ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2025 р. справа № 300/6552/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення за №092950013243 від 03.04.2025 щодо відмови у призначенні пенсії, зарахуванні стажу та зобов'язання зарахувати стаж навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982, та роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000 та призначити пенсію з 22.03.2025, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі по тексту також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначення пенсії та скасувати рішення від 03.04.2025 за №092950013243 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 22.03.2025 пенсію за віком з врахуванням до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 та періоду роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000 згідно записів трудової книжки.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу навчання та роботи та не призначення пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 досягнувши 63 річного віку звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 25.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). За результатами розгляду заяви від 25.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняло рішення за №092950013243 від 03.04.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу від 22 до 32 років. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 відповідно до довідки від 19.06.2023 за №01-04-229, оскільки в довідці не зазначено дату закінчення навчання, тривалість навчання за денною формою здобуття освіти або окремих його етапів, термін навчання перевищує загальновстановлений, період роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000, оскільки відсутні дані про трудову діяльність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За доводами позивача, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.06.1985 ОСОБА_1 з 05.11.1993 по 21.11.2000 працював художником-оформлювачем Малого орендного підприємства фабрики "Черемшина". Записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.06.1985 про спірний період роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000 здійснені належним чином відповідно до вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162. Відтак, за аргументами ОСОБА_1 вказаний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Також в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 13.06.1985 першим записом про трудову діяльність у графі відомості про роботу внесено запис "До поступлення на Коломийську взуттєву фабрику навчання в Косівському технікумі НХП з 1978 по 1982". Згідно підпункту "б" пункту 2.17 Інструкції №162, в трудові книжки по місцю роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів наступних документів наступні записи, зокрема, про час навчання в професійно-технічних та інших училищах, на курсах і в школах по підвищенню кваліфікації, перекваліфікації і підготовки кадрів. Як стверджує ОСОБА_1 , необхідність підтвердження навчання для визначення стажу роботи на підставі додаткових документів виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.09.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс). Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази, необхідні для розгляду справи (а.с.30-31).
Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скерувало до суду відзив від 29.09.2025 за №0900-0802-8/48318 на позовну заяву, який зареєстровано судом 03.10.2025 за вх.№25862/25 (а.с.35-81). У поданому відзиві орган пенсійного забезпечення заперечив проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, вказав на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 за №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за №794, від 08.06.1998 за №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджується протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку. Позивачу зараховано до стажу період роботи з 01.08.2000 по 18.09.2000 та з 01.09.2000 по 29.09.2000 в КП "Рембудмонтаж" згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, який перетинається зі стажем, який позивач просить зарахувати згідно трудової книжки в МПО "Черемош". Також в довідці від 19.06.2023 за №01-04-229 відсутня дата закінчення навчання, тривалість навчання за денною формою здобуття освіти або окремих його етапів. Просить відмовити в задоволенні позову.
Також відповідач 2 скористався правом на подання відзиву від 10.10.2025 за №2500-0802-9/67899 на позовну заяву, реєстрацію якого проведено в суді 20.10.2025 за вх.№27399/25 (а.с.83-104). ГУ ПФУ в Чернігівській області заперечило проти аргументів ОСОБА_1 , зазначених в адміністративному позові, зважаючи на наступні підстави та доводи.
Пенсійне законодавства визначає дві умови зарахування стажу роботи до страхового стажу для призначення пенсії, а саме на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 відповідно до довідки від 19.06.2023 за №01-04-229, оскільки в довідці не зазначено дату закінчення навчання, тривалість навчання за денною формою здобуття освіти або окремих його етапів, термін навчання перевищує загальновстановлений, період роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000, оскільки відсутні дані про трудову діяльність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. ГУ ПФУ в Чернігівській області зазначило, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років і 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 25.03.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр м. Коломия) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою №323/3746/6 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.41-42).
До означеної заяви, позивачем, серед іншого, долучено копії паспорта громадянина України № НОМЕР_2 (а.с.49-50), диплому серії НОМЕР_3 від 30.12.1982 (а.с.54-55), довідки від 19.06.2023 за №01-04-229 (а.с.56), трудової книжки серії НОМЕР_4 від 13.06.1985 (а.с.57-62).
За результатами розгляду заяви позивача від 25.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 03.04.2025 за №092950013243 про відмову у призначенні пенсії (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років (а.с.46-47).
Згідно оскаржуваного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років і 25 днів, до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 відповідно до довідки від 19.06.2023 за №01-04-229, оскільки в довідці не зазначено дату закінчення навчання, тривалість навчання за денною формою здобуття освіти або окремих його етапів, термін навчання перевищує загальновстановлений;
- період роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000, оскільки відсутні дані про трудову діяльність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.46-47).
Як слідує зі змісту розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного відповідачем 2 під час вирішення питання про призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 11 років та 25 днів, і складається з:
- з 30.11.1982 по 03.05.1983;
- з 05.05.1983 по 08.05.1985 (період строкової військової служби);
- з 18.06.1985 по 27.11.1985;
- з 02.12.1985 по 20.02.1986;
- з 15.03.1986 по 13.11.1990 (робота в колгоспі);
- з 14.11.1990 по 15.10.1993;
- з 01.08.2000 по 18.08.2000;
- з 01.09.2000 по 29.09.2000;
- з 01.03.2001 по 30.04.2001;
- з 01.07.2002 по 31.07.2002 (а.с.48).
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 13.06.1985, ОСОБА_1 , серед іншого:
- до поступлення на Коломийську взуттєву фабрику, навчався в Косівському технікумі НХП з 1978 по 1982 роки;
- з 05.11.1993 прийнятий на роботу художником-оформлювачем в Мале орендне підприємство "Черемшина";
- з 21.11.2000 звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.57-62).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначення пенсії та рішення від 03.04.2025 за №092950013243 про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права на призначення пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина у формі ID-картки № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 25.03.2025, останньому виповнилось 63 повних років (а.с.49-50).
З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача становить 63 роки, а відтак відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить від 22 до 32 років.
Так, ОСОБА_1 25.03.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр м. Коломия) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою №323/3746/6 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (а.с.41-42).
До означеної заяви, позивачем, серед іншого, долучено копії паспорта громадянина України № НОМЕР_2 (а.с.49-50), диплому серії НОМЕР_3 від 30.12.1982 (а.с.54-55), довідки від 19.06.2023 за №01-04-229 (а.с.56), трудової книжки серії НОМЕР_4 від 13.06.1985 (а.с.57-62).
За результатами розгляду заяви позивача від 25.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 03.04.2025 за №092950013243 про відмову у призначенні пенсії (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років (а.с.46-47).
Згідно оскаржуваного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років і 25 днів, до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 відповідно до довідки від 19.06.2023 за №01-04-229, оскільки в довідці не зазначено дату закінчення навчання, тривалість навчання за денною формою здобуття освіти або окремих його етапів, термін навчання перевищує загальновстановлений;
- період роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000, оскільки відсутні дані про трудову діяльність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.46-47).
Стосовно дотримання умов статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком, в частині наявності у позивача страхового стажу, то судом з'ясовано, що згідно оскаржуваного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років і 25 днів (а.с.46-47).
Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Так, у ОСОБА_1 наявна трудова книжка серії НОМЕР_4 від 13.06.1985 (а.с.57-62), згідно якої останній:
- до поступлення на Коломийську взуттєву фабрику, навчався в Косівському технікумі НХП з 1978 по 1982 роки;
- з 05.11.1993 прийнятий на роботу художником-оформлювачем в Мале орендне підприємство "Черемшина";
- з 21.11.2000 звільнений з роботи за власним бажанням.
Відповідачі не висловлюють жодних застережень, стосовно вчинених записів про їх недостовірність, правдивість чи неповність, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзивах на позовну заяву.
Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.
Досліджуючи мотиви відмови ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в Малому орендному підприємстві "Черемшина" , суд в першу чергу з'ясовує, які періоди є спірними.
Так, в адміністративному позові ОСОБА_1 , серед іншого, просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000 згідно записів трудової книжки.
Як слідує зі змісту розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного відповідачем 2 під час вирішення питання про призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 11 років та 25 днів, і складається з:
- з 30.11.1982 по 03.05.1983;
- з 05.05.1983 по 08.05.1985 (період строкової військової служби);
- з 18.06.1985 по 27.11.1985;
- з 02.12.1985 по 20.02.1986;
- з 15.03.1986 по 13.11.1990 (робота в колгоспі);
- з 14.11.1990 по 15.10.1993;
- з 01.08.2000 по 18.08.2000;
- з 01.09.2000 по 29.09.2000;
- з 01.03.2001 по 30.04.2001;
- з 01.07.2002 по 31.07.2002 (а.с.48).
Таким чином, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.2000 по 18.08.2000 та з 01.09.2000 по 29.09.2000, про зарахування яких останній просить в адміністративному позові, вже зараховано ГУ ПФУ в Чернігівській області до страхового стажу останнього.
В оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Чернігівській області зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.11.1993 по 21.11.2000.
Втім, вказане також не відповідає дійсності, оскільки згідно розрахунку стажу (Форми РС-право) до страхового стажу ОСОБА_1 враховано періоди з 01.08.2000 по 18.08.2000 та з 01.09.2000 по 29.09.2000, які є складовою частиною загального періоду з 05.11.1993 по 21.11.2000.
За змістом частини 1 статті 24 Закону №1058-IV що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, один і той самий календарний період може бути зарахований до страхового стажу лише один раз. Повторне включення ідентичного періоду роботи до страхового стажу суперечить положенням Закону №1058-IV.
Для цілей призначення пенсії та визначення страхового стажу має враховуватися саме календарна тривалість періоду, а не його дублювання в різних документах чи за різними підставами.
Відтак, відсутні правові підстави для повторного зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 01.08.2000 по 18.08.2000 та з 01.09.2000 по 29.09.2000, оскільки вказані періоди зараховані до страхового стажу останнього, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно мотивів відмови ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 05.11.1993 по 31.07.2000, та з 30.09.2000 по 21.11.2000, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, до цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ).
Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за приписами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Так, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 3 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право на трудову пенсію мали особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058-IV, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788-ХІІ на підставі трудової книжки, диплому про період стаціонарного навчання, військового квитка та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 - згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків.
Пунктами 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 за №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" доручено пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Згідно приписів статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі по тексту також - Порядок №637) регламентовано, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу правового регулювання, визначеного приписами пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Однак, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, а перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
За змістом статті 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VI (надалі по тексту також - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (частина 5 та 6 статті 20 Закону №1058-IV).
Як слідує із приписів частини 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
При цьому, у частині 10 статті 20 Закону №1058-IV зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Так, в первинній редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09.07.2003, мало місце наступне правове регулювання.
По-перше, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону (підпункт "а" пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №1058-IV).
По-друге, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків (частина 1 статті 20 Закону №1058-IV).
По-третє, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2 статті 20 Закону №1058-IV);
По-четверте, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1-4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань (частина 6 статті 20 Закону №1058-IV).
По-п'яте, органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках (частина 1 статті 21 Закону №1058-IV).
По-шосте, персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості в частині: відображення страхового стажу, заробітної плати (доходу) та розміру сплачених страхових внесків; розміру страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суми сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; суми заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць(пункт 2 частини 2 статті 21 Закону №1058-IV).
По-сьоме, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; страховий стаж обчислюється в місяцях (частини 1 і 3 статті 24 Закону №1058-IV).
В свою чергу, з 05.07.1991 у первинній редакції Закон України "Про пенсійне забезпечення ", спірні правовідносини врегульовано наступним чином.
