12 листопада 2025 року1 справа №320/8892/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу роботи для призначенні пенсії за віком з 25.07.2024року періодів трудової діяльності: - в колгоспі з 15.11.1978 по 31.01.1984 та з 02.03.1986 по 01.11.1997 згідно трудової книжки від 10.05.1984 НОМЕР_1 , - в дочірньому підприємстві "Богданівське" з 1978 по 1985 рр. відповідно до довідки №04-03/209 від 22.07.2024 виданої Яготинським міським трудовим архівом;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи для призначенні пенсії за віком з 25.07.2024 періодів трудової діяльності: - в колгоспі з 15.11.1978 по 31.01.1984 та з 02.03.1986 по 01.11.1997 згідно трудової книжки від 10.05.1984 НОМЕР_1 , - в дочірньому підприємстві "Богданівське" з 1978 по 1985 рр. відповідно до довідки №04-03/209 від 22.07.2024 виданої Яготинським міським трудовим архівом.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до його страхового стажу певних періодів роботи згідно з записами трудової книжки, та довідки, що призвело до порушення його прав та законних інтересів через брак необхідного страхового стажу і як наслідок - непризначення йому пенсії за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з виявленими недоліками, позивачу надано 5 днів для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
05.03.2025 судом було отримано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із доданими матеріалами, ознайомившись з якими суд дійшов висновку, що позивачем було усунено недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а відтак ухвалою від 07.08.2025 відкрито провадження у справі, відповідачу надано строк для подачі відзиву.
27.08.2025 від первісного відповідача через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує, що за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Зазначено, що за доданими документами до заяви про призначення пенсії, позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі “Богданівське» з 15.11.1978 по 31.01.1984 згідно трудової книжки від 10.05.1984 НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві та дані про реорганізацію колгоспу.
Відповідач також додає, що страховий стаж Позивача на дату звернення становить 16 років 11 місяців 01 день. Відсутність підтвердження вищенаведених обставин не породжує виникнення права у Позивача на зарахування вищезазначеного стажу та призначення пенсії відповідно ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній страховий стаж необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону №1058.
Представник позивача 06.09.2025 подав у Київський окружний адміністративний суд (документ сформований в систему “Електронний суд») письмове клопотання, у якому останній просить замінити відповідача у справі № 320/8892/25.
Дослідивши подану заяву, суд ухвалою від 18.09.2025 вирішив заяву про заміну первісного відповідача в адміністративній справі (ГУ ПФУ в Київській області) задовольнити та замінити первісного відповідача у справі на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341).
29.10.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 01.08.2025 №104850009521 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За результати розгляду документів, доданих до заяви відповідачем за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період трудової діяльності в колгоспі з 15.11.1978 по 31.01.1984 та з 02.03.1986 по 01.11.1997 згідно трудової книжки від 10.05.1984 НОМЕР_1 , оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не завірено печаткою та підписом відповідальної особи та відсутні підстави, довідки щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не надані; період роботи в колгоспі з 1978 по 1985 рр., оскільки в довідці №04-03/209 від 22.07.2024 по батькові заявника зазначено не повністю. Період трудової діяльності з 1986 по 1996 зараховано до страхового стажу згідно уточнюючої довідки від 22.07.2024 №04-03/210. Інші документи передбачені пунктами 3 Порядку № 637 відсутні. Таким чином, відповідач вважає підтверджений належними документами, страховий стаж становить 16 років 11 місяців 01 день та відповідно дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області правомірними та вмотивованими.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 (далі Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України 25 липня 2024 року із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон №1058). За принципом екстериторіальності заява опрацьовувалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.08.2024 №10485009521 Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно ст.26 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відмовляючи у призначенні пенсії Головне управління вказало у своєму рішенні, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період трудової діяльності в колгоспі з 15.11.1978 по 31.01.1984 та з 02.03.1986 по 01.11.1997 згідно трудової книжки від 10.05.1984 НОМЕР_1 , оскільки у трудовій книжці записи щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не завірено печаткою та підписом відповідальної особи та відсутні підстави, довідки щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в громадському господарстві не надані ; - за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1978 по 1985 рр., оскільки в довідці №04-03/209 від 22.07.2024 по батькові заявника зазначено не повністю.
При цьому Період трудової діяльності з 1986 по 1996 зараховано до страхового стажу згідно уточнюючої довідки від 22.07.2024 №04-03/210.
Згідно з записами в трудовій книжці позивача від 10.05.1984 НОМЕР_1 , а саме: на сторінці 42 у записі 1 вказано, що 15.11.1978 позивача прийнято в члени колгоспу імені Бондаренка Яготинського району Київської області, а з 01.02.1984 по 01.03.1986 включно - відбував в цьому ж колгоспі покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно ж із записом на сторінці 44 позивач 01.11.1997 звільнений з цього колгоспу за власним бажанням.
З цієї ж сторінки вбачається, що виправлено дату звільнення, виправлення завірене підписом тієї ж особи, що вносила відповідний запис, проставлено відмітку “виправленому вірити».
Позивачем також подано історичну довідку до фонду № 71 щодо Дочірнього підприємства “Богданівське». З огляду на зміст довідки з 1993 року в процесі реорганізації колгоспу імені Бондаренка на його базі було утворено КСП імені Бондаренка, на базі якого в 2000 році було створено ТОВ імені Бондаренка, а в подальшому, у 2017 році у зв'язку з ліквідацією дочірнього підприємства “Богданівське» було оформлено справи з кадрових питань (особового складу) за 1950-2017 роки. Усі відповідні відомості передано органам Пенсійного фонду України.
Відповідно до відомостей з архівної довідки від 22.07.2024 № 04-03/209, позивач у 1984 році не має права на зарахування до стажу відпрацьованого періоду у зв'язку з засудженням. За 1985 рік позивач встановлений мінімум перевищив. Що ж стосується періоду з 1979 по 1983 рік включно, то кількість відпрацьованих позивачем днів не досягала встановленого мінімуму в 250 днів на рік.
Відповідно до відомостей із архівної довідки від 22.07.2024 № 04-03/210 позивач у 1986-1988 роках, працюючи скотником та плотником виконував річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, водночас у 1989 році, працюючи плотником прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві становив 255, проте позивач не досяг цього мінімуму, маючи виконаними лише 244. Що ж стосується 1990-1992 років, то працюючи плотником, позивач виконував необхідний мінімум 255 кожного року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак йому було відмовлено у зарахуванні зазначеного стажу з огляду на наведені вище обставини.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу період роботи, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Закон № 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058.
Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 26.12.1983 по 10.09.1985 та з 18.09.1995 по 28.11.1997.
Статтею 62 Закону № 1788 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з п. 1.1. Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пп. 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пп. 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пп. 2.4. Інструкції).
Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком позивачем надано відповідачу трудову книжку, з якої випливає, зокрема, що позивач з 02.03.1986 по 01.11.1997 був працевлаштований.
При цьому, суд погоджується із твердженням відповідача, що для осіб, що працювали в колгоспах до страхового стажу зараховуються роки, в яких виконується мінімум трудової участі в колгоспному виробництві, встановлений щорічно колективним засіданням колгоспників.
При невиконанні встановленого мінімуму стаж роботи обчислюється за фактичною тривалістю. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, загальна кількість вихододнів ділиться на коефіцієнт - 25,4 (ст.56 Закону №1788).
Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду та печатку підприємства.
Водночас, судом вже встановлено, що період роботи з 02.03.1986 по 01.11.1997 Позивачу зараховано до страхового стажу на підставі уточнюючої довідки від 22.07.2024 №04-03/210, а страховий стаж позивача на дату звернення становить 16 років 11 місяців 01 день.
Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача, що подані ним документи в сукупності підтверджують факт, що позивач працював з 02.03.1986 по 01.11.1997 згідно записів трудової книжки від 10.05.1984 НОМЕР_1 .
Водночас відповідач не заперечує проти зарахування вказаного стажу, а навпаки підтверджує зарахування такого періоду.
Що ж стосується спірного періоду з 15.11.1978 по 31.01.1984, то вказаний період не може бути повністю зарахований позивачу, оскільки як уже зазначалося вище, при невиконанні встановленого мінімуму стаж роботи обчислюється за фактичною тривалістю. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, загальна кількість вихододнів ділиться на коефіцієнт - 25,4 (ст.56 Закону №1788).
Позивач не виконував у відповідний період встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, відтак за фактичною тривалістю трудоднів, позивачу має бути зараховано до страхового стажу, відповідно до змісту довідки 04-03/209 від 22.07.2024: 33 дні у 1978 році, 42 дні у 1979 році, 11 днів у 1980 році, 188 днів у 1983 році. Дні, які відпрацьовані позивачем у 1984 та 1985 роки не можуть бути зараховані до стажу позивача, оскільки з 01.02.1984 по 01.03.1986 включно позивач відбував у цьому ж колгоспі покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, а дні виправних робіт не зараховуються до страхового стажу.
Відтак, позивач фактично має право на зарахування до свого страхового стажу 274 дні (33 + 42 + 11 + 188 = 274), а відмова у зарахуванні цих днів до страхового стажу позивача є протиправною.
Водночас суд не погоджується з твердженням відповідача, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1978 по 1985 рр., оскільки в довідці №04-03/209 від 22.07.2024 по батькові заявника зазначено не повністю. З огляду на зміст довідки, прізвище, ім'я та по-батькові позивача в ній зазначено коректно.
З урахуванням усього зазначеного вище, загальний страховий стаж позивача мав би складати 274 дні+16 років 11 місяців 01 день=18 років 8 місяців 5 днів.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону №1058 становить 29 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 зазначеного закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки, мають особи, за наявності страхового стажу в період з 01.01.2025 по 31.12. 2025 - від 22 до 32 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою статті 26 Закону №1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 - від 15 до 24 років.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявний у позивача стаж, з урахуванням протиправно незарахованих 274 днів, в сумі не дає позивачу достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком, а відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Окремо суд вважає за потрібне наголосити, що позивачем спрямовано позовні вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта до Головного управління пенсійного фонду України в Київській області, натомість судом встановлено, що рішення відносно позивача фактично приймалося Головним управлінням пенсійного фонду України в Житомирській області.
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання (перебування на обліку), тобто до ГУ ПФУ в Київській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ в Житомирській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії та не врахувало стаж позивача.
Із вказаного можна зробити висновок, що після реєстрації заяви позивача, орган пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком, в розумінні Порядку № 22-1, є ГУ ПФУ в Житомирській області.
Отже, саме ГУ ПФУ в Житомирській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками розгляду справи.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відповідач Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області фактично не приймав жодних рішень стосовно позивача, а відтак у суду відсутні підстави зобов'язувати відповідача до вчинення будь-яких дій.
Тому, належним способом захисту є зобов'язання саме ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати неправомірно неврахований стаж позивачу.
У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка питанню неврахування періодів стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача.
Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, Головне управління ПФУ в Житомирській області необхідно зобов'язати здійснити врахування відповідних періодів стажу роботи позивача, які досліджувалися при розгляді цієї справи.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 986,44 дев'ятсот вісімдесят шість гривень, 44 коп., суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір частково - у розмірі 493,22 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу роботи днів трудової діяльності в колгоспі, саме: 33 дні у 1978 році, 42 дні у 1979 році, 11 днів у 1980 році, 188 днів у 1983 році відповідно до довідки №04-03/209 від 22.07.2024 виданої Яготинським міським трудовим архівом.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Житомирській області (10003, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи дні трудової діяльності в колгоспі, саме: 33 дні у 1978 році, 42 дні у 1979 році, 11 днів у 1980 році, 188 днів у 1983 році відповідно до довідки №04-03/209 від 22.07.2024 виданої Яготинським міським трудовим архівом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) частину сплаченого судового збору у сумі 493,22 грн (чотириста дев'яносто три гривні, двадцять дві копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.