Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 листопада 2025 року Справа№200/7944/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Васюка Миколи Миколайовичи в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
15 жовтня 2025 року адвокат Васюк Микола Миколайович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-2):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 14 серпня 2025 року №262140011191;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 05 вересня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 05 вересня 2024 року.
За змістом викладеного на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24, відповідач повторно розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняв рішення про відмову у призначення пенсії від 14 серпня 2025 року №262140011191. При цьому, виконуючи рішення Донецького оружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24, відповідач повторно відмовив у зарахуванні спірного страхового стажу та призначенні пенсії за віком, обґрунтовуючи це тим самим актом зустрічної перевірки, який так і не був наданий у межах справи №200/9057/24, а також у спірному рішенні повідомив про можливість звернутися із заявою про призначення пенсії за віком із свідками. Однак, позивач зауважує, що наданих документів достатньо для зарахування спірного страхового стажу та призначення пенсії за віком, а показання свідків у даному випадку не є обов'язковим, та у силу Порядку підтвердження наявного страхового стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, такі показання передбачені за інших підстав. Позивач вважає, що відповідач формально виконав рішення суду та прийняв незаконне рішення.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії за віком від 05 вересня 2024 року. Згідно наданих документів, рішення суду та даних персоніфікованого обліку страховий стаж заявниці для визначення права на пенсію склав 29 років 10 місяців 07 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в НВП «Кадр» з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року згідно довідки від 05 жовтня 1997 року №32, оскільки запис про роботу відсутній в трудовій книжці, а згідно акту зустрічної перевірки №2600-1003-1/3407 від 09 травня 2024 року зазначене підприємство за місцем реєстрації відсутнє, тому достовірність інформації, викладеній у довідці, первинним документам неможливо. Відтак, на виконання рішення суду відповідачем по зверненню позивача від 05 вересня 2024 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідка.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 , звернулася із заявою від 05.09.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.09.2024 №262140011191 по зверненню від 05.09.2024 ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Оскаржуване рішення мотивоване відсутністю достатньої кількості страхового стажу.
За розрахунком відповідача страховий стаж заявниці на дату звернення становить 29 років 10 місяців 04 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 02.10.1995 по 01.09.1997 в НВП «Кадр» згідно довідки від 05.10.1997 №32, оскільки запис про роботу відсутній в трудовій книжці, згідно акта зустрічної перевірки № 2600-1003- 1/3407 від 09.05.2024 дане підприємство за місцем реєстрації відсутнє.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24, яке набрало законної сили 07 серпня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 12.09.2024 № 262140011191.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.09.2024 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
14 серпня 2025 року відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, прийняв рішення №262140011191 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.
«Відмова у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058) гр. ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ).
Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення за призначенням пенсії за віком - 05 вересня 2024 року.
Вік заявниці - 60 років 6 місяців 29 дні.
Відповідно до абзацу першого та другого частини першої статті 26 Закону №1058 - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 не менше 31 року; право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 років; право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 15 років.
Згідно підпункту 2.2 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Постанова №637).
Відповідно пункту 17 Постанови №637 - за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно пункту 18 Постанови №637 - за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі в колгоспі) або в одній системі і мали документи про роботу на час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24 (далі - рішення суду) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 05 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В мотивувальній частині рішення суду на стор. 4 зазначено наступне: «Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було недостатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Відповідач, використавши акт зустрічної звірки відмовив позивачу у зарахуванні спірного періоду, але доказів повідомлення позивача про можливість використання положень Пункту 18 Постанови №637 в частині можливості підтвердження стажу показами свідків суду не надано».
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24 повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 05 вересня 2024 року.
Згідно наданих документів, рішення суду та даних персоніфікованого обліку страховий стаж заявниці склав 29 років 10 місяців 7 днів.
До страхового стажу роботи зараховано наступні періоди роботи: з 01.09.1979 по 02.07.1982 (навчання), з 29.11.1982 по 23.06.1992, з 24.06.1992 по 23.10.1992, з 28.10.1992 по 31.07.1995, з 02.11.2000 по 30.04.2001 (безробіття), з 01.02.2009 по 28.02.2023, з 12.01.2024 по 10.04.2024 (безробіття).
До страхового стажу не зараховано період роботи в НВП «Кадр» з 02.10.1995 по 01.09.1997 згідно довідки від 05.10.1997 №32, оскільки запис про роботу відсутній в трудовій книжці, а згідно акту зустрічної перевірки №2600-1003-1/3407 від 09.05.2024 зазначене підприємство за місцем реєстрації відсутнє, тому достовірність інформації, викладеній у довідці, первинним документам неможливо.
У разі, якщо підприємство ліквідовано без правонаступника, страховий стаж може підтверджуватись показаннями не менше 2 свідків. Пропонуємо заявниці звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою встановленої форми та двома свідками, які знали заявницю по спільній роботі і мають документи, що підтверджують факт роботи.
На виконання рішення суду за результатом повторного розгляду заяви від 05 вересня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 року.
Не працює.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду не перебуває та пенсію не отримує.
Заявниця набуде права на пенсію за віком за досягнення 63 річного віку за умови окремого звернення за призначенням пенсії за віком.».
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому, в порядку частини третьої вказаної статті невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду передбачено статтею 383 КАС України.
Так, частиною першою статті 383 КАС встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як встановлено судом вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24, яке набрало законної сили 07 серпня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Оскільки, резолютивною частиною рішення 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05 вересня 2024 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, у суду відсутні підстави вважати, що даний спір слід вирішувати в порядку статті 383 КАС України.
В свою чергу, суд враховує, що частиною четвертою статті 78 КАС України, гарантовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підсумовуючи, суд констатує, що встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24, яке набрало законної сили 07 серпня 2025 року, обставини, не потребують доказування.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24 установлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_3 не містить записів про спірний період роботи.
Згідно довідки №32 від 05.10.1997 позивач з 02.10.1995 по 01.09.1997 працювала в НВП «Кадр», видана на підставі наказів №66 від 04.10.1995 та №76 від 01.09.1997.
Згідно копії наказу №66 від 02.10.1995 ОСОБА_1 зарахована з 02.10.1995 на посаду юриста Кооперативу «Кадр».
Згідно копії наказу №70 від 04.07.1996 ОСОБА_1 звільнена з посади юриста у зв'язку із переведенням в «Колективне наукове виробниче підприємство Кадр».
Згідно копії наказу №4 від 04.07.1996 ОСОБА_1 зарахована з 04.07.1996 на посаду юриста «Колективне наукове виробниче підприємство Кадр».
Згідно копії наказу №76 від 01.09.1997 ОСОБА_1 звільнена з посади юриста 01.09.1997 «Колективне наукове виробниче підприємство Кадр».
Не зарахування спірного стажу в оскаржуваному рішенні вмотивоване актом зустрічної перевірки № 2600-1003-1/3407 від 09.05.2024, де зазначено, що дане підприємство за місцем реєстрації відсутнє (копія вказаного акта суду не надана). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань отриманого судом відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" на запит від 17.01.2025 станом на 17.01.2025 14:13:23 КОЛЕКТИВНЕ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КАДР" ЄДРПОУ 22899395 зареєстровано за адресою Україна, 03190, ВУЛ.БАБУШКІНА, Б.23, М.КИЇВ, дата державної реєстрації 04.07.1996.
Відтак, у зазначеному рішенні суд дійшов висновку, що у частині позовних вимог стосовно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати спірний період трудової діяльності до страхового стажу належить відмовити, позаяк зарахування до стажу компетентним органом періоду, що має невідповідності оформлення записів щодо стажу є передчасним. Суд не перебирає реалізацію компетенції органу влади під час здійснення адміністративних процедур, позаяк відповідач покликаний втілювати принципи належного врядування.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі №200/9057/24 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії від 05 вересня 2024 року, за результатом чого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення №262140011191 від 14 серпня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яке оскаржується позивачем у межах цієї справи.
При цьому, суд звертає увагу представника відповідача, що предметом спору у цій справі є саме правомірність прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення №262140011191 від 14 серпня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , а не безпосередньо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року. Відтак, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо залишення даного позову без розгляду, оскільки, на його думку, у провадженні суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв'язку з їх безпідставністю та помилковістю.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою, другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відтак, Порядок №637 застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд зауважує, що в матеріалах даної справи наявна копія акта зустрічної перевірки №2600-1003-1/3407 від 09 травня 2024 року, в якому серед іншого зазначено, що Колективне науково-виробниче підприємство «КАДР» за юридичною адресою відсутнє.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в НВП «Кадр» з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року згідно довідки від 05 жовтня 1997 року №32, оскільки запис про роботу відсутній в трудовій книжці, а згідно акта зустрічної перевірки №2600-1003-1/3407 від 09 травня 2024 року зазначене підприємство за місцем реєстрації відсутнє, тому достовірність інформації, викладеній у довідці, первинним документам неможливо. У разі, якщо підприємство ліквідовано без правонаступника, страховий стаж може підтверджуватись показаннями не менше 2 свідків. Запропоновано позивачу звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою встановленої форми та двома свідками, які знали позивача по спільній роботі і мають документи, що підтверджують факт роботи.
Водночас, суд зауважує, що пунктом 4.2 Порядку №22-1 серед іншого передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії.
Тобто, аналізуючи наведені вище норми, обов'язок щодо опитування свідків для підтвердження стажу роботи позивача покладено саме на відповідача-1.
Разом із цим, доказів проведення працівниками структурного підрозділу Пенсійного фонду України, при прийманні у позивача документів, опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи, яке проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії позивача, відповідачем суду не надано.
Також, пунктом 3.3 Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Водночас, суд наголошує, що згідно з довідкою №32 від 05 жовтня 1997 року позивач з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року працювала в Науково-виробничому підприємстві «Кадр», видана на підставі наказів №66 від 02 жовтня 1995 року та №76 від 01 вересня 1997 року.
Відтак, згідно копії наказу №66 від 02 жовтня 1995 року ОСОБА_1 зарахована з 02 жовтня 1995 року на посаду юриста Кооперативу «Кадр». Згідно копії наказу №70 від 04 липня 1996 року ОСОБА_1 звільнена з посади юриста у зв'язку із переведенням в «Колективне наукове виробниче підприємство Кадр». Згідно копії наказу №4 від 04 липня 1996 року ОСОБА_1 зарахована з 04 липня 1996 року на посаду юриста «Колективне наукове виробниче підприємство Кадр». Згідно копії наказу №76 від 01 вересня 1997 року ОСОБА_1 звільнена з посади юриста 01 вересня 1997 року «Колективне наукове виробниче підприємство Кадр».
Вказана довідка містить всі необхідні відомості щодо періоду роботи позивача із зазначенням первинних документів, на підставі яких її видано, є чинною та в судовому порядку недійсною не визнавалась.
Статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.
Відповідно до статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов'язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач-1 у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов'язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем-1 всіх можливих дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з метою отримання відомостей, необхідних для виконання ним функцій, передбачених зазначеними нормами пенсійного законодавства, останнім суду не наведено та не надано.
Наведена бездіяльність відповідача-1 свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, що гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
У даному випадку позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не змогло отримати та перевірити підтверджуючі документи про страховий стаж позивача. Відповідачем-1 не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача та передчасні висновки про недостатність у позивача страхового стажу для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України, судом оцінювались саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач-1, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті рішення від 14 серпня 2025 року №262140011191.
При цьому, за наслідком викладених доводів і обґрунтувань, є підстави стверджувати, що при розгляді заяви від 05 вересня 2024 року відповідачем-1 безпідставно не зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року.
Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року №1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Підсумовуючи, суд висновує, що відповідач-1 приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення від 14 серпня 2025 року №262140011191.
З огляду на зазначене, оскільки факт перебування позивачем на роботах, що дають право на призначення пенсії підтверджується належними та допустимими доказами, суд констатує, що рішення від 14 серпня 2025 року №262140011191 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач-1 зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача спірний період.
Обираючи спосіб захисту порушеного права та вирішуючи вимогу про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 05 вересня 2024 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним питанням, страховий стаж позивача складає 29 років 10 місяців 7 днів, без рахування спірного періоду з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Тобто, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Вирішуючи позовну вимогу про призначення пенсії за віком, судом враховано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, досягла 60-ти річного віку - ІНФОРМАЦІЯ_3 , має загальний страховий стаж більше 31 року (з урахуванням спірного періоду), тому позивач відповідає всім критеріям, необхідним для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 05 вересня 2024 року.
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 05 вересня 2024 року, суд вважає зазначену позовну вимогу передчасною, оскільки такий спір не існував між сторонами на момент звернення позивача до суду із цим позовом, тому така вимога задоволенню не підлягає.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262140011191 від 14 серпня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 968,96 грн. (1211,20 грн. х 0,8) до ухвалення рішення по справі.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 - суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Васюка Миколи Миколайовичи в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262140011191 від 14 серпня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02 жовтня 1995 року по 01 вересня 1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 листопада 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна