05 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/5800/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Грига Н.В.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Моняк Р.В.,
представника відповідача - Федьо Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправним та скасування рішення, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 листопада 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 12 листопада 2025 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката - Моняк Романа Васильовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення LXVI сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 17.04.2025 року №2215 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність;
2) зобов'язати Ужгородську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до Ужгородської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за давністю користування та надання її у власність, мотивуючи її тим, що останній добросовісно, відкрито та безперервно користується земельною ділянкою вже більше 20 років, яка була передана у користування йому до набрання чинності Земельного кодексу України, а тому положення підпункту 5 частини 27 Розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України не поширюються на безоплатну передачу земельної ділянки позивачу у приватну власність.
Відповідно до Витягу з Рішення LXVI сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 17.04.2025 року №2215 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,13 га позивачу для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність, відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Позивач вважає вищевказаний рішення протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, а відповідно таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
12 серпня 2025 року на адресу суду від представника відповідача через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих. Центром надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради, було зареєстровано заяву ОСОБА_1 з реєстраційним номером 1025096, щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. До заяви було додано: копію документів що посвідчують особу, графічні матеріали розташування земельної ділянки із зазначенням площі та конфігурації земельної ділянки.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , рішенням LXVI сесії Ужгородської міської ради VIII скликання 17.04.2025 року № 2215 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» п. 5.10. відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0, 13 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Оскільки оскаржуване рішення відповідача від 17.04.2025 року № 2215 в частині відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення технічної документації прийняте 17.04.2025 року, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до Земельного Кодексу України, Ужгородська міська рада, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, діяла в порядку, встановленому Законом, а отже таке рішення скасуванню не підлягає.
01 жовтня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві. Просив суд такий задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Ужгородської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за давністю користування та надання її у власність, мотивуючи її тим, що останній добросовісно, відкрито та безперервно користується земельною ділянкою вже більше 20 років, яка була передана у користування йому до набрання чинності Земельного кодексу України, а тому положення підпункту 5 частини 27 Розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України не поширюються на безоплатну передачу земельної ділянки позивачу у приватну власність.
Відповідно до Витягу з Рішення LXVI сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 17.04.2025 року №2215 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,13 га позивачу для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність, відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Так, п. «в» частини третьої статті 116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Так, статтею 118 ЗК України передбачено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Частинами 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п'ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з заявою про передачу такої земельної ділянки у їхню власність. Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.
Згідно із пунктом б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2025 року центром надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради, було отримано заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2025 року, за реєстраційним номером 1025096, щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. До заяви було додано: копію документів що посвідчують особу, графічні матеріали розташування земельної ділянки із зазначенням площі та конфігурації земельної ділянки. Заява мотивована тим, що заявник добросовісно, відкрито та безперервно користується уже більше 20 років земельною ділянкою площею 0, 13 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , доглядає за даною земельною ділянкою, сплачує відповідні податки та збори, однак не має документів, які б свідчили про наявність у нього прав на земельну ділянку.
Рішенням LXVI сесії Ужгородської міської ради VIII скликання 17.04.2025 року № 2215 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» п. 5.10. відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою земельної ділянки площею 0, 13 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389- VIII від 12.05.2015 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX від 24.03.2022 року внесено зміни, серед іншого, до Земельного кодексу України.
Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вищевказані приписи п. п. 5 п. 27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України набрали чинності з 07.04.2022 року.
Верховний Суд у п. 50 постанови від 03.08.2023 у справі № 300/3771/22 вказав, що з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом № 2145-IX, із 07.04.2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищезазначена заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб'єктом, уповноваженим на розгляд відповідних клопотань, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в період дії воєнного стану.
Відмова може надаватися виключно з підстав, передбачених частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, то це буде прямо суперечити заборонним нормам того ж самого нормативно-правового акту, а саме підпункту 5 пункт 27 розділу X Земельного Кодексу України, які мають імперативний характер і містять юридичний обов'язок компетентних органів влади та їх посадових осіб утриматися від вчинення певних дій (прийняття рішень), тобто встановлюють пряму заборону на їх вчинення (прийняття) з відповідними юридичними наслідками за їх недотримання.
За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірність прийнятого рішення LXVI сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 17 квітня 2025 року № 2215.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 205, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець