12 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/17215/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шувалової Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, у якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 106 359 грн 75 коп.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із невідшкодуванням відповідачем у добровільному порядку витрат, пов'язаних із утриманням в Національній Академії Національної гвардії України на підставі його відрахування із університету за власним бажанням наявні підстави для стягнення витрат, пов'язаних з утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 282 047,41 грн.
З метою перевірки місця реєстрації відповідача та підсудності даної адміністративної справи Житомирському окружному адміністративному суду 04 липня 2025 року був сформований запит до Державної міграційної служби України для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
25 липня 2025 року повторно сформований запит Державної міграційної служби України для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
У відповідь на даний запит, на адресу суду 07 серпня 2025 року надійшла відповідь, якою підтверджується дійсне місце реєстрації відповідача, зазначене у позовній заяві.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач, не погоджуючись із позовом, надав до суду відзив за позовну заяву, у якому зазначив, що вступив на навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. 23 серпня 2024 року ним була прийнята військова присяга на вірність української держави її свободи і незалежності, народу України. Між позивачем та академією було укладено Контракт від 25.08.2024 «Про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти». Зазначає, що провчившись 1 рік в академії, будучи обізнаним про важку ситуацію на фронті, ним було прийняте рішення про припинення навчання та подальше проходження військової служби за контрактом в лавах Збройних Сил України. Вказує, що 22.05.2025 ним було подано рапорт про відрахування з числа курсантів академії за власним бажанням. У даному рапорті ним було зазначено про обізнаність із обов'язком відшкодувати витрати, пов'язані із його утриманням у навчальному закладі та зобов'язання відшкодувати такі, однак посилається на типовість даного контракту, які вирішили припинити навчання у академії. Вказує, що причиною небажання продовжувати навчання стала участь у бойових діях проти збройної агресії російської федерації, тоді як розроблена академією типова форма контракту не передбачає підставу для дострокового розірвання контракту про навчання як «підписання контракту із військовою частиною для участі у бойових діях». Також звертає увагу, що посилання позивача на те, що відповідач у рапорті нібито зобов'язався відшкодувати витрати" є нерелевантним та формальним, оскільки, на думку відповідача, згода на відшкодування (навіть якщо вона була в рапорті) не створює абсолютного обов'язку для стягнення, якщо відсутні законні підстави. Обов?язок відшкодування виникає лише у випадках, передбачених законодавством, а не виключно на підставі формулювання у рапорті. Ураховуючи, що відповідач продовжив військову службу і брав масть у бойових діях, законна підстава для стягнення відсутня. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач, уклавши контракт із академією на період навчання, добровільно прийняв на себе зобов'язання, зокрема, відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання такого контракту через небажання продовжувати навчання. Ураховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
25.07.2024 року між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного генерал - лейтенанта ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання). Контракт набрав чинності з 25.07.2024 відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного від 25.07.2024 №26-КС.
Відповідно до витягу із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного від 25.07.2024 № 260 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано з 25.07.2024 до списків особового складу та усіх видів забезпечення, на котлове забезпечення - з 26.07.2024.
За умовами контракту відповідач зобов'язувався, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням в вищому військовому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання, або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
22.05.2025 солдатом ОСОБА_1 подано рапорт на ім'я начальника курсу №23 із клопотанням про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів та дострокове розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» ознайомлений та згодний. Окрім того, у даному рапорті зазначено, що після дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відповідач зобов?язується відшкодувати загальну суму визначених до відшкодування витрат пов?язаних з утриманням. Після відрахування з числа курсантів та дострокового розірвання контракту просив направити до військової частини для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
26.05.2025 року на засіданні вченої ради Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного розглядалося питання про відрахування курсантів, які не бажають продовжувати навчання, а саме курсанта 214-НА навчальної групи 23 навчального курсу інституту ракетних військ та артилерії солдата ОСОБА_1 , та було ухвалено рішення, оформлене протоколом № 17 від 26.05.2025 про дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби (навчання) у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного.
Згідно з витягом із наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного від 27.05.2025 №35-КС (по особовому складу) солдата ОСОБА_1 , відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання, достроково розірвано контракт та вважати таким, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до витягу із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного від 30.05.2025 №157, відповідача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 31.05.2025.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були власноруч підписані аркуші бесіди від 22.05.2025 року, складені за результатами бесіди між ОСОБА_1 та начальником 23 навчального курсу майором ОСОБА_3 , начальником інституту ракетних військ та артилерії полковником ОСОБА_4 та начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного полковником ОСОБА_5 , які, зокрема, містять роз'яснення про порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням в академії та підписані власноруч відповідачем.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» Національною академією сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного проведено розрахунок фактичних витрат на утримання ОСОБА_1 за період з 25.07.2024 по 30.05.2025 згідно з нормами утримання курсантів та розрахунків фактичних видатків державного бюджету, що загальною сумою становить 106 359,75 грн. (сто шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят п'ять копійок), що складається з: грошове забезпечення на суму 31356,14 грн, продовольче забезпечення на суму 32686,50 грн, медичне забезпечення на суму 303,00 грн, спожиті комунальні послуги та енергоносії на суму 22014,11 грн, всього 106 359,75 коп.
Відповідно до наведеного розрахунку, позивачем складено довідку - розрахунок від 30.05.2025 №68, з якою ОСОБА_1 ознайомлено 30.05.2025, про що свідчить підпис відповідача на указаній довідці.
30.06.2025 помічником начальника Національної академії з фінансово - економічної роботи -начальником фінансового - економічної служби складено довідку №1035 про те, що станом на 30.06.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальній сумі 106 359,75 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані правовими нормами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
За приписами частини 3 статті 25 Закону № 2232-XII зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Згідно з частиною 4 статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Як встановлено судом у ході розгляду справи, відповідач був відрахований у зв'язку з власним бажанням.
Відтак, у відповідності до частини десятої статті 25 Закону України №2232-XII відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі - Порядок № 964).
Згідно з пунктом 3, 4 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Відповідно до положень пункту 7 Порядку №964, у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова у розмірі 13 222,24 (тринадцять тисяч двісті двадцять дві) гривні 24 копійки, що підтверджується вищезазначеними письмовими доказами, доданими до матеріалів адміністративного позову. Із розрахунком зазначеної суми відповідач був ознайомлений та погодився.
Доказів оскарження встановленої позивачем суми до відшкодування позивачем не надано, як і обґрунтувань щодо незгоди з заявленою сумою в межах розгляду даної адміністративної справи.
Крім того, відповідно до п.1 Контракту, відповідачем (під час його укладання з Національною академію Національної гвардії України) було взято на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходив військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту.
Доказів того, що відповідач відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі до суду не надано, а тому суд дійшов до висновку, що ці витрати підлягають стягненню з нього в судовому порядку, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем до суду не надано.
За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79026. ЄДРПОУ: 08410370) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 08410370, р/р UA758201720313271003201002931 в ДКСУ м. Києві, МФО 820172) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у період з 25.07.2024 по 30.05.2025 у розмірі 106 359,75 грн (сто шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 75 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 12 листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова