12 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3837/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши у місті Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородської міської ради, третя особа - фермерське господарство «Довіра» про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кривоноса Андрія Ілліча, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 09 травня 2025 року за №1350 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та відмові в передачі земельних ділянок у власність» громадянці ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Новомиргородську міську раду Кіровоградської області на черговій сесії ради повторно розглянути заяву члена ФГ «Довіра» ОСОБА_1 від 01.04.2025 року та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 3,9001 га, в тому числі 3,9001 га - рілля, кадастровий номер 3523885200:02:000:3329, що перебуває у користуванні ФГ «ДОВІРА» та розташована на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , як член ФГ ''Довіра'', має право на розпаювання земельної ділянки, яку використовує ФГ ''Довіра''. На підставі наказу ГУ Держкомзему від 12.02.2019 за №11-388/14-19-СГ, яким надано дозвіл на розборку проєкту землеустрою, ОСОБА_1 поданий до Новомиргородської міської ради розроблений проєкт землеустрою із заявою щодо його затвердження. Проте, рішенням Новомиргородської міської ради від 09.05.2025 року №1350 було відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою, з посиланням на п.5 ч.27 Х Перехідні положення Земельного Кодексу України. Представник позивача посилається на протиправність вказаного рішення, оскільки воно прийняте всупереч вимогам Закону України ''Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)''.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року відкрито провадження у даній справі, вирішено справу розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки щодо надання заяв по суті справу.
Новомиргородська міська рада (надалі - відповідач) подала відзив на позов, у якому заперечуючи проти доводів позову, зазначала, що у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України міститься пряма заборона на безоплатну передачу із земель державної і комунальної власності, у тому числі і на виділення землі в натурі (на місцевості) земельної паю (п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами процесуальні заяви та докази, суд , -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) є членом фермерського господарства ''Довіра'' та згідно рішення від 19.10.2018 року вирішено провести розпаювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15.6001 га з кадастровим номером 3523885200:02:000:9016, розташованої на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району, яка знаходиться у користуванні ФГ ''Довіра'' на підставі договору оренди землі від 07.05.2008 року.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.02.2019 року №11-388/4-19-СГ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частини (паю) сільськогосподарського призначення державної власності.
На підставі договору про розробку проєкту землеустрою, укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , розроблений проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частини (паю) сільськогосподарського призначення державної власності.
01.04.2025 року позивач звернулась до Новомиргородської міської ради із заявою про затвердження проєкту землеустрою.
Рішенням сорок дев'ятої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 09.05.2025 року №1350 ''Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та відмову в передачі земельних ділянок у власність'', в якому зазначено, про відмову у затвердженні ''Проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ ''Довіра'' загаьлною площею 15,6001 га для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - А.01.02) місце розташування земельних ділянок: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Оситнязька сільська рада'' ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 3,9001 га ріллі з кадастровим номером 323885200:02:000:3329, у зв'язку з тим, що підпунктом 5 пункту 27 Розділу Х ''Перехідні положення'' Земельного кодексу України визначено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну васність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі та розроблення такої документації забороняється (надалі - спірне рішення, а.с.123).
Отже, законність та справедливість спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
За приписами частин першої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Як установлено частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
За змістом пункту 6 частини другої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина восьма статті 186 ЗК України).
Згідно із частиною дев'ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).
Отже, у відповідності до вимог чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення Ради законодавства підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Як уже зазначалося вище, на час прийняття відповідачем спірного рішення частиною восьмою статті 186 ЗК України було передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Таким чином, за наявності підстав, визначених вказаною нормою, орган місцевого самоврядування своїм рішенням може відмовити у затвердженні документації із землеустрою.
У цьому випадку підставою для відмови позивачці у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення стала законодавча заборона на передачу земельних ділянок у власність.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти й по цей час.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача, так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року №2145-IX (далі - Закон №2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.
Зокрема, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.
У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення Ради) зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням ряду особливостей, зокрема: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07 квітня 2022 року.
Таким чином, у спірній ситуації позивачці відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, відповідно, у передачі безоплатно у власність такої, у тому числі й на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України.
Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути:
- безоплатна передача із земель державної і комунальної власності;
- приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Отже, за розробленим проєктом землеустрою, позивач мала намір отримати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Виділення в натурі земельного паю відбувається на підставі Закону України ''Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)''.
Натомість доводи представника позивача на непоширення встановленої підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України заборони на спірні правовідносини щодо затвердження проекту землеустрою, як на переконання суду є хибними, адже надання у власність земельної ділянки, заборона щодо чого встановлена законодавцем на час дії в Україні воєнного стану, є власне наслідком прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення такої землі.
Системний аналіз норм ЗК України дає підстави стверджувати, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, після отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення як про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і одночасно про надання її у власність.
У контексті обставин даної справи варто зазначити, що Верховний Суд раніше вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні підпункту 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в контексті подібних за своїм змістом правовідносин й, зокрема, у своїй постанові від 03 серпня 2023 року у справі №300/3771/22 сформулював наступні правові висновки.
«З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом №2145-IX, із 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відтак, приймаючи спірне рішення, Загвіздянська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України, оскільки інших альтернативних дій вказана місцева рада не вправі була вчиняти.
Таким чином, cпірне рішення відповідача є таким, що прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню».
Наведена правова позиція підтримана касаційним судом у подальших своїх постановах від 18 лютого 2025 року у справі №380/10564/22, від 18 вересня 2024 року у справі №380/11336/22 та 23 вересня 2025 року у справі №160/10127/23.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки як оскаржуване рішення ради прийняте після 07 квітня 2022 року, тобто в період чинності норми, яка встановлює заборону під час дії воєнного стану на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, суд констатує, що суди дійшов висновку, що Новомиргородська міська ради, приймаючи спірне рішення, діяла у межах та у спосіб повноважень, визначених законодавством.
Вказане є підставою для відмови у задоволенні позову, а тому судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новомиргородської міської ради (вул. Соборності, 227/7, м. Новомиргород, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26000; код ЄДРПОУ 04055104), третя особа - фермерське господарство «Довіра» (вул. Молодіжна, 8, с. Оситняжка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26020; код ЄДРПОУ 31591139).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК