12 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/11675/25
категорія 113060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до Ушомирської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до Ушомирської сільської ради, у якій він просить:
- визнати протиправною бездіяльність Ушомирської сільської ради Коростенського району щодо невжиття заходів з метою розгляду питання щодо надання згоди на передачу майна з державної у комунальну власність на пленарному засіданні міської ради відповідно до вимог п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";
- зобов'язати Ушомирську сільську раду Коростенського району вжити заходи щодо прийняття в комунальну власність Ушомирської територіальної громади шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту населення - протирадіаційного укриття з обліковим номером 20088 за адресою: вул. Каштанова, 3, м. Коростень.
В обґрунтування позову зазначено, що в процесі приватизації до статутного капіталу ТДВ "Коростенський щебзавод" не увійшло, але залишилось на балансі вказаного господарського товариства, державне майно, а саме: об'єкт цивільної оборони - сховище № 20088 з обладнанням 3 од. (3 фільтри ФВАК -141-21) (Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, 3). Зазначене майно обліковується на балансі господарського товариства як об'єкт права державної власності, а повноваження з управління зазначеним об'єктом здійснює Управління забезпечення реалізації повноважень у Житомирській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
Як вказує керівник окружної прокуратури, Управління листами від 13.07.2023 року № 05-13-888, від 15.08.2023 року № 05-13-983, від 31.12.2024 року № 05-15-1542 зверталось до Ушомирської сільської ради щодо винесення на сесію територіальної громади питання передачі вищевказаної захисної споруди цивільного захисту до комунальної власності Ушомирської територіальної громади для забезпечення захисту людей від небезпеки в умовах воєнного стану. Крім того, про необхідність прийняття до комунальної власності об'єкта цивільної оборони - сховища № 20088 до Ушомирської сільської ради листами від 07.01.2025 та 11.02.2025 року зверталась Коростенська окружна прокуратура, однак, відповідач листом від 14.03.2025 року № 244/02-20 повідомив, що питання прийняття сховища № 20088 було винесене на розгляд чергової сесії ради, але під час розгляду питання на засіданні 53 сесії 8 скликання від 06.03.2025 року депутатами не було підтримано проект рішення "Про надання згоди на безоплатне прийняття у комунальну власність Ушомирської сільської ради захисної споруди цивільного захисту".
Таким чином, за твердженням керівника окружної прокуратури, питання щодо прийняття захисної споруди цивільного захисту - укриття № 20088 залишається невирішеним, що свідчить про бездіяльність Ушомирської сільської ради та зумовлює необхідність вирішення цього питання в судовому порядку.
Також, мотивуючи необхідність втручання органу прокуратури і звернення з цим позовом до суду в інтересах держави, позивач зазначає, що бездіяльність відповідача, яка виразилась у неприйнятті у комунальну власність захисних споруд цивільного захисту, порушує конституційні права членів територіальної громади на безпеку.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
Зобов'язано керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області надати додаткове обґрунтування підстав звернення до суду.
Додатково обґрунтовуючи підстави для звернення до суду керівник Коростенської окружної прокуратури зазначив, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, як органом, уповноваженим управляти державним майном, неодноразово надсилались до відповідача листи від 13.07.2023, 15.08.2023, 31.12.2024 року щодо винесення на сесію територіальної громади питання передачі у комунальну власність захисної споруди цивільного захисту людей від небезпеки в умовах воєнного стану. Однак, незважаючи на те, що Ушомирська сільська рада досі не прийняла рішення з цього питання, Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях жодних заходів щодо зобов'язання сільської ради в судовому порядку надати згоду на прийняття у комунальну власність спірного майна не вживало, посилаючись на обмежене фінансування.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти доводів керівника окружної прокуратури та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що рішення з питання прийняття у комунальну власність майна державної власності належить до виключної компетенції ради і ухвалюється на власний розсуд депутатського корпусу без можливості зовнішнього втручання.
За твердженням відповідача, факт того, що питання щодо прийняття захисної споруди № 20088 виносилось на розгляд сесії (протокол 53-ї сесії від 06.03.2025 року) і за його результатами не було прийняте рішення, свідчить про виконання обов'язку розгляду, але не покладає обов'язку прийняти позитивне рішення, а отже, наявність розгляду виключає правову категорію "бездіяльності".
Крім цього, відповідач зауважує, що об'єкт захисної споруди № 20088 розташований на території діючого підприємства, що здійснює промисловий видобуток граніту та проводить вибухові роботи, у зв'язку з чим є обмеженим у доступі до загального користування, а також потенційно небезпечним для перебування цивільного населення. Прийняття такого об'єкта у комунальну власність потребувало б зміни режиму використання промислової зони та забезпечення постійного безпечного доступу населення.
Відтак, на думку відповідача, відповідальність за використання укриття, що розташоване на закритій території вибухонебезпечного об'єкта, несе загрозу громадській безпеці, і її передача без попередньої дерегуляції статусу території є фактично неможливою та юридично недоцільною.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях), викладеній у листі від 17.01.2025 року № 10-15-59 в процесі приватизації до статутного капіталу ТДВ "Коростенський щебзавод" не увійшло, але залишилось на балансі вказаного господарського товариства державне майно, а саме об'єкт цивільної оборони - сховище № 20088 з обладнанням 3 од. (3 фільтри ФВАК-141-21) (Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, 3).
Поряд з цим, з метою вирішення питання подальшого використання захисної споруди цивільного захисту РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях неодноразово скеровувалися листи, зокрема, від 13.07.2023, 15.08.2023, 31.12.2024 року до Ушомирської сільської ради щодо ініціювання органом місцевого самоврядування розгляду питання про надання згоди на прийняття в комунальну власність територіальної громади вищевказаної споруди цивільного захисту.
Однак, зазначені захисні споруди цивільного захисту досі не прийняті у комунальну власність територіальної громади.
Як свідчать матеріали справи, 06.06.2025 року на 53 сесії VІІІ скликання шістнадцятьма депутатами з двадцяти двох обраних було розглянуте питання про надання згоди на безоплатне прийняття у комунальну власність Ушомирської сільської ради захисної споруди цивільного захисту, але за результатами голосування рішення не прийнято.
Як зазначалося вище, відповідач вважає питання надання згоди дискреційним повноваженням, в зв'язку з чим він не примушений обов'язково вирішувати таке питання позитивно.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Статтею 27 Конституції України також визначено, що кожна людина має невід'ємне право на життя, обов'язок держави - захищати життя людини.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оборону України" оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.
Цивільним захистом відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Як передбачено частиною 4 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Отже, на органи місцевого самоврядування покладаються зобов'язання щодо вжиття заходів для створення належних умов з метою захисту життя і здоров'я людей від надзвичайних ситуацій, у тому числі від негативних наслідків ведення бойових дій. А тому вжиття як державою в цілому, так органами місцевого самоврядування всіх необхідних дій для забезпечення виконання таких функцій беззаперечно свідчить про необхідність реалізації ними своїх владних повноважень.
Щодо належності звернення прокурора до суду з даним позовом суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
З матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях листами від 13.07.2023, 15.08.2023 та 31.12.2024 року зверталось до Ушомирської сільської ради стосовно передачі до комунальної власності територіальної громади протирадіаційного укриття № 20088.
Відповідач вимоги Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях не виконав та повідомив окружну прокуратуру про те, що передача об'єкта цивільного захисту є недоцільною та відсутні підстави для винесення вказаного питання на розгляд сесії.
Отже, враховуючи нездійснення РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.
Разом з тим, розглянувши позовні вимоги керівника Коростенської окружної прокуратури, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.12.2011 року № 4107-VI "Про Фонд державного майна України" (далі - Закон № 4107-VI) Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону № 4107-VI Фонд державного майна України погоджує (приймає) відповідно до законодавства рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також погоджує рішення про передачу об'єктів комунальної власності в державну власність.
Правові основи управління об'єктами державної власності визначає Закон України від 21.09.2006 року № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" (далі - Закон № 185-V). Згідно статті 1 цього Закону управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Як зазначено у частині 1 статті 3 Закону № 185-V, одним із об'єктів управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.
Таким чином, у відповідності до положень Закону № 185-V Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях здійснює функції з управління об'єктами державної власності на території Житомирської області, які під час приватизації не увійшли до статутних капіталів господарських товариств.
Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 року затверджено "Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 року за № 414/3707.
Відповідно до пункту 1.4 вказаного Положення способами управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, зокрема, є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", та передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організації у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482.
Отже, основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах визначає Закон України від 03.03.1998 № 147/98-ВР "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (далі - Закон № 147/98-ВР).
Відповідно до статті 3 Закону № 147/98-ВР ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити зокрема від органів, уповноважених управляти державним майном, а також місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 147/98-ВР передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад визначено в статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зокрема, пунктом 51 частини 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність.
Як слідує зі змісту частин першої та другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що питання про надання згоди про прийняття у комунальну власність об'єктів цивільного захисту підлягає розгляду органом місцевого самоврядування виключно на її пленарному засіданні із прийняттям відповідного рішення депутатським корпусом ради.
Водночас, Ушомирська сільська рада за результатами розгляду відповідного питання рішення не прийняла, що свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, бездіяльності, яка є протиправною.
В межах спірних правовідносин керівник окружної прокуратури у вимозі зобов'язального характеру ставить питання щодо обов'язку відповідача вжити заходів щодо прийняття у комунальну власність спірної споруди цивільного захисту населення - протирадіаційного укриття № 20088 по вул.Каштанова, 3 у м. Коростень шляхом підписання акту приймання-передачі цієї споруди.
Тобто, фактично керівник окружної прокуратури просить прийняти конкретно визначене позитивне рішення.
Водночас, в даному випадку суд не може зобов'язати розглянути позитивне питання про передачу майна, оскільки цьому передує визначена законом процедура.
Вирішуючи позовні вимоги зобов'язального характеру та обираючи спосіб захисту у спірних правовідносинах, суд звертає увагу, що перша позовна вимога полягає саме у визнанні протиправною бездіяльності щодо надання згоди на передачу майна з державної у комунальну власність, друга ж позовна вимога має бути похідною та наслідком визнання такої бездіяльності протиправною відповідно до п.51 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Суд при прийнятті рішення по задоволення позовних вимог має обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права, тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність.
Згідно з частиною 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.
Таким чином, з огляду на предмет спору та обставини справи, надані пояснення сторін щодо предмету спору, суд вважає, що в спірних правовідносинах правильним способом захисту інтересів держави шляхом буде зобов'язання Ушомирської сільської ради розглянути з прийняттям на найближчій сесії (пленарному засіданні) рішення про надання згоди або відмову у наданні згоди на передачу з державної у комунальну власність споруди цивільного захисту з обліковим номером 20088, яка розташована за адресою: вул. Каштанова, 3, м. Коростень Житомирської області.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Оскільки позов задоволено на користь суб'єкта владних повноважень (прокурора), то за відсутності документально підтверджених доказів щодо понесених суб'єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, згідно ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (11500, вул. Героїв Чорнобиля, 10, м. Коростень, Житомирська область, ЄДРПОУ 02909950) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (10008, вул. Святослава Ріхтера, 20, м.Житомир, ЄДРПОУ 42956062) до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області (11571 вул. Березюка, 15, с. Ушомир, Коростенський р-н, Житомирська область, ЄДРПОУ 04348131) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області щодо невжиття заходів з метою прийняття рішення з питання про надання згоди на передачу майна з державної в комунальну власність на пленарному засіданні сільської ради відповідно до вимог пункту 51 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зобов'язати Ушомирську сільську раду Коростенського району Житомирської області розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо надання згоди на передачу з державної у комунальну власність захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття з обліковим номером № 20088, що розташоване за адресою: вул. Каштанова, 3, м. Коростень Житомирської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко