12 листопада 2025 року справа №320/9886/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу,
встановив:
Представник позивача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, у якому просить суд:
-стягнути з розрахункових рахунків ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 1 378 333, 72 грн.
З метою визначення підсудності, судом отримано відповідь № 1176762 від 06.03.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача у справі. Відповідно до вказаної відповіді, адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , 49.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», на момент звернення до суду, за Відповідачем обліковується заборгованість у розмірі - 1 378 333,72 гривень. Вказана заборгованість виникла у зв?язку з несплатою податкових зобов?язань, у встановлені законодавством строки, що підтверджується детальним розрахунком податкового боргу та інтегрованою карткою відповідача. 3 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі - 1 272 491,12 грн., заборгованість виникла на підставі: - Податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») № 11190624023 від 04.10.2024, сума - 1 360,00 грн.; - Податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») № 11184724023 від 04.10.2024, сума - 1 020,00 грн.; - Податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 11185324023 від 04.10.2024, сума - 1 265 364,96 грн.; - Пені нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 11185324023 від 04.10.2024, сума - 4 746, 16 гривень. 3 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі - 1 272 491,12 грн.. заборгованість виникла на підставі: Податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 11185524023 від 04.10.2024, сума - 21 089,42 грн.; - Пені нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 11185524023 від 04.10.2024, сума - 395,51 гривень. Вказано, що контролюючим органом направлено ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) податкову вимогу від 16.12.2024 № 0025623-1306-2615. Враховуючи, що податковий борг ОСОБА_1 не погашений, представник позивача звернувся із позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.
10.04.2025 року від ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Так, сторона відповідача вважає податкові повідомлення-рішення №11185524023, №11190624023, №11185324023 від 04.10.2024 року та податкову вимогу від 16.12.2024 року №0025623-1306-2615 такими, що прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України. Він зазначає, що нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій здійснено помилково - без урахування обставин отримання ним інвестиційного прибутку. Відповідач подав адміністративну скаргу до Державної податкової служби України, в якій просив переглянути нарахування податку, пені та штрафів, зокрема щодо 2020 року, який, на його думку, підпадає під дію строку давності 1095 днів, визначеного статтею 102 ПК України. Крім того, відповідач стверджує, що: податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені не за його податковою адресою, унаслідок чого він не отримав їх своєчасно і був позбавлений можливості подати заперечення чи скаргу; податкова вимога складена з порушенням строків, визначених статтею 59 ПК України; позивач пропустив строк давності для визначення та стягнення податкового зобов'язання за 2020 рік; податковий орган безпідставно визначив йому дохід як інвестиційний прибуток, не врахувавши первісну вартість придбання частки; обов'язок зі сплати податку мав покладатися не на нього, а на покупця частки - податкового агента згідно зі статтею 18 ПК України; пеня та штрафні санкції підлягають скасуванню відповідно до пункту 129.9 статті 129 ПК України після спливу строку 1095 днів; під час дії воєнного стану він проходив службу в батальйоні територіальної оборони, що унеможливлювало своєчасне виконання ним податкових обов'язків.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», на момент звернення до суду, за Відповідачем обліковується заборгованість у розмірі - 1 378 333,72 гривень.
Вказана заборгованість виникла у зв?язку з несплатою податкових зобов?язань, у встановлені законодавством строки, що підтверджується розрахунком податкового боргу та інтегрованою карткою відповідача.
3 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі - 1 272 491,12 грн.
Встановлено, що заборгованість виникла на підставі: - Податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») № 11190624023 від 04.10.2024, сума - 1 360,00 грн.; - Податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») № 11184724023 від 04.10.2024, сума - 1 020,00 грн.; - Податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 11185324023 від 04.10.2024, сума - 1 265 364,96 грн.; - Пені нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 11185324023 від 04.10.2024, сума - 4 746, 16 гривень.
3 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі - 1 272 491,12 грн. заборгованість виникла на підставі: Податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 11185524023 від 04.10.2024, сума - 21 089,42 грн.; - Пені нарахована на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Р») № 11185524023 від 04.10.2024, сума - 395,51 гривень.
Встановлено, що контролюючим органом направлено ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) податкову вимогу від 16.12.2024 № 0025623-1306-2615.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1176762 від 06.03.2025 щодо адреси реєстрації ОСОБА_1 , адреса вказана: АДРЕСА_3 .
Встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області податкові повідомлення-рішення направлялись на вірну адресу відповідача.
Судом досліджено надані позивачем до матеріалів справи розрахунки сум податкового боргу відповідача - фізичної особи - за податком на доходи фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 11010500), складені станом на 21.10.2024 року.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №11185324023 від 04.10.2024 року, вручено відповідачу 21.10.2024 року, граничний строк сплати визначено 20.11.2024 року. За вказаним рішенням податковим органом визначено грошові зобов'язання у загальній сумі 1 327 491,12 грн, з яких: основний платіж - 1 272 744,96 грн; штрафна санкція - 50 000,00 грн; пеня - 4 746,16 грн.
Із розрахунків також убачається, що частина податкових зобов'язань сформована за результатами річного декларування податку на доходи фізичних осіб (сума 1 012 291,97 грн), інша частина - за результатами документальної перевірки (сума 253 072,99 грн).
Судом установлено, що податкове повідомлення-рішення №11185324023 від 04.10.2024 податкове повідомлення-рішення № 11190624023 від 04.10.2024 та податкове повідомлення-рішення № 11184724023 від 04.10.2024, надіслано відповідачу належним чином, строк їх оскарження у адміністративному або судовому порядку відповідачем не використано, у зв'язку з чим визначені у них грошові зобов'язання набули статусу узгоджених у розумінні пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.
За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
За пунктами 95.1.-95.4. ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
На виконання вищевказаних положень Податкового кодексу України позивач у встановленому порядку надіслав на адресу відповідача податкову вимогу.
Судом встановлено, що з метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Київській області відповідно до ст.42, 59 ПК України було направлено Відповідачу податкову вимогу від 22 травня 2019 року № 45026-53.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
Положеннями ПК України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст. 60 ПК України.
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безпосереднього існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником по всім податкам і зборам. При цьому грошові зобов?язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Отже контролюючим органом було здійснено всі заходи спрямовані для погашення податкової заборгованості. Однак вищевказані дії не призвели до повного погашення податкового боргу.
Згідно п.42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42,58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 у справі № 600/5156/21-а.
Жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка тощо) щодо вручення податкової вимоги.
Схожий висновок наведено у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі №640/24273/19.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.
Суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
На підтвердження вищевикладеного доцільно навести правовий висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №140/12235/21.
Згідно правозастосування, здійснено Касаційним адміністративним судом у постанові від 20.10.2020 у справі №140/30/20, викладені правові висновки стосуються і юридичних осіб.
Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, формування щодо такого податкового боргу контролюючим органом податкової вимоги, а також безперервність існування такого боргу у позивача з моменту формування податкової вимоги до звернення позивача до суду, при цьому докази оскарження та скасування такої податкової вимоги чи податкових повідомлень-рішень в матеріалах справи відсутні.
Виходячи із зазначеного суд констатує, що направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на відому контролюючому органу адресу відповідача станом на дату направлення таких документів є належним виконанням обов'язків контролюючого органу, в зв'язку з чим ці документи вважаються направленими належним чином.
З огляду на положення п.58.3 ст. 58, п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України та факт, що конверти, направлені відповідачу за його місцезнаходженням були одержані Товариством, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачеві належним чином.
Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
Суд звертає увагу на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 №380/783/21
Оцінивши доводи, наведені у відзиві відповідача, суд зазначає таке.
Щодо твердження відповідача про подання адміністративної скарги на податкові повідомлення-рішення суд зазначає, що подання скарги після спливу десятиденного строку, установленого пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, не зупиняє виконання оскаржуваних рішень контролюючого органу, якщо строк не поновлено та скаргу не прийнято до розгляду. Доказів прийняття скарги контролюючим органом до розгляду відповідачем не надано, а відтак податкові повідомлення-рішення є узгодженими, а визначені в них суми грошових зобов'язань - такими, що підлягають сплаті.
Посилання відповідача на те, що обов'язок зі сплати податку мав покладатися на податкового агента, суд відхиляє як безпідставне. Платником податку на доходи фізичних осіб з інвестиційного прибутку є безпосередньо фізична особа, яка отримала дохід від продажу корпоративних прав.
Доводи щодо порушення контролюючим органом строків надсилання податкової вимоги є необґрунтованими, оскільки Податковим кодексом не визначено граничного строку направлення такої вимоги, а її направлення після спливу певного часу не впливає на чинність податкового боргу.
Щодо доводів про неврахування витрат на придбання корпоративних прав суд констатує, що відповідно до пункту 170.2.2 статті 170 Податкового кодексу України такі витрати враховуються лише за наявності документального підтвердження. Відповідач не довів, що зазначені документи були надані контролюючому органу під час перевірки або розгляду заперечень.
Посилання відповідача на дію воєнного стану та проходження служби у територіальній обороні не звільняє від обов'язку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Аргументи щодо відсутності опису вкладення у поштових відправленнях не впливають на належність вручення податкових документів, оскільки Податковий кодекс не встановлює такого обов'язку для контролюючого органу.
Доводи про необхідність анулювання пені після спливу строку давності є безпідставними, оскільки перебіг відповідного строку зупинено на період воєнного стану.
Стосовно тверджень відповідача про направлення позивачем поштового відправлення на невірну адресу суд зазначає наступне.
Відповідач у відзиві зазначав, що податкова вимога була направлена за невірною адресою, оскільки він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Також відповідач пояснив, що поштової скриньки квартири АДРЕСА_5 давно не існує у зв'язку з об'єднанням комунальних квартир, тому всю кореспонденцію він отримує у скриньці № 48. Крім того, він зазначив, що у зв'язку зі службою у батальйоні територіальної оборони тимчасово проживав за іншою адресою та не мав змоги відстежувати поштові відправлення.
Разом із тим, як було зазначено вище, судом, з метою підтвердження адреси місця реєстрації відповідача, отримано відповідь № 1176762 від 06.03.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру. Відповідно до зазначеної відповіді, адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо невірного зазначення адреси не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач не надав суду жодного офіційного документа, який би підтверджував зміну адреси його реєстрації або іншу обставину, що свідчила б про неправильність адреси, зазначеної у відповіді державного реєстру. Отже, суд вважає, що контролюючий орган направив податкову вимогу за податковою адресою відповідача, визначеною відповідно до даних Єдиного державного демографічного реєстру, а тому така вимога є належно врученою відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи, наведені у відзиві відповідача, не спростовують встановлених позивачем обставин щодо наявності у відповідача узгодженого податкового боргу. Підстав для відмови у задоволенні позову суд не вбачає.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи, що позивач є відокремленим підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику, а предметом позову є стягнення податкового боргу, то відповідно є звільненим від сплати судового збору, відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з розрахункових рахунків ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 1 378 333, 72 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.