Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
12 листопада 2025 року Справа №200/6672/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) без врахування виплачених ОСОБА_1 сум грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно);
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно) в розмірі 106 953,73 грн.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №200/7320/24, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково та, зокрема, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових); зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
На адвокатський запит щодо виконання рішення суду військова частина НОМЕР_1 надала відповідь із розрахунком заборгованості грошового забезпечення на підставі рішення суду. Натомість військовою частиною НОМЕР_1 не було здійснено розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахування додаткової винагороди у повному обсязі, тобто враховано лише останні два місяці перед звільненням.
Представник позивача вказує, що розрахунок конкретної суми грошової компенсації за невикористані дні відпусток не був предметом розгляду судової справи №200/7320/24, а суд лише встановив протиправність неврахування такої винагороди, остання не втратила можливість скористатися цим та здійснила розрахунок на власний розсуд без врахування вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджений Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, що обґрунтовується наступним. У зв'язку з неправильними розрахунком грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахування додаткової винагороди, Позивач вимушений повторно звертатися до суду, на цей раз відстоювати конкретні суми. Вказує, що оскільки військова частина саботує виконання рішення суду, і постійно вигадує нові підстави, що унеможливлюють виконання рішення суду, просимо суд у даній справі перевірити правильність розрахунків грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагород. А також, для ефективного відновлення порушених прав просять стягнути дану суму з військової частини, оскільки іншій спосіб захисту Позивача в третє приведе до суду.
11.09.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять закрити провадження у справі, оскільки аналіз предмету та підстав позову у справі №200/7320/24 та у справі яка зараз розглядається судом (справа №200/6672/25), свідчить, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із порядком виконання відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7320/24, що набрало законної сили. У той же час, неналежне невиконання відповідачем (за думкою позивача) рішення у справі №200/7320/24 не є підставою звернення до суду із новим позовом, оскільки стосується питання фактичного виконання рішення суду, у тому числі у спосіб, який позивач вважає за необхідним.
Крім того, вказує, що відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом МО від 07.06.2018 №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Тому військова частина НОМЕР_1 обґрунтовано нараховано Позивачу суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно).
01.10.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що предметом розгляду у справі №200/7320/24 було, зокрема, встановлення права позивача на включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток. Водночас, питання розрахунку конкретного розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) та порядку (механзіму) розрахунку такого розміру, зокрема підставності застосування положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100, не були предметом розгляду справи №200/7320/24. Натомість підставами пред'явленого позову у даній справі є протиправність дій військової частини, що полягають у неправильному розрахунку грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, зокрема безпідставне ігнорування положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100. У зв'язку з цим, пред'явлений позов у даній справі має відмінні підстави та предмет позову в порівнянні із позовом у справі №200/7320/24.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Судом із матеріалів справи встановлено, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №200/7320/24, яке набуло законної сили 14.04.2025, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково та, зокрема, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових); зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду у справі 200/7320/24, військовою частина НОМЕР_1 нараховано позивачу - ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за травень 2023 року (враховано суму 0 грн) та червень 2023 року (враховано 29000 грн) та виведено середній заробіток додаткової винагороди - 475,41 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується наданим розрахунком грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
Підставою для звернення позивача до суду із даним позов у справі №200/6672/25 є незгода позивача з діями військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) без врахування виплачених ОСОБА_1 сум грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно), прийнятим на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №200/7320/24, а вимоги позивача зобов'язального характеру є похідними вимогами від вищезазначеної позовної вимоги щодо визнання дій протиправними.
Позивач вказує, що відповідно до Порядку №100, при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток згідно з рішенням суду у справі №200/7320/24, необхідно врахувати додаткову винагороду, що виплачувалася позивачу за період з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно), тобто абзац 1 п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995.
Відповідно до статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині 1 статті 11 цього Закону йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а.
Згідно статті 381-2 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Так, ч. 1 ст. 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини 5 статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суддя дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а.
Як видно з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду №200/7320/24, яке набрало законної сили, посилаючись на те, що порядком №100, при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток згідно з рішенням суду у справі №200/7320/24, необхідно врахувати додаткову винагороду, що виплачувалася позивачу за період з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно), тобто абзац 1 п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995.
Однак, суд зауважує, що у випадку задоволення позову у даній справі, рішення суду дублювало б існуюче на цей час зобов'язання військової частини НОМЕР_1 , відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/7320/24, виплатити позивачу певну суму грошових коштів.
Суд зазначає, що у рішенні Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7320/24 вказано, що «Згідно наданих відповідачем карток особового рахунку позивача за період з 2022 по 2024 рік, судом встановлено, що запроваджена Постановою № 168 виплачувалася позивачу. Відтак, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток.».
Тобто обмеження з приводу розрахунку із врахуванням абзацу 1 п. 2 або абзац 4 п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 судом у рішенні № 200/7320/24 не встановлювалось.
Отже, судове рішення №200/7320/24 виконується безпосередньо відповідачем на власний розсуд і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Проте, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Суд знову-таки вказує, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Також суд вказує, що трактування сторонами норм Постанови КМУ №100 у цій справі, під час виконання рішення суду, є фактично додатковим обґрунтуваннями позову та жодним чином не змінюють предмет або підстави позову у справі № 200/7320/24, за яким прийнято рішення по суті спору. При цьому різний підхід сторін до виконання рішення суду у справі №200/7320/24 не може бути підставою для нового розгляду справи.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
За вказаних обставин, суддя зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язують виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суддя зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Таким чином, для захисту порушених прав при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі №200/7320/24, позивач має право звернутись до суду, у межах вищезазначеної справи із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що для захисту порушених позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 238, 243, 248, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Клопотання військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження, - задовольнити.
Закрити провадження у справі №200/6672/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, стягнення коштів.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддями.
Суддя Т.В.Загацька