12 листопада 2025 року Справа № 280/9817/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Богатинський Б.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Департаменту соціального забезпечення Міністерство оборони України (просп.Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 26632298)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціального забезпечення Міністерство оборони України (далі - відповідач), відповідно до якої, позивач просить суд:
Визнати протиправними дії Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ, станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 29.01.2020 по 31.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2021 по 31.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 03.03.2022 по 31.01.2023, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ, станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 29.01.2020 по 31.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2021 по 31.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з період з 03.03.2022 по 31.01.2023, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 по 30.05.2024, з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на пр професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 1, п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У позовній заяві представник позивача просить суд поновити строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався в квітні 2025 року, після отримання відповіді на свою заяву.
Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
За приписами частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої - другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
Судом враховується, що спірні правовідносини частково виникли у період дії редакції КЗпП України до 19.07.2022.
Звільнено позивача з військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.05.2024, як повідомив позивач, про порушення своїх прав дізнався в квітні 2025 року, після отримання відповіді на свою заяву.
До суду позовна заява надійшла 07.11.2025.
Отже, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Розглянувши подану позивачем позовну заяву, суд зазначає, що представником позивача не обґрунтовано жодним чином поважність пропуску строку звернення до суду в частині спірних правовідносин з 19.07.2022 (з дати набрання чинності нової редакції КЗпП України) до 30.05.2024.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).
Суд також наголошує на тому, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого призначено таке грошове забезпечення та/або змінено його розмір, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України залишається без руху.
Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У відповідності до цього позивачу необхідно надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1-ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 122, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального забезпечення Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Б.В. Богатинський