11 листопада 2025 року справа №320/35366/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі 3 категорії потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та розмірах, встановлених Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210 в розмірі 113,88 гривні;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови виплати з 03.03.3023 року ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі 3 категорії потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та розмірах, встановлених Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 в розмірі 113,88 гривні щомісяця;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести нарахування та виплатити з 03.03.2023 року, виплачувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі 3 категорії потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та розмірах, встановлених Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 в розмірі 113,88 гривні.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як особа, віднесена до категорії 3 згідно з ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю. Однак, виплата додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, встановленої статтями 51 Закону №796-ХІІ відповідачем не виплачується у зв'язку з отриманням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, встановленого законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Згідно з положеннями ст. 49, 51 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, як особа, віднесена до категорії 3 згідно з ст.14, ст.ст. 49,51 Закону №796-ХІІ позивач має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження).
Відповідач проти позову заперечував, зазначав про те, що пенсійні виплати позивачу здійснюються у строгій відповідності з чинним законодавством України, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , має статус особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, що підтверджується відповідними документами - пенсійним посвідченням, серія НОМЕР_2 від 21.06.2023 року; посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи, серія НОМЕР_3 від 03.06.2004 року.
19.10.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення і виплату з 03.03.2024 року, як особі віднесеній до 3 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України - відповідно до статті 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01.11.2023 року листом № 1000-0202-8/165780 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області відмовило в нарахуванні, виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплаті невиплаченої додаткової пенсії з 03.03.2024 року за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що позивач отримує пенсію та підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України від 09.04.92 "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII), законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
За приписами статті 11 Закону N 2262-XII, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і цим Законом.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XI) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону N 796-XII в редакції, чинній з 1 січня 2015 року, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відтак на час виникнення спірних правовідносин Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення порядку призначення додаткової пенсії, передбаченої Законом N 796-XII.
Зазначені положення Закону N 796-XII неконституційними не визнавались.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року N 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок N 1210).
Водночас Рішенням Конституційного суду України від 17.07.2018 за N 6-р/2018 у справі N 1-11/2018 (3830/15) у статті 53 Закону N 796-XII визнано неконституційним обмеження максимальним розміром додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому положення статті 51 Закону N 796-XII та пункту 26 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, що делегує повноваження щодо визначення умов, порядку призначення та розмірів відповідних пенсійних виплат Кабінету Міністрів України, неконституційними не визнавались, тому також є чинним та не визнаний неконституційним пункт 15-1 Порядку N 1210.
Пунктом 13 Порядку N 1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; 2) інвалідам II групи - 379,6 гривні; 3) інвалідам III групи - 284,7 гривні; 4) для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: інвалідам I групи - 341,64 гривні; інвалідам II групи - 227,76 гривні; інвалідам III групи - 170,82 гривні.
Пунктом 15-1 Порядку N 1210 встановлено, що особи, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Суд наголошує, що буквальний зміст наведеної норми вказує, що якщо особа має право на отримання одночасно кількох видів додаткових пенсійних виплат, виплачуватись їй може лише один вид за її вибором.
Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з листом від 01.11.2023 року № 1000-0202-8/165780 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило в нарахуванні, виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплаті невиплаченої додаткової пенсії з 03.03.2024 року за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 внаслідок Чорнобильської катастрофи, саме тому, що позивач отримує пенсію та підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.
Оскільки позивач має право як на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно Закону N 796-XII, так і на підвищення згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", водночас отримує підвищення до пенсії інвалідам війни 2 групи згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд погоджується з висновком пенсійного органу про відсутність підстав на одночасне отримання позивачем додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 3 категорії, відповідно до статті 51 Закону N 796-XII.
На переконання суду відповідач, відмовляючи у нарахуванні позивачу додаткової пенсії, діяв правомірно, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений положеннями Закону N 796-XII та Порядку N 1210, а тому вимоги позивача щодо виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі N 363/4916/16-а та від 21 лютого 2020 року у справі N 363/3520/16-а.
Також, відповідну позицію займає і Шостий апеляційний адміністративний суд, зокрема в постанові від 18 лютого 2025 року у справі №320/7057/23.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2025.
Суддя Панченко Н.Д.