По-перше, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України (підпункт а частини 1 статті 3 Закону №1788-XII).
По-друге, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (частини 1, 2, пункт "а" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII).
По-третє, у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески (частина 1 статті 66 Закону №1788-XII).
У вказаний період дів пункт "б" частини 1 статті 110 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України), за змістом якого при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, зокрема, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов'язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.
Таким чином, підлягає врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 05.11.1993 по 31.07.2000 та з 30.09.2000 по 21.11.2000 в Малому орендному підприємстві "Черемшина", а рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області в частині не зарахування коментованих періодів до страхового стажу позивача є протиправним.
Надаючи оцінку мотивам відмови відповідача 2 у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982, суд керується наступним.
Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також - Інструкція №162, чинна на момент внесення відомостей про навчання позивача), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції №162).
Статтею 53 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 за №161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за №173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 162 студентам, учням, аспірантам і клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання в денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів клінічних ординаторів.
Із змісту наведених норм слідує, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 13.06.1985 (а.с.57-62), ОСОБА_1 , серед іншого:
- до поступлення на Коломийську взуттєву фабрику, навчався в Косівському технікумі НХП з 1978 по 1982 роки.
Також на засвідчення вказаної обставини до заяви від 25.03.2025, позивачем, серед іншого долучено копії диплому серії НОМЕР_3 від 30.12.1982 (а.с.54-55), довідки від 19.06.2023 за №01-04-229 (а.с.56).
Рішенням №092950013243 від 03.04.2025 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 відповідно до довідки від 19.06.2023 за №01-04-229, оскільки в довідці не зазначено дату закінчення навчання, тривалість навчання за денною формою здобуття освіти або окремих його етапів, термін навчання перевищує загальновстановлений.
Суд критично оцінює вказані доводи відповідача, оскільки зі змісту довідки від 19.06.2023 за №01-04-229 слідує, що ОСОБА_1 зараховано студентом І курсу ХОД денної форми навчання Косівського технікуму народник художніх промислів ім. В.І. Касіяна з 01 вересня 1978 року на підставі Наказу №53/в від 22.07.1978. У зв'язку з успішним захистом дипломної роботи ОСОБА_1 вибув з числа студентів Косівського технікуму народник художніх промислів ім. В.І. Касіяна на підставі Наказу №64/в від 30.12.1982 (а.с.56).
В свою чергу, коментована довідка не містить відомостей про здобуття ОСОБА_1 освіти в Косівському технікумі народник художніх промислів ім. В.І. Касіяна за іншою формою навчанні, ніж за денною формою навчання.
Таким чином, є безпідставними доводи відповідача 2 про те, що в довідці від 19.06.2023 за №01-04-229 не визначено тривалість навчання за денною формою здобуття освіти або окремих його етапів.
Також, на переконання суду, не заслуговують на увагу доводи ГУ ПФУ в Чернігівській області про те, що довідка від 19.06.2023 за №01-04-229 не містить дати закінчення навчання, оскільки така містить інформацію про те, що ОСОБА_1 вибув з числа студентів Косівського технікуму народник художніх промислів ім. В.І. Касіяна на підставі Наказу №64/в від 30.12.1982.
В свою чергу, надаючи оцінку довідці від 19.06.2023 за №01-04-229 ГУ ПФУ в Чернігівській області не взято до уваги надані позивачем копії диплому серії НОМЕР_3 від 30.12.1982 (а.с.54-55).
Згідно диплому серії НОМЕР_3 від 30.12.1982 ОСОБА_1 в 1978 році вступив в Косівський технікум народних художніх промислів ім. В.І. Касіяна, і в 1982 закінчив повний курс названого технікуму по спеціальності художньої обробки дерева та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 30.12.1982 присвоєно кваліфікацію художника-майстра (а.с.54-55).
Також, вказуючи на те, що термін навчання позивача перевищує загальновстановлений ГУ ПФУ в Чернігівській області не зазначило про встановлення обмежень періоду навчання нормативними актами, які були чинними у період навчання ОСОБА_1 у Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В.І. Касіяна.
За наведених обставин суд вважає необґрунтованими та такими, що базуються на припущеннях, посилання ГУ ПФУ в Чернігівській області про перевищення встановленого терміну навчання ОСОБА_1 у Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В.І. Касіяна, зазначеного в наданих позивачем дипломі НОМЕР_3 від 30.12.1982 та в довідці від 19.06.2023 за №01-04-229.
В матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, на підставі яких у суду виник би сумнів у достовірності відомостей, внесених про період навчання ОСОБА_1 в диплом НОМЕР_3 від 30.12.1982 чи довідку від 19.06.2023 за №01-04-229. Відсутні також докази того, що документи про освіту позивача є підробленими або видані з порушенням встановленого законодавством порядку.
У відповідності до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд наголошує, що слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у дипломі НОМЕР_3 від 30.12.1982 та в довідці від 19.06.2023 за №01-04-229, що є порушенням вищезазначених норм.
Неможливість отримання від відповідних органів державної влади необхідної інформації для проведення перевірки чи звірки нічим не підтверджена, жодного скерованого запиту, який залишений без розгляду або у розгляді якого відмовлено, відповідачі суду не представили
З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування до його страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 у Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В.І. Касіяна.
Окремо суд звертає увагу на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.06.2023 за №092950013243 страховий стаж ОСОБА_1 визначено в розмірі 22 роки 03 місяці і 27 днів, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Для суду залишається незрозумілим неоднаковий підхід територіальних управлінь Пенсійного фонду України, при розгляді питання про зарахування до страхового стажу одних і тих самих періодів роботи особи, за результатами розгляду тих самих документів.
За вказаних обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №092950013243 від 03.04.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Вказане рішення прийняте з мотивів відсутності необхідного страхового стажу 22 роки, а також з огляду на неврахування до страхового стажу періодів роботи заявника, відображених у трудовій книжці.
Інших підстав для неврахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 орган пенсійного забезпечення не навів.
Слід вкотре зазначити, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період. Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні роботодавця не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина у формі ID-картки № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 25.03.2025, останньому виповнилось 63 повних років (а.с.49-50).
Також загальний страховий стаж ОСОБА_1 згідно рішення №092950013243 від 03.04.2025 становить 11 років і 25 днів (а.с.24-25).
Загальна тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу орієнтовно становить 11 років 2 місяці 17 днів. Додавши їх до вже врахованого стажу (11 років і 25 днів), слід зазначити, що загальний страховий стаж заявника складе більше 22 років і такий є достатнім для призначення останній пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №092950013243 від 03.04.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії за віком в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією (частина 1 статті 45 Закону №1058-IV).
В адміністративному позові ОСОБА_1 ставить питання про призначення пенсії з 22.03.2025.
В силу вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно паспорта громадянина України позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14), а заяву про призначення пенсії подав 25.03.2025 (а.с.22).
Зважаючи на вказане у спірних правовідносинах підлягають застосуванню приписи пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем 2 при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №092950013243 від 03.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 в Косівському технікумі народник художніх промислів ім. В.І. Касіяна та період роботи з 05.11.1993 по 31.07.2000, та з 30.09.2000 по 21.11.2000 в Малому орендному підприємстві "Черемшина" згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 13.06.1985;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 25.03.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №29 від 30.08.2025 (а.с.13).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 968,96 гривень, що пропорційно становить 80 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №092950013243 від 03.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1978 по 30.12.1982 в Косівському технікумі народник художніх промислів ім. В.І. Касіяна та період роботи з 05.11.1993 по 31.07.2000 та з 30.09.2000 по 21.11.2000 в Малому орендному підприємстві "Черемшина" згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 13.06.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 25.03.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21390940) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 21390940), вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14603.
Суддя Чуприна О.В.