12 листопада 2025 року Справа № 280/8381/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
24 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.08.2025 №084050021004 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 06.08.2025 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідці Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 01.08.2025 № 02.03-24/43 та у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради №№02.03-24/44, 02.03-24/46, 02.03-24/47 із урахуванням найвигідніший період заробітку за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона у встановленому порядку звернулася до органів ПФУ із заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки 17.02.2025 досягла 60-річного віку та на цей час мала більше 30 років страхового стажу і більше 10 років стажу державної служби. Разом з тим, відповідачем було необґрунтовано відмовлено у задоволенні її заяви. Позивачка зазначає, що для призначення пенсії згідно із Законом №3723-XII на момент звернення за її призначенням особа має досягти 60-річного віку та мати 30 років загального стажу, з яких щонайменше 20 років стажу державної служби, набутого до 01.05.2016, або станом на 01.05.2016 бути державним службовцем та на цей час мати 10 років стажу державної служби. Позивачка вказує на те, що відповідає встановленим критеріям, у зв'язку з чим відмова у призначенні пенсії є безпідставною. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що виходячи з системного аналізу вищевказаних положень Закону №889-VIII та ст.37 Закону №3723-ХІІ можна зробити висновок, що із набранням чинності Закону №889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону №1058-IV. Разом із тим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом №889-VIII) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески). Представник відповідача зазначає, що після набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дані посади відноситься до посад службовців органів місцевого самоврядування, отже стаж служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби відповідно Закону №3723-ХІІ не зараховується. Відповідач вказує на те, що згідно поданих документів ОСОБА_1 , за зверненням від 06.08.2025, працювала на посаді державного службовця управління соціального захисту населення Ленінської райдержадміністрації з 06.08.1985 по 13.09.2001 року, її стаж роботи в органах державної служби становив 16 років 01 місяць 08 днів. З 14.09.2001 заявниця прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, яка не відносяться до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723, тобто дія Закону України «Про державну службу» №889 не поширюється на працівників місцевого самоврядування. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач вказував на правомірність прийнятого рішення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 06.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.08.2025 №084050021004 позивачці відмовлено у проведенні перерахунку за заявою від 06.08.2025 у зв'язку із відсутністю правових підстав.
Позивачка, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що 01.05.2016 у повному обсязі набув чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889), згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18).
Приймаючи спірне рішення, відповідач послався саме на те, що позивач не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки на думку відповідача періоди роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ до 04.07.2001, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», у зв'язку з чим період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не враховано до стажу який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Разом з тим, суд вважає такі доводи відповідача помилковими, з огляду на таке.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачка працювала:
з 06.08.1985 по 31.10.1989 на посаді інспектора з виплати пенсій, з 01.11.1989 по 09.06.1994 на посаді спеціаліста ІІ категорії, з 10.06.1994 по 31.10.1994 на посаді спеціаліста ІІ категорії - інспектора з виплати пенсій; з 01.11.1994 по 27.09.1995 на посаді спеціаліста І категорії - інспектора по призначенню пенсій та допомог відділу соціального захисту населення Ленінського райвиконкому;
з 28.09.1995 по 28.02.1997 на посаді спеціаліста І категорії - інспектора з соціальної допомоги громадян; з 01.03.1997 по 01.07.1998 на посаді спеціаліста І категорії з призначення пенсій та допомог; з 02.07.1998 по 13.05.2001 на посаді головного спеціаліста Управління соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації;
з 14.05.2001 по 21.08.2002 на посаді начальника відділу по призначенню та виплаті допомог; з 22.08.2002 по 04.12.2007 на посаді начальника відділу державних допомог та соціальних виплат; з 05.12.2007 по 31.03.2011 на посаді начальника відділу прийняття рішень Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації;
з 01.04.2011 по 01.05.2016 на посаді начальника відділу прийняття рішень Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району.
Записом №31 у трудовій книжці підтверджується, що станом на день досягнення 60-річного віку позивач працювала в органі місцевого самоврядування.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно ч.2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п.4 ч.2 статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби.
А відтак, до 01.05.2016 чинним на той час законодавством України було прямо передбачено, що період роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Отже, оскільки позивач у спірний період займала посаду в органах місцевого самоврядування, відповідно такий період має бути врахований до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
За таких обставин, позивачка має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідці Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 01.08.2025 № 02.03-24/43 та у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради №№02.03-24/44, 02.03-24/46, 02.03-24/47.
Під час ухвалення рішення судом враховується правова позиція ВЕРХОВНОГО СУДУ викладена у постанові від 27.01.2023 по справі №340/4184/21.
Водночас позовні вимоги про призначення пенсії «…із урахуванням найвигідніший період заробітку за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд…» задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на приписах ст.37 Закону №3723-ХІІ, відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, майдан Волі, буд.3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.08.2025 №084050021004 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 06.08.2025 пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідці Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 01.08.2025 № 02.03-24/43 та у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради №№02.03-24/44, 02.03-24/46, 02.03-24/47.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова