про відмову в забезпеченні позову
12 листопада 2025 року місто Київ №320/54665/25
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Фадєєвої Наталії Ігорівни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.06.2025 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка має одного із своїх батьків з інвалідністю II групи;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2025 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку;
- зобов'язати виключити ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Представником позивача подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої представник позивача просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі його відділам і комісіям вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 19.06.2025 представником позивача було підготовлено та подано до ІНФОРМАЦІЯ_5 пакет документів про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Станом на 24.10.2025 заява ОСОБА_1 з додатками про відстрочку ІНФОРМАЦІЯ_6 не розглянута, рішення, за наслідками її розгляду не прийнято та жодної відповіді останньому не надано.
Позивач вказує, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізація ОСОБА_1 спричинить порушення як його особистих прав, так і прав матері позивача, ОСОБА_2 , та рідного брата позивача, ОСОБА_3 , які є особами з інвалідністю II групи та перебувають на утриманні позивача.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом наведеної норми, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 в справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 в справі № 826/16334/18.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою.
З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
Доказів, що відповідачем вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку, тощо, та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації, не надано.
Посилання представника позивача на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому, є передчасними та такими, що побудовані на припущеннях, а тому не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а викладені в заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд зазначає, що лише незгода позивача із діями/бездіяльністю (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними не є достатньою підставою для підтвердження існування очевидних ознак протиправності в діях або бездіяльності відповідача та не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Протиправність оскаржених дій або бездіяльності відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Крім того, обґрунтування вказаної заяви фактично тотожне обґрунтуванню позовних вимог, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи матиме наслідком надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову й ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.