11 листопада 2025 року Київ 320/37693/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання заяви ОСОБА_1 від 08.04.2025 вx.№B-2496 та ненадання письмової довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як такі, що порушують вимоги пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ненадання відповіді на заяву від 09.06.2025, яка вручена одержувачу поштою із штрих-кодовим ідентифікатором Укрпошти Nє0411100168057 як такі, що порушують вимоги статті 20 Закону України Nє393/96-ВР «Про звернення громадян».
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 письмову довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України №393/96-ВР «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
24.07.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Скрипку І.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 відкрито спрощене провадження без проведення судового засідання.
На адресу суду від ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про відвід судді Скрипки І.М. в адміністративній справі №320/37693/25.
Згідно з ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. від 10.11.2025, суд визнав відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. в справі №320/37693/25 необґрунтованим, а матеріали адміністративної справи №320/37693/25 передав до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Горобцову Я.В. суддею, яка буде вирішувати питання про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. у справі №320/37693/25.
Згідно з частиною 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Скрипки І.М., суд зазначає таке.
Заява про відвід судді Скрипки І.М. мотивована незгодою позивача з процесуальними діями судді та порядком розгляду справи. Разом з тим, позивачем не наведено та не подано суду належних і допустимих доказів на підтвердження існування об'єктивних обставин, які могли б викликати сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді Скрипки І.М., що відповідно до вимог ст. 36 КАС України є необхідною підставою.
Заява про відвід судді мотивована тим, що позивач не погоджується з процесуальними діями судді чи її позицією по справі, а ґрунтується на обставинах, які об'єктивно створюють сумнів у неупередженості та належному виконанні суддею процесуальних обов'язків.
Решта доводів заяви зводиться до оцінки дій та рішень судді у зв'язку з ухваленням рішень суду в інших справах за позовами позивача не на його користь, а саме: №320/33719/24 та №320/1028/25. У зв'язку із цим, не погоджуючись із рішеннями суду в інших справах, за наведених у заяві про відвід обставин, які вважає порушеннями його прав, вимушений звернутися зі скаргами на дії судді до ВРП (Вищої ради правосуддя).
Дослідивши заяву позивача про відвід судді, суд дійшов висновку про те, що наведені у заяві мотиви відводу судді не містять обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді Скрипки І.М.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 8 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу; такому судді не може бути заявлений відвід. Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною 11 ст. 40 КАС України встановлено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Оскільки приписами ст. 40 КАС України не урегульовано процедуру вирішення питання відводу судді до відкриття провадження по справі, суд вважає за необхідне розглянути заяву у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 39, ч. 4 ст. 229 КАС України.
Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Таким чином, не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, наданого в пункті 10 постанови "Про незалежність судової влади" №8 від 13 червня 2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею рішенням, а так само вчинення ним процесуальних дій, не повинно розглядатися у якості підстави для відводу, а передбачає право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Позивачем не конкретизовано, яка саме обставина, визначена якою саме частиною (пунктом) статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, на його думку, свідчить про наявність законних підстав для відводу.
Надаючи правову оцінку заяви позивача про відвід судді по даній справі та її доводам, суд зазначає, що доводи на які посилається заявник у заяві про відвід не є підставами для висновку, що суддя, визначений для розгляду цієї справи, може проявити упередженість при його розгляді.
Щодо доводів заявника, з приводу строку розгляду справи, то у розумінні наведеної вище норми ч. 4 ст. 36 КАС України наведене не є підставою для відводу судді.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 04 лютого 2021 року по справі №640/17989/20.
Відтак, сумнів у неупередженості судді у зв'язку із вчиненням процесуальних дій не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року по справі №320/931/22.
Таким чином, наведені позивачем доводи у заяві про відвід судді не дають обґрунтованих підстав для відводу в розумінні ст.ст. 36, 37 КАС України.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів поданої заяви про відвід не вбачається.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2021 року по справі №591/1040/21.
Заявником не наведено інших підстав для відводу судді, передбачених ст. 36 та ст. 37 КАС України.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статей 72-77, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч. 1 ст. 36 КАС України підстав відводу.
Таким чином, суд вбачає, що підстави для відводу, які зазначені позивачем, не можуть бути задоволені судом, не відповідають дійсності та є припущеннями особи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб'єктивними, не підтвердженими належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об'єктивності судді, в зв'язку з чим заява ОСОБА_1., про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М в адміністративній справі №320/37693/25 не підлягає задоволенню, як невмотивована.
Керуючись статтями 36, 37, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скипки І.М. в адміністративній справі №320/37693/25 - відмовити.
Передати адміністративну справу №320/37693/25 до відділу документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України іншим суддею, визначеним згідно статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Я.В. Горобцова