10 листопада 2025 року справа №640/18929/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA100300/2020/000069/2 від 27.04.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/18929/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №640/18929/20 та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 замінено відповідача у справі - Київську митницю Держмитслужби (юридична особа, ідентифікаційний код 43337459), на його правонаступника Київську митницю (відокремлений підрозділ Держмитслужби, ідентифікаційний код 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А).
Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Відповідачем подано відзив на позов, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі поданих разом з митними деклараціями документів встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх достовірних та об'єктивних відомостей, що б підтверджували всі числові значення складових митної вартості, зокрема рахунок виставлений на безоплатній основі, що свідчить про не включення всіх складових митної вартості відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, що унеможливлює їх перевірку. У зв'язку з цим використання заявленого позивачем рівня митної вартості неможливе, тому митницею здійснено коригування митної вартості товарів. Під час коригування митної вартості було здійснено послідовний перехід від основного до резервного методу визначення митної вартості, про що зазначено у графі 33 оскаржуваних рішень.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (ідентифікаційний код 32043747, місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
04.12.2015 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією SuzhouJinjin Export-Import Co., LTD (Китайська Народна Республіка) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №JJTK002, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує тканини та готові текстильні вироби на умовах CIF-порт Одеса (Україна) (згідно з Інкотермс 2000) в асортименті і кількості, відповідно до інвойсу по кожній партії товару, які додаються до даного Контракту і які є невід'ємною частиною контракту (пункт 1.1 Контракту). Продавець і Покупець погодили, що поставка товару здійснюється в асортименті і за цінами, узгодженими сторонами в письмовому вигляді в інвойсах на кожну партію товару до Контракту (пункти 2.1, 4.1 Контракту).
Відповідно до підписаної між сторонами Додаткової угоди №6 до контракту від 04.12.2015 №JJTK002, якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31.12.2018; додатковою угодою від 27.12.2018 №12 продовжено строк дії Контракту до 31.12.2020; додатковою угодою від 15.01.2020 №22 внесено зміни до положень пункту 4.1 Контракту для партії товару, яка поставляється відповідно до Інвойсу №JJ01-2001-TC01 від 19.01.2020, відповідно до якого оплата за поставлену партію товару здійснюється покупцем на рахунок постачальника протягом 70 (сімдесяти) календарних днів із дати заходу контейнера в порт Одеса.
Продавцем виставлено Покупцю комерційний інвойс від 19.01.2020 №JJ01-2001-TC01 на суму 70073,79 доларів США на умовах CIF м. Одеса, Україна.
Позивачем подано до відповідача митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100310/2020/407709 з метою митного оформлення товару, який поставляється згідно інвойсу від 19.01.2020 №JJ01-2001-TC01, до якої декларантом долучено документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Відповідно даних митної декларації, умовами поставки є - CIF Одеса, Україна (графа 20), загальна сума за рахунком - 70073,79 доларів США (графа 22), курс валюти 27,1441 (графа 23), нарахований розмір митних платежів - 141638,83 грн. (ПДВ 20%, мито 5%) (графа 47).
Листом від 27.04.2020, направленим засобами електронного зв'язку, інспектором Харченко М.Ю. повідомлено декларанта, що: «документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Крім того, за визначенням в Митному кодексі України (далі - МК України) митна вартість товару - це вартість товару, яка базується на ціні що фактично сплачена або підлягає сплаті за поставлений товар. Відповідно до частини 3 статті 53 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 27.04.2020 №UA100300/2020/407709 встановлено, зокрема: 1) згідно п.3.4. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.12.2015 №JJTK002 покупець здійснює проплату товару в розмірі 20% вартості партії товару до початку виробництва товару. Банківські платіжні документи до митного оформлення не надавались; відповідно до доповнення до вищевказаного контракту від 15.01.2020 Р22 змінюється п. 4.1. зовнішньоекономічного договору, всі решта пункти контракту залишаються без змін; 2) наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 01.12.2019 №б/н не містить дати складання документу, виданий на конкретних умовах поставки - FОВ, заявлено в митній декларації CIF Одеса. Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Угоди, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності). одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів; 3) термін дії контракту від 04.12.2015 №JJTK002 відповідно до п.10.6 - до 31.12.2017, а згідно з доповненням до вищевказаного контракту від 15.01.2020 №22 відсутня інформація щодо продовження терміну дії контракту. Отже, станом на 27.04.2020 він не є чинним; 4) пунктом 3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено надання наступних оригіналів документів: - Коносамент (BillofLading); Сертифікат походження товару: Інвойс; Пакувальний лист; Страховий поліс; Експортну декларацію. Пакувальний лист та сертифікат походження товару декларантом не надано до митного контролю та оформлення: Надана експортна декларація країни відправлення надана без урахування ст. 254 Митного кодексу України, зокрема без перекладу».
На підставі вимог статей 53, 54 Митного кодексу України повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності), а саме: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копії експортної митної декларації країни відправлення; - інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимог контролюючого органу позивачем подано лист від 27.04.2020 №445, в якому зазначено про надання усіх документів на підтвердження заявленої митної вартості та завершення митного оформлення митної декларації №UA100310/2021/403640.
Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA100300/2020/000069/2 від 27.04.2020 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00104.
З метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано додаткову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/407828, з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 544764,71 грн.
Вважаючи протиправним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з позовом до суду про його оскарження.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).
Відповідно до частини 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Судом встановлено, що відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугували відомості митної декларації від 16.12.2019 №UA100430/201938602.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Так, у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 27.04.2020 зазначено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості, а саме: «згідно п.3.4. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.12.2015 №JJTK002 покупець здійснює проплату товару в розмірі 20% вартості партії товару до початку виробництва товару. Банківські платіжні документи до митного оформлення не надавались; відповідно до доповнення до вищевказаного контракту від 15.01.2020 Р22 змінюється п. 4.1. зовнішньоекономічного договору, всі решта пункти контракту залишаються без змін; 2) наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 01.12.2019 №б/н не містить дати складання документу, виданий на конкретних умовах поставки - FОВ, заявлено в митній декларації CIF Одеса. Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Угоди, митним органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності). одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів; 3) термін дії контракту від 04.12.2015 №JJTK002 відповідно до п.10.6 - до 31.12.2017, а згідно з доповненням до вищевказаного контракту від 15.01.2020 №22 відсутня інформація щодо продовження терміну дії контракту. Отже, станом на 27.04.2020 він не є чинним; 4) пунктом 3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено надання наступних оригіналів документів: - Коносамент (BillofLading); Сертифікат походження товару: Інвойс; Пакувальний лист; Страховий поліс; Експортну декларацію. Пакувальний лист та сертифікат походження товару декларантом не надано до митного контролю та оформлення: Надана експортна декларація країни відправлення надана без урахування ст. 254 Митного кодексу України, зокрема без перекладу».
Суд зауважує, відповідно до статті 53 МК України визначено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів законодавцем не віднесено сертифікат якості. Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За встановленими обставинами справи,між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» як покупцем та SuzhouJinjinExport-ImportСо., LTD (Китай) як продавцем, 04 грудня 2015 року укладений контракт №JJTK002, за умовами якого продавець продає, а покупець купує тканини та готові текстильні вироби на умовах СІF-порт Одеса (Україна) (згідно з Інкотермс 2000) в асортименті і кількості, відповідно до інвойсу по кожній партії товару, які додаються до даного Контракту та які є невід'ємною частиною Контракту.
Пунктом 4.1 Контракту оплата за товар, який постачається по даному Контракту, здійснюється позивачем в доларах США на наступних умовах:
20% вартості партії товару - протягом 15 банківських днів з дати підтвердження позивачем інвойсу;
80% вартості партії товару - за 5 календарних днів до заходу контейнера в порт Одеса (Україна).
Строк дії контракту встановлено до 31.12.2017 (п. 10.6 Контракту).
В подальшому, додатковими угодами до Контракту №6 від 25.12.2017 та №12 від 27.12.2018, строк дії контракту було продовжено до 31.12.2018 та 31.12.2020 відповідно.
Таким чином, твердження митниці, що період з 01.01.2018 до 27.12.2018 не прослідковується, є безпідставними та підлягають відхиленню.
19.01.2020 продавець на виконання пункту 2.1 Контракту виставив позивачеві Інвойс №JJ01-2001-TC01, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність позивача 99 917, 00 погонних метрів тканин загальною вартістю 70073,79 доларів США на умовах СІF м. Одеса, Україна.
При цьому, умова поставки CIF, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
Як вбачається зі страхового полісу №ASHH26224220E0900985 від 26.01.2020, страхова сума визначена у розмірі 77061,17 доларів США, як того вимагають обрані сторонами умови поставки. Страховий поліс містить посилання на Інвойс №JJ01-2001-TC01 від 19.01.2020, виданий морським перевізником, що спростовує доводи заявника апеляційної скарги на неможливість ідентифікувати застрахований вантаж.
Зазначення ж в прас-листі інших умов поставки не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки зазначена позивачем сума відповідає виставленому продавцем інвойсу.
15.01.2020 укладено Додаткову угоду до Контракту, якою, сторони обумовили та затвердили наступні зміни до положень пункту 4.1 Контракту для партії товару, яка поставлялась відповідно до положень Інвойсу: «Оплата за поставлену партію товару здійснюється позивачем па рахунок постачальника протягом 70 (сімдесяти) календарних днів із дати заходу контейнера в порт Одеса.
З огляду на зміни, внесені до Контракту, безпідставними є твердження митного органу про відсутність документів про сплату за товар, оскільки строк на вчинення таких дій ще не завершився.
Щодо доводів відповідача про подання позивачем копії митної декларації країни відправлення надана без дотримання вимог статті 254 МК України (без надання перекладу експортної декларації українською мовою, в якій містяться дані, що є необхідними для перевірки або підтвердження митним органом), суд звертає увагу, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, с необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
У цьому контексті суд зазначає, що копія експортної декларації складена офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна митному органу направлялася копія цього документу, складеного мовою країни постачальника (Китай), що відповідає вимогам статті 254 МК України.
Крім того, суд зазначає, що прайс-лист та сертифікат походження товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України законодавцем не віднесеними до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлювались не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі та сертифікаті походження товару певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Отже, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару.
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості Відповідачем не підтверджено, наявність підстав для коригування митної вартості товару та відмови в прийнятті митної декларації відповідачем не доведена.
За таких умов суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини 1 статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина 1 статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 06.08.2020 №4902, який в силу положень статті 139 КАС України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000069/2 від 27.04.2020.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (код ЄДРПОУ: 32043747) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці (код ЄДРПОУ: 43997555).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.