12 листопада 2025 року м. Ужгород№ 305/1666/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (вул. Шевченка, 114,с. Богдан, Рахівський р-н, Закарпатська обл., 90645, код ЄДРПОУ 04351469) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області із позовом до Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Богданської сільської ради щодо збільшення на 20 відсотків компенсації, яку позивач отримує щомісяця, з 01 травня 2024 року за соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі за батьком ОСОБА_1 та зобов'язати Богданську сільську раду вжити заходів щодо нарахування та сплати заборгованості 20 відсотків (7008 гривень 00 коп.) на суми нарахованої та виплаченої компенсації за період з 01 травня 2024 року до 30 квітня 2025 року на рахунок у ФЗОУ AT «Ощадбанк», зазначений в Додатку №28 до цього позову; забезпечити у подальшому збільшення компенсації на 20 відсотків відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України №56/95-ВР.
Мотивуючи вимоги позову, позивач зазначив, що відповідно до Закону України від 17.01.2019 р. № 2671-VIII «Про соціальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 р. № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» (зі змінами) здійснює постійний (щоденний) догляд за батьком ОСОБА_1 . З 01 травня 2024 року з місцевого бюджету Богданської сільської ради, позивач отримує компенсацію за соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі у розмірі прожиткового мінімуму - 2920 гривень. На переконання позивача, компенсація, яку нараховує і виплачує Богданська сільська рада, відноситься до державної (соціальної) матеріальної допомоги та згідно пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 р. №56/95-ВР, повинна збільшуватися на 20 відсотків. З бездіяльністю відповідача щодо невиплати йому компенсації, як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, з урахуванням надбавки у розмірі 20% позивач не погоджується, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого щодо позовних вимог заперечує у повному обсязі. Вказує, що пунктом 4 Порядку № 859 визначено, що розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім'ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім'ї, згідно з Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 16 червня 2020 р. № 419. Однак, збільшення розміру зазначеної компенсації на 20 відсотків, для осіб, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, не передбачено вимогами Порядку № 859. Крім того, компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі визначена як одна з основних пріоритетних напрямків Програми «Турбота» Богданської сільської ради на 2024- 2025 роки, затвердженої рішенням 37 сесії 8 скликання сільської ради №803 від 09.11.2023р. та призначена і виплачена позивачу Богданською сільською радою у квітні 2025 року на особовий рахунок, як виплата компенсації за догляд (а не допомога за місцевою програмою), на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради № 52 від 29.04.2025р. у відповідності до вимог постанови КМУ від 23.09.2020р. № 859.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 22.11.2010 громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту.
ОСОБА_1 , який з 01.05.2024 по 30.04.2025 надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за батьком ОСОБА_1 , 1950 року народження, відповідно до постанови КМУ №859 від 23.09.2020 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», призначено компенсацію за надання соціальних послуг щомісяця у сумі 2920,00 грн, що підтверджується довідками Відділу соціального захисту населення Богданської сільської ради №85 від 19.05.2025, №84 від 19.05.2025.
Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про нарахування та виплату компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі з урахуванням надбавки у розмірі 20 відсотків, у зв'язку з наявністю у нього статусу особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Листами №314 від 27.02.2025, №373 від 11.03.2025, №369 від 11.03.2025 відповідач відмовив у заяві позивача у зв'язку з тим, що збільшення розміру на 20 відсотків компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, не передбачено.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 року № 2671-VIII визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України (п.17 ч.1 ст.1 Закону № 2671-VIII).
Частиною 6 ст.13 Закону № 2671-VIII передбачено, що фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч.7 ст. 13 Закону № 2671-VIII, фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи - надавача соціальної послуги за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи - надавача соціальної послуги визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім'ї на кількість членів сім'ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2671-VIII до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі Порядок № 859).
Згідно із пунктом 6 цього ж Порядку, для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 Порядку.
Відповідно до п.8 Порядку № 859, під час визначення середньомісячного сукупного доходу сім'ї уповноважені органи, що призначають компенсацію, користуються всіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, зокрема інформацією Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Для нарахування компенсації можуть використовуватися відомості про доходи (списки, довідки, дані на технічних носіях інформації, інші дані, отримані від органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, центрів зайнятості, інших підприємств, установ, організацій).
Уповноважені органи мають право робити запити та у строк до п'яти календарних днів із дати надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від ДПС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від фізичних осіб, які надають соціальні послуги та звертаються за призначенням компенсації.
Для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДПС із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.
Для підтвердження даних про отримання (неотримання) пенсії використовується інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Мінсоцполітики та Пенсійним фондом України.
Компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (пункт 3 Порядку № 859).
Відповідно до вимог постанови КМУ від 23 вересня 2020 № 859 позивачу призначено компенсацію за догляд на непрофесійній основі з 01.05.2024 по 30.10.2024 - 2920,00 грн. (згідно рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 16.05.2024), з 01.11.2024 по 31.12.2024 - 2920,00 грн., з 01.01.2025 по 01.05.2025 - 2920, 00 грн. (згідно рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.11.2024).
Пунктом 4 Порядку № 859 визначено, що розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, визначається із застосуванням автоматизованого обміну даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім'ї цієї особи на кількість осіб, які входять до складу сім'ї, згідно з Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 16 червня 2020 р. № 419.
Однак, збільшення розміру зазначеної компенсації на 20 відсотків, для осіб, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, не передбачено вимогами Порядку № 859.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 року № 56/95-ВР визначено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
На переконання позивача, компенсація за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі належить до державної матеріальної допомоги громадянам, а тому підлягає збільшенню на 20 %.
Однак суд зазначає, що статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено перелік видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Так, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення; виплата державної соціальної допомоги; виплата допомоги на поховання та оплату послуг з доставки виплат, допомогу сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, особам з інвалідністю з дитинства, дітям з інвалідністю, тимчасову державну допомогу дітям, допомогу по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державну соціальну; допомога на догляд (крім державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»), щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошове забезпечення батькам - вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною», оплату послуг із здійснення патронату над дитиною та виплату соціальної допомоги на утримання дитини в сім'ї патронатного вихователя, підтримку малих групових будинків, тощо.
Статтею 89 Бюджетного кодексу України визначено видатки, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад. Так, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: державні програми соціального забезпечення; територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); центри соціальної реабілітації дітей з інвалідністю; центри професійної реабілітації осіб з інвалідністю, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї; компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги.
Тобто, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України виплати державних соціальних допомог здійснюються з Державного бюджету України, а не з місцевого бюджету.
Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» від 18 травня 2004 року № 1727-IV визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.
Відповідно така державна соціальна допомога на догляд, призначена відповідно до вимог даного Закону збільшується на 20 відсотків, згідно вимог Закону України № 56/95-ВР від 15.02.1995 року.
Так, державна соціальна допомога на догляд призначається:
1) особам з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": а) особам з інвалідністю I групи; б) особам з інвалідністю II групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду; в) особам з інвалідністю III групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
2) особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім зазначених у пункті 1 цієї частини: а) особам з інвалідністю I групи; б) особам з інвалідністю II і III груп, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
3) особам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і які є особами з інвалідністю I групи внаслідок причин, визначених у пункті «б» статті 16 зазначеного Закону, або є одинокими пенсіонерами і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують догляду;
4) одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім осіб з інвалідністю I групи та осіб, зазначених у пункті 6 цієї частини);
5) малозабезпеченим особам з інвалідністю I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім осіб з інвалідністю, зазначених у пунктах 1-3, 6 частини першої цієї статті);
6) одиноким особам, які досягли 80-річного віку та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд вказує, що позивач, який одержує компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі не належить до жодної категорії з наведених, а отже, така не відноситься до державної матеріальної допомоги.
Крім того, хибним є твердження позивача, що постанова КМУ № 859 від 23.09.2020 р. доповнює та не заперечує прописані норми у постанові КМУ № 632 від 22.07.2020р., оскільки постановою КМУ № 632 затверджено Порядок, який визначає механізм обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для призначення усіх видів державної соціальної допомоги (що здійснюються з Державного бюджету України) та житлових субсидій, натомість постановою КМУ №859 затверджено Порядок, що встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Тобто, постанова КМУ № 859 регламентує фінансування видатку з місцевого бюджету, а тому характер регулювання відносин інший.
З огляду на вищенаведене суд констатує, що відповідачем не допущено порушення прав позивача, адже у відповідача відсутні правові підстави для включення надбавки у розмірі 20% до розміру компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (вул. Шевченка, 114,с. Богдан, Рахівський р-н, Закарпатська обл., 90645, код ЄДРПОУ 04351469) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович