про залишення позовної заяви без руху
10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/25325/25
категорія 113080000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шимонович Р.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій, скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене довідкою від 04.04.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;
- зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 , провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Позивач разом із позовною заявою подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що пропуск строку звернення до суду стався з поважних причин, які не залежали від його волі, оскільки він здійснює постійний догляд за матір'ю похилого віку з тяжким станом здоров'я, що потребує цілодобового стороннього догляду.
Крім того, позивач зазначив, що після отримання медичних документів, які підтверджують протиправність оскаржуваної довідки ВЛК, він звернувся до центру безоплатної правової допомоги, де йому було призначено адвоката, з яким у найкоротший строк підготовлено позов.
Позов було подано одразу після отримання документів поштовим зв'язком. Також первісна позовна заява була повернута ухвалою суду через технічну помилку (непідписання), яку позивач усунув одразу після отримання ухвали, а допущене зволікання пояснив надмірним емоційним та фізичним виснаженням у зв'язку з доглядом за тяжкохворою матір'ю.
Ознайомившись із поданим клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного поновлення строку звернення до суду.
Суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона оцінила їх як незаконні.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з істотними перешкодами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і які підтверджені належними доказами.
Як убачається з матеріалів справи, позивач просить скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене довідкою від 04.04.2025 та зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 , провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду. Водночас до суду він звернувся 04.11.2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного ст. 122 КАС України.
Суд не вважає наведені позивачем обґрунтування поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, позивач подав до суду клопотання про звільнення від витрат, що пов'язані з розглядом справи сплати судового збору в якому просить звільнити його від сплати.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що він належить до соціально незахищених верств населення, має право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до пункту 14 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», є внутрішньо переміщеною особою та здійснює постійний догляд за тяжкохворою матір'ю, у зв'язку з чим не має можливості працевлаштування і стабільного доходу, окрім компенсації за догляд.
Також зазначає, що збирання медичних документів після отримання довідки ВЛК від 04.04.2025 року потребувало значних фінансових витрат, що ускладнило своєчасне звернення до суду.
Відповідно до відомостей з Державног реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період вересень 2024 році по серпень 2025 року він отримував дохід у сумі від 2000 грн. 00 коп до 2250 грн. 00 коп в місяць.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов таких висновків.
Питання звільнення від сплати судового збору, як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з якою суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, звільнити від їх оплати повністю або частково чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Предметом цього спору є визнання протиправним та скасування рішення військово-лікарської комісії про придатність до військової служби і зобов'язання провести повторний медичний огляд позивача.
Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві або подане окремим документом.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 9901/988/18, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу (перерахованого) податку та військового збору самі по собі не є достатнім доказом неможливості сплати судового збору, оскільки не виключає можливості отримання особою інших видів доходів, зокрема з Пенсійного фонду України, органів соціального захисту населення чи Державного центру зайнятості.
Верховний Суд зазначив, що для підтвердження майнового стану та обґрунтування звільнення від сплати судового збору особа має надати:
- довідку з Пенсійного фонду України про наявність/відсутність виплат за відповідний період;
- довідку з Управління праці та соціального захисту населення про отримання або відсутність соціальних виплат;
- довідку з Державного центру зайнятості України про факт перебування або не перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю.
Всупереч зазначеному, позивачем не надано достатніх доказів неможливості сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 3028,00 грн.
Судом встановлено, що позовна заява, яка містить одну позовну вимогу немайнового характеру, подану фізичною особою у 2025 році, а тому розмір судового збору за його подання складає 1 211 грн. 20 коп.
Оскільки позивач не надав доказів сплати судового збору або належних доказів на підтвердження неможливості його сплати (зокрема довідок, зазначених у правовій позиції Верховного Суду), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Як передбачено ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням вищевикладеного, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду;
- документу про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
Актуальна інформація щодо реквізитів для сплати судового збору розміщена на офіційній електронній адресі (веб-порталі) Житомирського окружного адміністративного суду за посиланням: https://adm.zt.court.gov.ua/sud0670.
Керуючись статтями 122, 123, 133, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Р.М.Шимонович