ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2025 р. справа № 300/7974/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.11.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
27.11.2023 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадженням, в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
На стадії відкриття провадження у справі, суд врахував поважність пропуску строку звернення позивача до суду, обґрунтованого в заяві про поновлення такого строку, та поновив позивачу пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Позивач позовні вимоги щодо предмету даного адміністративного позову обґрунтував тим, що проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 53 від 19.02.2022 його звільнено з військової служби у відставку (за віком) та з 19.02.2022 виключений із списків особового складу. Календарна вислуга років становить 09 років 01 місяць 11 днів, пільгова вислуга - 09 років 10 місяців 08 днів. На його заяву від 18.10.2023 відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити. За своїм змістом заперечення проти позову обґрунтовані тим, що саме календарна вислуга років застосовується для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, а застосування для визначення розміру такої грошової допомоги вислуги років у пільговому обчисленні суперечить нормам чинного законодавства. В даних правовідносинах позивачем невірно трактовано норми законодавства.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заяві по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) за № 53 від 19.02.2022 майора ОСОБА_1 , який звільнений наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 15.11.2021 № 299 у відставку за підпунктом «в» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 . З 19.02.2022 позивач виключений із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна - 09 років 01 місяць 11 днів, пільгова - 09 років 10 місяців 08 днів.
На рапорт позивача від 18.10.2023, відповідач, листом за № 09/02/718 від 20.10.2023, відмовив йому у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За своїм змістом, відмова обґрунтована тим, що календарна вислуга років позивача складає 09 років 01 місяць 11 днів, при наявній вислузі десять календарних років і більше. Тому позивач не набув права на виплату одноразової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожнен повний календарний рік служби на день виключення.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі Закон №2011-XII).
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (статті 1 Закону №2011-XII).
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 статті 15 Закону №2011-XII пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Згідно з пунктом 2 статті 15 Закону №2011-XII (в редакції Закону, чинного на момент звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно із пунктом 2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (долі - Порядок №260) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку №260 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби), відповідно до пункту 2 якого, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Необхідно зауважити, що в пункті 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Тобто, термін «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність вислуги 10 років і більше.
Правова позиція щодо застосування приписів частини другої статті 15 Закону №2011-XII неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17, від 21 квітня 2021 року №380/2427/20.
Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду норма пункту другого статті 15 Законі №2011-XII не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Отже, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту другого статті 15 Закону №2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) за № 53 від 19.02.2022 вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна - 09 років 01 місяць 11 днів, пільгова - 09 років 10 місяців 08 днів, відповідно, загальна вислуга 18 років 11 місяців 19 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.
Таким чином, позивач має право на отримання, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Доводи відповідача про обов'язкову умову - наявність вислуги років понад 10 років, саме у календарному обчисленні такої вислуги, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем вимог законодавства.
За таких обставин, суд дійшов висновку що, відповідач допустив протиправні дії щодо не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Дії це юридичні факти, які пов'язані з волею суб'єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов'язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій. Юридичні дії це вчинки особи, акти державних органів, інших суб'єктів, що відбуваються за волевиявленням суб'єкта правовідносин.
А тому, фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні виплати вказаної одноразової грошової допомоги, а відтак, останнім вчинено протиправні дії, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".
Застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та з метою подальшого недопущення прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судові витрати, які підлягаю розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.