровограда (Кропивницького) та Плану червоних ліній магістральних вулиць, а тому мав можливість дізнатись про їх зміст перед здійсненням відповідного правочину, враховуючи обставин, що отримана ним в користування земельна ділянка розташована в зоні зелених насаджень, ландшафтно-рекреаційній зоні.
В той же час, в силу об'єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036, позивач не міг не знати про її перебування у відповідних функціональних зонах.
Підсумовуючи вищевказане можна дійти висновку про те, що відмовляючи позивачу у видачі МУіО забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:41:331:0036, що знаходиться по АДРЕСА_1 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а спірне рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Вищезазначене є підставою для відмови у задоволенні позову, а тому судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25022; код в ЄДРПОУ 45215157).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК