Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 листопада 2025 року Справа№200/6797/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) через свого представника, адвоката Трофімчука Віталія Вікторовича, який діє на підставі ордеру серії АН №1779560 від 03.09.2025, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 053130014497 від 22.07.2025, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.08.2025, зарахувавши до її страхового стажу періоди навчання з 01.09.1980 по 28.03.1982, періоди роботи з 29.03.1982 по 07.02.1983, з 15.03.1983 по 13.07.1984, з 14.08.1984 по 02.04.1987, з 13.04.1987 по 09.02.1989, з 26.02.1989 по 22.08.1989, з 17.10.1989 по 01.04.1991, з 02.04.1991 по 05.05.1992, виплатити неотриману пенсію.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що трудова книжка містить належним чином здійснені записи щодо періодів її роботи, а тому вважає незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії та таким, що порушує її право на належний соціальний захист.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19 вересня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов та додаткові докази по справі.
29 вересня 2025 року судом отримано від представника позивача відповідь на відзив.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
14 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 09.07.1982 згідно диплому від 09.07.1982 № НОМЕР_1 , оскільки по батькові не відповідає паспортним даним позивачки.
За результатами розгляду наданих документів та індивідуальними відомостями: Вік позивача - 59 років. Страховий стаж позивача становить - 27 років 09 місяців 12 днів.
22 липня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 053130014497 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову позивачу в повному обсязі.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що поданих позивачем документів загальний страховий стаж станом на момент звернення за призначенням пенсії складав 39 років 00 місяців 22 дні, тобто «не менше 32 років», мінімально необхідних для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 , який видано Краматорським МВ ГУМВС України в Донецькій області 29 січня 2009 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зареєстроване місцезнаходження: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
14 липня 2025 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
На момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилось 59 років 11 місяців.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130014497 від 22 липня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В зазначеному рішенні про відмову зазначено наступне.
Пенсійний вік відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Необхідний страховий стаж відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) становить з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
При обчисленні страхового стажу не зараховано трудову книжку від 29.03.1982 НОМЕР_4 , оскільки виправлення по батькові та дописану дату народження заявниці не завірено належним чином, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58.
Разом з цим не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 09.07.1982 згідно диплому від 09.07.1982 № 019871, оскільки наявне виправлення по батькові заявниці.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Відповідно до довідки форми РС-право до страхового стажу позивача зараховано періоди наступним чином:
- 14.09.1985 по 13.09.1988 - Догляд за дитиною до 3 років - 3 роки 0 місяців 0 днів;
- 20.04.1993 по 19.04.1996 Догляд за дитиною до 3 років - 3 роки 0 місяців 0 днів;
- 19.07.2001 по 30.09.2003 - ПІДПРИЄМЕЦЬ/ СПРОЩЕНА СИСТЕМА - 2 роки 2 роки 12 днів;
- 01.10.2003 по 31.10.2003 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 01.11.2003 по 31.12.2003- ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ № 1058) - 0 років 2 місяці 0 днів;
- 01.01.2004 по 28.02.2005 - 2396517907 - 1 рік 2 місяці 0 днів;
- 01.03.2005 по 31.12.2007 - ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ № 1058) - 2 роки 10 місяців 0 днів;
- 01.01.2008 по 30.06.2010 - ПІДПРИЄМЕЦЬ (ВНЕСКИ) П. 3.1 (ПП ЗУ №1058) 2396517907 - 2 роки 6 місяців 0 днів;
- 01.07.2010 по 29.02.2020 - 2396517907 - 9 років 7 місяців 0 днів;
- 01.03.2020 по 31.05.2020 - ФОП (карантин 01.03-31.05.2020), ЗУ № 533-IX - 0 років 3 місяці 0 днів;
- 01.06.2020 по 28.02.2022 - 2396517907 - 1 рік 9 місяців 0 днів;
- 01.10.2023 по 31.12.2024 - 2396517907 - 1 рік 3 місяці 0 днів;
Всього: 27 років 9 місяців 12 днів.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років таза наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею ст. 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення) (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (п. 1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як зазначає позивач у позовній заяві та з представленої довідки РС-право вбачається, що відповідачем не зараховані періоди роботи позивача: з 29.03.1982 по 07.02.1983, з 15.03.1983 по 13.07.1984, з 14.08.1984 по 02.04.1987, з 13.04.1987 по 09.02.1989, з 26.02.1989 по 22.08.1989, з 17.10.1989 по 01.04.1991, з 02.04.1991 по 05.05.1992.
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 29 березня 1982 року зазначені наступні періоди роботи позивача:
- з 29.03.82 по 07.02.83 на посаді касира-контролера магазину №11 Іркутської контори «Гастроном» (записи №№ 3-4);
- з 15.03.83 по 13.07.84 на посаді молодшого продавця магазинів №№48,28 ОРС «Нерюнгривугілля» (записи №№ 5-7) ;
- з 14.08.84 по 02.04.87 на посаді молодшого продавця, касира Кіровського відділу ВО «Стахановугілля» (записи №№ 8-10);
- з 13.04.87 по 09.02.89 на посаді учениці швачки мотористки, комплектувальника крою та готових виробів фабрики «Грація» (записи №№ 11-13);
- з 26.02.89 по 22.08.89 на посаді продавця, завідуючої магазином «Скиф» кооперативу «Контракт» (записи №№ 14-16);
- з 17.10.89 по 01.04.91 на посаді старшого продавця ОГП «Комерційний центр» (записи №№ 17-18);
- з 01.04.91 по 05.05.92 на посаді продавця фірми «Джентри» (записи №№ 19-20).
При обчисленні страхового стажу відповідачем не зараховано трудову книжку від 29.03.1982 НОМЕР_4 , оскільки виправлення по батькові та дописану дату народження заявниці не завірено належним чином, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58.
З приводу цього суд вважає слід зазначити наступне.
На момент першого заповнення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться відомості про працівника (прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність), відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення), відомості про нагородження і заохочення (нагородження орденами й медалями, присвоєння почесних звань), заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну, інші заохочення відповідно до чинного законодавства, відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.11 Інструкції № 162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Слід зазначити, що записи у трудовій книжці виконано до вимог законодавства, чітко, розбірливо, записи не містять виправлень, описок чи підчисток. Всі записи в трудовій книжці виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Отже, відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує лише на окремі недоліки в її заповненні.
Водночас відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Отже, відповідачу слід при обчисленні страхового стажу зарахувати трудову книжку від 29.03.1982 НОМЕР_4 .
Щодо неврахування періоду навчання з 01.09.1980 по 09.07.1982 згідно диплому від 09.07.1982 № 019871, оскільки наявне виправлення по батькові заявниці, суд зазначає наступне.
Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі Закон № 103/98-ВР) визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках. Законодавство України в галузі професійної (професійно-технічної) освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти (ч. 2 ст. Закон № 103/98-ВР).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Аналіз наведених вище правових норм, надає підстави для висновку, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови того, що після закінчення відповідного навчального закладу особо влаштовується на роботу саме за набутою професією.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року справа № 426/17400/16-а, від 04 березня 2020 року справа № 367/945/17, від 05 листопада 2020 року справа № 681/1567/17, від 11.07.2022 справа № 160/6695/21.
Згідно копії диплому № НОМЕР_1 від 09 липня 1982 року вбачається, що диплом виданий на ім'я ОСОБА_2 , у тому, що вона 01 вересня 1980 року поступила в Іркутське професіонально-технічне торгівельне училище та 09 липня 1982 року закінчила повний курс технічного училища за професією контролер-касир продовольчих товарів.
Відповідно до записів трудової книжки, позивач з 29.03.1982 прийнята на роботу на посаду касира-контролера магазину №11 Іркутської контори «Гастроном» (запис №3).
Зміна прізвища позивача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 .
Перерва між днем закінчення навчання позивача та днем прийняття на роботу не перевищує 3 місяці.
З урахуванням наведеного, період навчання позивача з 01.09.1980 по 09.02.1982, згідно диплому № НОМЕР_1 частково (з 01.09.80 по 28.03.82) належить зарахувати до страхового стажу.
Отже, враховуючи зазначене, наявні підстави для зарахування до страхового стажу спірного періоду.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення № 053130014497 від 22 липня 2025 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком та наявність підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить законуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однак, беручи до уваги встановлені обставини справи, за результатами вирішення цього спору суд не вбачає достатніх передумов для покладення на відповідача обов'язку із зарахування періодів, які зазначені у трудовій книжці позивача та як наслідок призначити пенсію за віком.
Оскільки суд враховує, що пенсійний орган не зарахував позивачу відповідні періоди роботи, не провівши належного аналізу її трудової книжки, яка є основним документом для підтвердження стажу, не взяв до уваги підтверджуючі довідки, які за наслідками розгляду цієї справи визнані такими, що належно підтверджують роботу позивача.
Більше того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
За цих обставин суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та самостійно робити висновки з питань, які не були предметом його розгляду, і, тим паче, ухвалювати з цих питань рішення.
Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012,Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (параграф 25).
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в ч. 2 ст. 2 КАС України.
За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що відповідач неналежно розглянув заяву позивача від 14 липня 2025 року про призначення пенсії за віком та прийняв передчасне, протиправне і необґрунтоване рішення, яким відмовив у призначенні такої пенсії.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач у оскаржуваному рішенні не надав належну оцінку страховому (загальному) стажу позивача по її трудовій книжці, зазначивши лише підставу не зарахування стажу у зв'язку із зазначенням на титульній сторінці трудової книжки виправлення по батькові та дописану дату народження заявниці, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130014497 від 22.07.2025 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 14 липня 2025 року, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до її страхового стажу періоди навчання з 01.09.1980 по 28.03.1982, періоди роботи з 29.03.1982 по 07.02.1983, з 15.03.1983 по 13.07.1984, з 14.08.1984 по 02.04.1987, з 13.04.1987 по 09.02.1989, з 26.02.1989 по 22.08.1989, з 17.10.1989 по 01.04.1991, з 02.04.1991 по 05.05.1992.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із квитанцією про сплату №4556-5921-7488-2804 від 04 вересня 2025 року, позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Відповідно до частини ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд на підставі норми ч. 8 ст. 139 КАС України поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору в розмірі 968, 96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Україна, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 053130014497 від 22.07.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 липня 2025 року, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до її страхового стажу періоди навчання з 01.09.1980 по 28.03.1982, періоди роботи з 29.03.1982 по 07.02.1983, з 15.03.1983 по 13.07.1984, з 14.08.1984 по 02.04.1987, з 13.04.1987 по 09.02.1989, з 26.02.1989 по 22.08.1989, з 17.10.1989 по 01.04.1991, з 02.04.1991 по 05.05.1992.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова