12 листопада 2025 року Справа № 320/31302/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікналенд" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікналенд" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2023 №153980714 та від 21.08.2023 №153950714.
Позиції сторін
В обґрунтування позову товариство вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки ТОВ "Вікналенд" є сумлінним платником податків, належним чином виконує свої обов'язки, сплачує податки і збори у порядку і розмірах, визначених ПК України.
Під час перевірки, товариством було подано до контролюючого органу усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження правомірності взаємовідносин із ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «ДЮПАКС», які підтверджують реальність та обґрунтованість операцій з поставки товарів.
Позивач стверджує також, що ним в повній мірі виконано свій обов'язок щодо декларування суми податкового кредиту сформованого за рахунок фінансово-господарських відносин з вищевказаними контрагентами.
Позивач також наголошує про безпідставність висновків відповідача про безнадійність спірної кредиторської заборгованості по взаємовідносинами з ТОВ «Падана Кемікал Компаундс».
На переконання позивача, всі інші висновки та доводи відповідача будуються виключно на суб'єктивних припущеннях посадових осіб контролюючого органу, що призвели до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим просить суд визнати їх протиправними та скасувати.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки перевіркою встановлено порушення спеціальних норм ПК України внаслідок заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, а також завищення від?ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду.
Відповідач також вказує про обґрунтованість висновків акту перевірки, доведеність заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість за наслідками документальних господарських операцій з контрагентами ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «ДЮПАКС», зафіксовано діяльність контрагентів позивача із підприємствами, які є ризиковими, у останніх відсутні достатні професійні трудові ресурси та основні засоби для здійснення господарських операцій, що у сукупності унеможливлює операції з постачання товарів на адресу ТОВ "Вікналенд".
Відповідач вказує на нереальність придбання ТОВ "Вікналенд" товарів у своїх контрагентів, оскільки документально отримані позивачем товари від цих контрагентів є нереальними через відсутність законного джерела їх погодження за ланцюгами постачання згідно з даними ЄРПН.
Відповідач також зауважив, що про кредиторська заборгованість, що виникла 30.04.2016 р. за наслідками господарських операцій з «Падана Кемікал Компаундс» у сумі 453 467,61 грн., є безнадійною, що призвело до заниження обсягу доходу за період, що перевірявся, на вказану суму.
З урахуванням встановлених перевіркою обставин, відповідач вказує про відсутність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 прийнято до провадження дану адміністративну справу, визначено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.12.2024 о 13:30 год.
У підготовче судове засідання призначене на 17.12.2024 о 13:30 год прибули представник позивача Чубар А.В. та представник відповідача Небесна О.Р., у даному судовому засіданні судом оголошено перерву для надання часу сторонам по справі подати документи.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 27.01.2025 о 09:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
23.01.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення.
27.01.2025 представник позивача подав до суду додаткові пояснення.
У підготовче судове засідання призначене на 27.01.2025 о 09:30 год прибули представник позивача Чубар А.В. та представник відповідача Небесна О.Р., у даному судовому засіданні оголошено перерву для надання часу представнику відповідача ознайомитись з додатковими поясненнями позивача.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 17.02.2025 о 12:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.
В судовому засіданні, призначеному на 17.02.2025 о 12:30 год., прибули представник позивача Чубар А.В. та представник відповідача Небесна О.Р., які не заперечили проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, відтак ухвалою суду від 17.02.2025 вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 10 березня 2025 року о 10:30 год.
У судовому засіданні, призначеному 10.03.2025, за участю представника позивача Чубар А.В., представник відповідача Грицак Б.В., суд з'ясувавши думку сторін, ухвалив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Встановлені обставини судом
Посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області у відповідності до пп.75. 1.2 п.75.1 ст.75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п.52-2 підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 01.12.2021р. №2789-п, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКНАЛЕНД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.
Перевіркою відображених у вказаному рядку 01 декларації встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу профілю та комплектуючих з аксесуарами, фурнітури для виготовлення вікон, дверей, позитивного значення курсових різниць та інше.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВІКНАЛЕНД» не відображено у складі доходів загальну суму 4 784 612 грн., в тому числі по періодам: IV кв. 2018р. в сумі 531 285 грн., І кв. 2019р. в сумі 199 087 грн., ІІ кв. 2019р. в сумі 633 598 грн., ІІ кв. 2019р. в сумі 491 776 грн., IV кв. 2019р. в сумі 536 052 грн., І кв. 2020р. в сумі 274 558 грн., II кв. 2020р. в сумі 202 955 грн., III кв. 2020р. в сумі 563 989 грн., IV кв. 2020р. в сумі 355 218 грн., 1 кв. 2021р. в сумі 94 235 грн., ІІ кв. 2021р. в сумі 351 663 грн., ІІ кв. 2021р. в сумі 550 196 грн., по операціях з формування активів з джерела невідомого походження, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.
Дане порушення вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, так як ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС», які зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Перевіркою також встановлено, що в бухгалтерських рахунках ТОВ «ВІКНАЛЕНД» по взаємовідносинам з ТОВ «Падана Кемікал Компаундс» (код за ЄДРПОУ 30408081) рахується кредиторська заборгованість в сумі 453 467,61 грн., дата виникнення заборгованості - 30.04.2016 року.
На переконання контролюючого органу у порушення вимог пп. 14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та П(С)БО 11 "Зобов?язання" та 15 "Дохід" ТОВ «ВІКНАЛЕНД» безпідставно занижено задекларований дохід на загальну суму 453 468 грн., в тому числі по періодам за: ІІ квартал 2019 у сумі 453 468 грн.
Вищевказані обставини, встановлені під час перевірки, також стали підставою для висновку про заниження позивачем суми податку на прибуток.
На підставі вищевказаних висновків ГУ ДПС у Київській області складено акт перевірки від 10 лютого 2022 року №2022/10-36-07-17/39392382, відповідно до якого контролюючим органом встановлено наступні порушення ТОВ «ВІКНАЛЕНД»:
- пп. 14.1.11, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 р. ІІІ ПК України, порушення п.5, 7, 21 №15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 956 922 грн., в т.ч. за жовтень 2018 року у сумі 50 107 грн.; за листопад 2018 року у сумі 56 151 грн.; за грудень 2018 року у сумі 12 064 грн.; за січень 2019 року у сумі 18 296 грн.; за березень 2019 року у сумі 9 457 грн.; за квітень 2019 року у сумі 60 271 грн.; за травень 2019 року у сумі 23 950 грн.; за червень 2019 року у сумі 53 267 грн.; за липень 2019 року у сумі 54 220 грн.; за серпень 2019 року у сумі 2 961 грн.; за вересень 2019 року у сумі 66 037 грн.; за жовтень 2019 року у сумі 24 143 грн.; за листопад 2019 року у сумі 19 208 грн.; за грудень 2019 року у сумі 28 228 грн.; за січень 2020 року у сумі 44 625 грн.; за лютий 2020 року у сумі 10 287 грн.; за березень 2020 року у сумі 40 591 грн.; за липень 2020 року у сумі 55 774 грн.; за серпень 2020 року у сумі 12 542 грн.; за вересень 2020 року у сумі 44 482 грн.; за жовтень 2020 року у сумі 38 286 грн.; за листопад 2020 року у сумі 32 758 грн.; за січень 2021 року у сумі 18 847 грн.; за квітень 2021 року у сумі 40 468 грн.; за червень 2021 року у сумі 29 865 грн.; за липень 2021 року у сумі 17 134 грн.: за серпень 2021 року у сумі 43 663 грн.; за вересень 2021 року у сумі 49 242 грн;
- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від?ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 956 924 грн. в тому числі по періодам: за вересень 2021 року в сумі в сумі 956 924 грн.;
- п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 103.9 ст. 103 ПК України від, оскільки не подано додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартали 2019 року, III квартали 2019 року, IV квартали 2019 року, ІІ квартали 2021 року, III квартали 2021 року.
Позивач правом на подання заперечень на акт перевірки від 10 лютого 2022 року №2022/10-36-07-17/39392382 не скористалось.
На підставі вищевказаних висновків акта перевірки прийнято оскаржувані податкові-повідомлення рішення, а саме :
- від 21.08.2023 року №153980714 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «ВІКНАЛЕНД»;
- від 21.08.2023 року №153950714 щодо збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних санкцій за визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання ТОВ «ВІКНАЛЕНД».
Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосовано судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Абзацом 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), яким передбачено, зокрема:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закон №996-XIV)
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
В першу чергу, суд, дослідивши матеріали справи, вказує про необґрунтованість доводів позивача про процедурні порушення проведеної перевірки з огляду на наступне.
Наказом ДПС від 24.02.2022 № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та ї територіальних органах» було встановлено простій у роботі ДПС та її територіальних органах.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Крім того, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-1X «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
З 27.05.2022 набрав чинності Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану».
У зв?язку з цим, відповідно до пункту 102.9 статті 102 ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-1X, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі видаткових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платника податків;
- строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляд заперечень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначених грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту за результатами фактичних перевірок.
Отже, зазначені норми містять пряму вказівку щодо зворотної дії в часі : “на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні», “на період до припинення або скасування воєнного стану на території України».
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Водночас, відповідно до пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті.
Отже, дія пункту 102.9 статті 102, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України поширюється на відносини, які виникли з 24.02.2022.
Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України визначено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року (набрав чинності 07.03.2022 року).
Таким чином, з 07.03.2022 року перебіг строків, передбачених Податковим кодексом України, було зупинено.
Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (набрав чинності з 27.05.2022 року) внесено зміни до абз. 1 п. 69, п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України.
З 27 травня 2022 року, згідно з абз. 1 п. 69, п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов?язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.
Тобто, після набрання чинності Закону України від 12 травня 2022 року №2260-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» перебіг строків розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення за результатами камеральних, фактичних та документальних позапланових перевірок, які зупинялися відповідно до абз. 1 п. 69, п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до наказу від 01 грудня 2021 року № 2789-п було проведено документальну планову виїзну перевірку, зокрема, факт проведення документальної планової виїзної перевірки сторонами у справі не заперечується.
Тобто, перебіг строків визначених ПК України за результатами планових перевірок, які зупинялися відповідно до абз. 1 п. 69, п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України даним законом не було продовжено з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.
Крім того, акт перевірки був отриманий відповідачем 23.02.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
01.08.2023 року було відновлено планові перевірки у відповідності до Закону України від 30 червня 2023 року № 3219-IX, який набув чинності 01 серпня 2023 року.
Після вказаного позивачем отримано право на подання заперечень на акт документальної планової перевірки, яке в подальшому було не використане.
Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстав вважати, що перевірка була проведена в межах, у спосіб та у порядку, передбачених спеціальними нормами ПК України.
Стосовно правомірності висновків відповідача про безнадійну кредиторську заборгованість суд вказує наступне.
Відповідно до п.11, п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов?язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 поточні зобов?язання включають поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов?язаннями, за товари, роботи, послуги. Поточні зобов?язання відображаються в балансі за сумою погашення.
Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов?язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими,
г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов?язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;
г) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв?язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості:
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв?язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб?єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв?язку з їх ліквідацією.
Згідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу.
Згідно з наданими до перевірки документами, а саме банківських виписок, видаткових накладних, контрактів, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 685 “Розрахунки з іншими кредиторами», 717 “Дохід від списання кредиторської заборгованості»), встановлено, що ТОВ “Вікналенд» в ІІ кварталі 2019 року не включено до складу інших доходів прострочену кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності та яка розглядається як безповоротна фінансова допомога, по ТОВ “Падана Кемікал Компаундс» (код ЄДРПОУ 30408081), яка виникла в квітні 2016 року, відповідно до карток бухгалтерського рахунка 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
У бухгалтерському обліку ТОВ “Вікналенд» дана операція повинна бути зафіксована записом:
Дт 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму - 453 467,61 грн.
Кт 717 “Дохід від списання кредиторської заборгованості» на суму - 453 467,61 грн.
Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено: об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на різниці, які виникають відповідно положень цього розділу.
В позовній заяві вказано, що спірну кредиторську заборгованість не можна вважати безнадійною, оскільки, на переконання позивача, строк позовної давності переривався, а час, що минув до цього, до нового строку не зараховується.
Позивач також зазначив, що він надавав ТОВ «Падана Кемікал Компаундс» (код ЄДРПОУ 30408081) листи про визнання свого боргу (вих. №2412-1/2018 від 24.12.2018 року, №2303-1/2020 від 23.03.2020 року, №2001-1/2023 від 20.01.2023 року) та акти звіряння розрахунків, відтак, на його думку, зазначену заборгованість не можна вважати безнадійною.
Разом з тим, суд не приймає до уваги вищевказані доводи позивача з огляду на наступне.
Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.
Зокрема, у частині першій вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Підписання сторонами актів звірок взаєморозрахунків вказує на визнання платником податків своєї заборгованості перед своїм контрагентом за відповідними зобов'язаннями, оскільки цей акт посвідчує стан розрахунків та наявність заборгованості, яка рахується у складі бухгалтерського обліку платників податків.
При цьому, суд зауважує, що положення статті 264 Цивільного кодексу України (переривання перебігу позовної давності) не застосовується до спірних правовідносин, оскільки заборгованість є визнаною сторонами і не потребує визнання. Наявність заборгованості, що рахується в балансі, або за балансом господарюючих суб'єктів сама по собі не вказує на переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 825/1468/17.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що у порушення вимог пп. 14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та П(С)БО 11 "Зобов?язання" та 15 "Дохід" ТОВ «ВІКНАЛЕНД» безпідставно занижено задекларований дохід на загальну суму 453 468 грн., в тому числі по періодам за: ІІ квартал 2019 у сумі 453 468 грн.
Відтак, суд дійшов до висновку про правомірність збільшення контролюючим органом суми грошового зобов'язання, визначеної спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2023 №153950714, в загальному розмірі 102 030 грн, з яких сума заниження податку на прибуток складає 81 624 грн. (18 % від 453 468 грн.), а сума штрафних санкцій - 20 406 грн. (25 % від 81 624 грн.).
Стосовно правомірності висновків відповідача щодо нереальності господарських операцій ТОВ «ВІКНАЛЕНД» з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ "ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН" та ТОВ «ДЮПАКС» суд вказує наступне.
Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «НЕОПАК ГРУП» за період з 01.10.2018р. по 31.03.2020р.
ТОВ «ВІКНАЛЕНД» вручено 21.12.2021 року запит №1/10-36-07-17 від 21.12.2021 року про надання належним чином завірених копій документів та пояснень по взаємовідносинах з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», а саме: договори, податкові накладні (розрахунки коригування). видаткові накладні (акти виконаних робіт), розрахункові документи, товарно-транспортні накладні, картку рахунку 631 (в розгорнутому вигляді) за період з 01.10.2018 року по 30.09.2020 року, в термін до 22.12.2021 року.
ТОВ «ВІКНАЛЕНД» під час перевірки надано копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», а саме: договір поставки товару, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.
Судом встановлено, що між ТОВ «НЕОПАК ГРУП» та ТОВ «ВІКНАЛЕНД» укладено договір поставки товару від 23.08.2018р. №17-H/18, відповідно до положень Постачальник (ТОВ «НЕОПАК ГРУП») зобов'язується передати в певний строк товар (поліетиленова упаковка) у власність Покупцеві (ТОВ «ВІКНАЛЕНД»), а останній зобов?язаний прийняти й оплатити його на умовах, вказаних у цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1. цього договору кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки Покупця, що є невід?ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.4 даного договору визначено, що Постачальник зобов?язаний здійснити поставку товару на склад Покупця, розташований: 07330, Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Вишнева, будинок № 22-Є.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника (п. 2.5 договору).
Завантаження товару на транспортні засоби в момент поставки здійснюються силами й за рахунок Постачальника, Розвантаження товару із транспортних засобів на складі Покупця здійснюються силами й за рахунок Покупця (п. 2.6 договору).
Передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі Покупця (п. 2.8 договору).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п.2.10 договору).
Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних на адресу ТОВ «ВІКНАЛЕНД» було виписано наступні податкові накладні ТОВ «НЕОПАК ГРУП» на загальну суму 3443172,10 грн., в т.ч. ПДВ 573862,03 грн., які успішно були зареєстровані контролюючим органом.
З акту перевірки також вбачається, що під час перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «ВІКНАЛЕНД» з ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43495370) за період з 01.07.2020р. по 31.01.2021р.
ТОВ «ВІКНАЛЕНД» під час перевірки у відповідь на запит №1/10-36-07-17 від 21.12.2021 року надано копії документів по взаємовідносинам з ТОВ "ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН", а саме: договір поставки товару, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.
Судом встановлено, що між ТОВ "ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН" (Постачальник) та ТОВ «ВІКНАЛЕНД» (Покупець) укладено договір поставки товару від 15.07.2020р. №362-Г/20, відповідно до положень якого Постачальник зобов?язується передати в певний строк товар (поліетиленова упаковка) у власність Покупцеві, а останній зобов?язаний прийняти й оплатити його на умовах, вказаних у цьому договорі.
Кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки Покупця, що є невід?ємною частиною даного договору … (п. 2.1 даного договору).
Постачальник зобов?язаний здійснити поставку товару на склад Покупця, розташований: 07330, Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Вишнева, будинок № 22-Є (п.2.4 договору).
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника (п. 2.5 договору).
Завантаження товару на транспортні засоби в момент поставки здійснюються силами й за рахунок Постачальника, Розвантаження товару із транспортних засобів на складі Покупця здійснюються силами й за рахунок Покупця (п. 2.6 договору).
Передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі Покупця (п. 2.8 договору).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п. 2.10 договору).
Зобов?язання по поставці товару вважається виконаним Постачальником з моменту передачі товару Покупцеві, що засвідчується в накладній, підписаній уповноваженими представниками сторін (п. 2.11 договору).
Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних на адресу ТОВ «ВІКНАЛЕНД» було виписано податкові накладні ТОВ "ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН" на загальну суму 1216131,10 грн, в т.ч. ПДВ 202688,52 грн, які успішно були зареєстровані контролюючим органом.
З акту перевірки також вбачається, що під час перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «ВІКНАЛЕНД» з ТОВ «ДЮПАКС» за період з 01.04.2021 р. по 30.09.2021 р.
ТОВ «ВІКНАЛЕНД» вручено 13.01.2022 року запит №3/10-36-07-17 від 13.01.2022 року про надання належним чином завірених копій документів та пояснень по взаємовідносинах з ТОВ «ДЮПАКС», а саме: договори, податкові накладні (розрахунки коригування), видаткові накладні (акти виконаних робіт), розрахункові документи, товарно-транспортні накладні. картку рахунку 631 (в розгорнутому вигляді) за період з 01.10.2018 року по 30.09.2020 року, в термін до 14.01.2022 року.
Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «ВІКНАЛЕНД» під час перевірки надано копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «ДЮПАКС», а саме: Договір поставки товару, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.
Судом встановлено, що між ТОВ «ДЮПАКС» та ТОВ «ВІКНАЛЕНД» укладено договір поставки товару від 12.04.2021р. №1204/2021-1 (102-Д/21), відповідно до положень якого Постачальник (ТОВ «ДЮПАКС») зобов?язується передати в певний строк товар (поліетиленова упаковка) у власність Покупцеві (ТОВ «ВІКНАЛЕНД»), а останній зобов?язаний прийняти й оплатити його на умовах, вказаних у цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1. цього договору кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки Покупця, що є невід?ємною частиною даного договору.
Постачальник зобов?язаний здійснити поставку товару на склад Покупця, розташований: 07330, Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Вишнева, будинок № 22-Є (п. 2.4. договору).
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника (п. 2.5. договору).
Завантаження товару на транспортні засоби в момент поставки здійснюються силами й за рахунок Постачальника, Розвантаження товару із транспортних засобів на складі Покупця здійснюються силами й за рахунок Покупця (п. 2.6 договору).
Передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі Покупця (п. 2.8 договору).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п. 2.10 договору).
Зобов?язання по поставці товару вважається виконаним Постачальником з моменту передачі товару Покупцеві, що засвідчується в накладній, підписаній уповноваженими представниками сторін (п. 2.11 договору).
Покупець сплачує товар у безготівковій формі в національній валюті України гривні протягом 7 (семи) календарних днів з моменту передачі Постачальником товару Покупцеві (п. 3.1 договору).
За даним Договором Покупець має право дострокової оплати вартості поставленого товару (п. 3.5 договору).
Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних на адресу ТОВ «ВІКНАЛЕНД» було виписано наступні податкові накладні ТОВ «ДЮПАКС» на загальну суму 10 822 30,70 грн., в т.ч. сума ПДВ 180 371,78 грн.
Судом встановлено, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ "ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН" та ТОВ «ДЮПАКС» ґрунтуються на відсутності підтверджуючих документів в повному обсязі, недоліки ТТН, відсутності достатніх основних засобів та трудових ресурсів, наявності рішення про відповідність контрагентів критеріям ризиковості платника податку, відсутністю за даними ЄРПН ланцюгу постачання контрагентів товарів/послуг, в подальшому реалізованих на користь позивача.
Проте, стосовно доводів відповідача про відсутність видаткової накладної до податкової накладної від 30.01.2020 №85 по взаємовідносинам з ТОВ «НЕОПАК ГРУП» суд не приймає їх до уваги, оскільки зазначений у податковій накладній від 30.01.2020 №85 товар на суму передоплати 5 110,20 грн. відображено у видатковій накладній від 20.02.2020 № 143, що, зокрема, міститься в матеріалах справи.
Щодо тверджень відповідача про те, що у видатковій накладній від 20.02.2020 №143, виписаній ТОВ «НЕОПАК ГРУП» на адресу ТОВ «ВІКНАЛЕНД», вказані кількість, сума поставленого товару, які не відповідають податковій накладній від 20.02.2020 №77 суд також відхиляє з огляду на наступне.
Станом на 20.02.2020 року у позивача була передоплата у розмірі 5 110,20 грн, що не заперечується сторонами.
У зв?язку з цим податкова накладна була виписана на різницю між сумою видаткової накладної та здійсненої попередньої оплати. Отже, у разі віднімання із суми, зазначеної у видатковій накладній (66 829,25 грн), суми попередньої оплати у розмірі 5 110,20 грн, отримується сума 61 719,05 грн, що відповідає сумі, зазначеній у податковій накладній від 20.02.2020 №77.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим, що кількість товару, зазначена у видатковій накладній, не повинна повністю збігатися з кількістю товару, зазначеною у податковій накладній, оскільки податкова накладна у спірному випадку була складена лише на різницю між вартістю поставленого товару та сумою здійсненої попередньої оплати.
Крім того, судом встановлено, що під час перевірки позивачем надавалися підтверджуючі документи по господарським операціям з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», а саме договір поставки товару від 23.08.2018р. №17-H/18, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки, зокрема, про це вказано у самому акті перевірки.
Також в матеріалах справи містяться паспорти якості на отриманий позивачем від ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» товари, хоч і вказані документи не є первинними в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і не підтверджують реальність господарських операцій з постачання товару, при цьому свідчать лише про якісні характеристики товару. Відтак, доводи відповідача у вказаній частині є необґрунтованими.
Разом з тим, навіть при відсутності документів на підтвердження належної якості поставленого товару вказане не може обмежувати платника податку у використанні податкової преференції у формі податкової вигоди.
Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року по справі № 804/644/16.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на недоліки та часткову відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару).
Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Недоліки або відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням безтоварності проведених операцій, оскільки позивач здійснював операції з придбання товару та виступав в якості покупця за договором поставки.
Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року по справі № 804/644/16.
ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Факт передачі товару від покупця продавцю має підтверджуватися видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 червня 2023 року по справі № 806/5200/15.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача про негативну податкову інформацію по автомобільним перевізникам, які вказані у наданих товарно-транспортних накладних, в якості безтоварності господарських операцій з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» з огляду на наступне.
Нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року по справі № 804/644/16.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.
Водночас судом встановлено відсутність належних доказів з боку відповідача щодо недостатності трудових ресурсів та матеріально-технічного забезпечення у контрагентів позивача для здійснення задокументованих господарських операцій.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на відомості з ЄРПН на підтвердження безтоварності задокументованих операцій, оскільки лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Аналогічні правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Однак, вищевказаного доведено не було відповідачем на підставі належних та допустимих доказів.
Стосовно посилань відповідача на відсутність довіреностей на осіб, які мали приймати поставлений товар, суд також не приймає до уваги, оскільки складання таких довіреностей було передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996р. № 99, однак вказана Інструкція втратила чинність 01.01.2015р. на підставі Наказу Мінфіну від 30.09.2014р. №987.
Крім того, судом встановлено, що у наданих під час перевірки видаткових накладних, складених за результатами проведених операцій з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» зазначено всі необхідні реквізити, які повністю розкривають зміст господарських операцій та надають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у їх здійсненні. Належних доказів зворотного відповідачем не надано.
Суд також не приймає до уваги посилання на наявність рішення про відповідність ТОВ «НЕОПАК ГРУП» та ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» критеріям ризиковості платника податку як ознаку безтоварності задокументованих господарських операцій з огляду на наступне.
Внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків або прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків.
Також, включення суб'єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
До того ж, слід вказати, що віднесення контрагентів позивача до переліку ризикових платників податків не може свідчити про нереальність укладених угод.
Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Верховний Суд в постанові від 04 червня 2020 року по справі № 340/422/19 зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року по справі № 160/93/19.
У випадку здійснення платником податків господарських операцій, щодо яких у контролюючих органів наявна податкова інформація про її ризиковість, податкові накладні за цими операціями зупиняються до надання платником податків відповідних пояснень та підтверджуючих документів.
З урахуванням того, що податкові накладні, сформовані ТОВ «НЕОПАК ГРУП» та ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН», за господарськими операціями з позивачем не були зупинені контролюючим органом (доказів протилежного суду не надано), то такі операції не відповідали критеріям ризиковості, тому віднесення ТОВ «НЕОПАК ГРУП» та ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» не впливає на чинність та реальність угод, які мали місце між сторонами.
Стосовно доводів відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ДЮПАКС» з посиланням на надання первинних документів не в повному обсязі суд не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з акту перевірки, а саме на стор. 35 підтверджено надання позивачем усіх первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ДЮПАКС» за наслідками здійснених операцій з поставки товару (поліетиленова упаковка), а саме видаткові накладні, платіжні доручення та оборотна-сальдова відомість по рахунку 631.
Суд, також, наголошує, що в матеріалах справи містяться паспорти якості на отриманий позивачем від ТОВ «ДЮПАКС» товари, хоч і вказані документи не є первинними в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і не підтверджують реальність господарських операцій з постачання товару, при цьому свідчать лише про якісні характеристики товару. Відтак, доводи відповідача у вказаній частині є необґрунтованими.
Суд, також не приймає до уваги обґрунтування відповідача щодо часткового ненадання первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ДЮПАКС», посилаючись на те, що позивачем під час пожежі 14.04.2022 не було частково втрачено підтверджуючі документи по взаємовідносинам з ТОВ «ДЮПАКС», оскільки відповідачем не вказано які саме первинні документи та в якому обсязі не були надані під час перевірки, а також не доведено що вказані документи є первинними в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і підтверджують або спростовують реальність господарських операцій з постачання товару.
Крім того, вказані доводи не підлягають врахуванню до уваги, оскільки не можуть підтверджувати нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ДЮПАКС», враховуючи зазначення в самому акті перевірки (стор. 35) відомостей про надання усіх первинних документів (видаткові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631), до яких жодних належних зауважень контролюючим органом не встановлено.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач правомірно та в повній мірі виконало свій обов'язок щодо декларування податкового кредиту сформованого за рахунок фінансово-господарських відносин з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС».
Належних та допустимих доказів зворотного відповідачем не надано.
Разом з тим, ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» також відобразили спірні господарські операції у власному податковому та бухгалтерському обліках товариств, до яких відповідачем зауважень не встановлено.
У рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії, від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування: при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Таким чином практика ЄСПЛ свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Водночас судом встановлено, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «ВІКНАЛЕНД», як платник податків, діяло без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які можливо допускали його контрагенти, або, самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» було одержання позивачем податкової вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Враховуючи зазначене, обов'язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Суд враховує також, що, станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, як позивач, так і його контрагенти, операції з якими були предметом перевірки перебували у реєстрі платників податку на додану вартість і їхні свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ не були анульовані чи визнані недійсними, а повноваження осіб, що складали та підписували податкові накладні та інші первинні фінансово-господарські документи підтверджуються повноваженнями їх директорів, а тому встановлені перевіркою порушення з боку ТОВ «ВІКНАЛЕНД» є необґрунтованими, оскільки всі суми, включені ним до складу податкового кредиту товариства підтверджені належним чином податковими накладними та первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Жодних належних та допустимих доказів зворотного відповідачем не надано.
Таким чином, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано нереальність господарських операцій з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС», які були предметом перевірки, оскільки надано докази реального руху активів з метою досягнення господарської мети.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.08.2023 №153980714 та часткову протиправність ППР від 21.08.2023 №153950714, а саме в частині донарахованої суми грошового зобов'язання в загальному розмірі 102 030 грн, з яких сума заниження податку на прибуток складає 81 624 грн. (18 % від 453 468 грн.), а сума штрафних санкцій - 20 406 грн. (25 % від 81 624 грн.).
В іншій частині ППР від 21.08.2023 №153950714 є правомірним.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем частково підтверджено свої доводи, відповідачем частково не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 77 КАС України.
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів сторін не змінюють висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.
За правилами ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду 26 840,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 13.09.2023 № 12531.
Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 26 840,00 грн, а позовні вимоги задоволено частково, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 25 766,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв'язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікналенд" задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 21 серпня 2023 року №153980714.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 21 серпня 2023 року №153950714 в частині донарахованої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 102 030 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікналенд" (вул. Вишнева, буд. 22-Є, смт. Димер, Вишгородський р-н, Київська обл., 07330, код ЄДРПОУ 39392382) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд. 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) витрати по сплаті судового збору у сумі 25 766 грн. 40 грн. (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.