11 листопада 2025 року Справа № 160/21128/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "М'ЯСНА ВЕСНА"" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.04.2025 р. №0208250707;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 22.04.2025 р. №0208170707;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.04.2025 р. №0208130707.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем помилково в актах перевірки від 10.02.2025 та від 15.04.2025 встановлено порушення позивачем вимог п.189.9 та .198.5 ст.198 ПКУ, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 777 902 грн та нескладенння та не реєстрація в ЄРПН, в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкових накладних на загальну суму ПДВ згідно п.189.9 ст. 189 ПКУ - 777 902 грн, оскільки, характер та фактичний обсяг проведених дрібних ремонтних робіт у орендованих приміщеннях не відповідає визначенню «реконструкція» чи «капітальний ремонт», а також через відсутність за їх наслідками реєстрації відповідних речових прав у ЄДРРП, безпідставним є висновки податкового органу про віднесення проведених позивачем дрібних ремонтних робіт до поліпшення об'єкта, що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.
Позивач зазначив, що беручи до уваги проведені роботи, спеціальні підвищенні санітарні норми для суб'єктів господарювання, що здійснюють роздрібний продаж продуктами харчування, а також, інформацію щодо обліку витрат на збут, позиція відповідача щодо кваліфікації проведених дрібних поточних ремонтних робіт як капітальний ремонт та/або поліпшення (модернізація, реконструкція та інше) орендованих об'єктів, а витрат як такі що не відносяться до витрат, що безпосередньо впливають на фінансовий результат підприємства до оподаткування, є безпідставною та необґрунтованою, а висновки щодо порушення п.19 П(С)БО 16 «Витрати», та заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму у розмірі 7 655 572 грн. згідно пп.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ а також п.189.9 ст.189 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 777 902 грн., в тому числі: за вересень 2024 - 777 902 грн. - є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та прямим нормам чинного законодавства.
Також на думку позивача, враховуючи, що у зв'язку із передачею орендодавцю орендованого майна, у нього не виникло податкового зобов'язання з ПДВ, відповідно, відсутній обов'язок щодо складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
До того ж, позивач вказав, що нарахована відповідачем сума фінансових санкцій у розмірі 9 197,45 грн за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ згідно декларації від 19.07.2024 року р.н. 9201887107 за податковий період - червень 2024 року є сумою податкового боргу, що виникла на 31.07.2024 року у розмірі 9 197,45 грн та відноситься до штрафних санкцій за актом камеральної перевірки № 32492/04-36-04- 07/37379223 від 29.04.2024, що оскаржуються позивачем, а отже є неузгодженими та не були сплачені на зазначену дату, тому позивач вважає, що відсутні підстави для застосування до позивача, як платника податків відповідальності, передбаченою статтею 124 ПКУ.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнає. просить відмовити у задоволенні позову, та зазначає, що під час перевірки встановлено, що ремонтні роботи, проведені ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» на орендованих приміщеннях, повинні були кваліфікуватися платником як капітальний ремонт і, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, відноситися на збільшення капітальних інвестицій та зараховуватися до складу основних засобів, як первісна вартість нового об'єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в пункті 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561. Витрачені значні суми на поліпшення орендованих споруд та приміщень свідчить про капітальний характер проведених ремонтів, які здебільшого складались із заміни плитки на підлозі, заміни новими віконних рам та дверних коробок, установки бойлерів та водонагрівачів, заміна кранів, засувок та санітарних приладів (умивальників, унітазів, тощо), заміни освітлювальної електропроводки, із заміною електричних пристроїв (вимикачів, рубильників, штепселів, патронів, розеток), встановлення підвісних стель, іншого. А отже, здійснення ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» будівельно-ремонтних робіт з метою поліпшення орендованих споруд та приміщень, не є прямими витратами, що безпосередньо впливають на фінансовий результат підприємства до оподаткування, тому, податковим органом було прийнято податкові повідомлення- рішення: форми «Ш» від 22.04.2025 р. №0208250707, форми «ПН» від 22.04.2025 р. №0208170707, форми «Р» від 22.04.2025 р. №0208130707, на загальну суму 978 076,86 грн.
Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач вказав, що у відзиві відповідачем не спростовані твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог позивача, оскільки, перевіряючими під час податкової перевірки здійснено суто формальну оцінку (без врахування НПА та фактичного обсягу робіт) і суб'єктивно віднесено роботи, які були здійснені у приміщеннях магазинів ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «М'ЯСНА ВЕСНА» до категорії капітального ремонту без візуального огляду цих приміщень, без встановлення їх стану до початку робіт та без точного співвідношення найменування та обсягу робіт, вказаних у наданих до перевірки актах виконаних робіт з переліком капітальних робіт, який наведено у Примірному переліку послуг та зазначено у відзиві відповідача. На думку позивача, більшість найменувань робіт, зазначених у Примірному переліку послуг дублюються як у розділі 1 Примірного переліку (Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), який стосується поточних ремонтів так і у розділі 2 (Капітальний ремонт). У такому випадку основні відмінності, які дозволяють кваліфікувати проведені роботи як поточний ремонт (утримання будинків і споруд) або як капітальний ремонт, полягають у обсязі цих робіт відносно загальної площі приміщення, а також залежно від того, які роботи передували їм.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "М'ЯСНА ВЕСНА"" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі № 160/21128/25.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ЯСНА ВЕСНА» знаходиться у стані припинення за рішенням засновників від 25.11.2024.
Відповідно до п. 19-1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) у зв'язку з отриманням інформації про внесення до ЄДР запису про рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи, ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «М'ЯСНА ВЕСНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 29.01.2025, з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб - за період з 01.01.2018 по 29.01.2025; з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 29.01.2025.
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено Акт від 10.02.2025 №524/04-36-07-07-04/37379223 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «М'ЯСНА ВЕСНА» (код ЄДРПОУ 37379223).
ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» направлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області та Державній податковій службі України заперечення за вих. №03-03/25 від 03.03.2025 до акта від 10.02.2025 №524/04-36-07-07-04/37379223 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «М'ЯСНА ВЕСНА» (код ЄДРПОУ 37379223).
Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.03.2025 №1781-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «М'ЯСНА ВЕСНА» (код ЄДРПОУ 37379223)» у зв'язку з отриманням заперечення ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «М'ЯСНА ВЕСНА» (код ЄДРПОУ 37379223) від 03.03.2025 №03-03/25 (вх. №29370/6 від 04.03.2025) на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 10.02.2025 №524/04-36-07-07-04/37379223, керуючись п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «М'ЯСНА ВЕСНА» (код ЄДРПОУ 37379223) з 19.03.2025 з питань, що стали предметом розгляду заперечень, тривалістю 10 робочих днів.
На підставі цього наказу та направлення від 19.03.2025 року № 2992, виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, головному державному інспектору відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Олені ТКАЧОВІЙ, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «М'ЯСНА ВЕСНА» (код ЄДРПОУ 37379223) з питань, що стали предметом заперечень.
За результатами такої додаткової перевірки, з питань, що стали предметом заперечень до Акту 524, контролюючим органом було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 15.04.2025 р. № 1727/04-36-07-07- 03/37379223 (далі також - Акт 1727) за висновками якого контролюючим органом встановлені такі порушення:
- п.19 П(С)БО 16 «Витрати», пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на прибуток у сумі 7 655 572 грн., в тому числі: за 2024 рік у сумі 7 655 572 грн.;
- п.189.9 ст.189 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 777 902 грн., в тому числі: за вересень 2024 - 777 902 грн.;
- п.201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН, в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкові накладні на загальну суму ПДВ згідно п.189.9 ст. 189 ПКУ - 777 902 грн. За відсутність реєстрації згідно п.120-1.2 ст.120 ПКУ, передбачені штрафні санкції;
- пункти 57.1 статті 57, 203.2 статті 203 ПКУ - несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість. Відповідальність передбачена статтею 124 ПКУ;
- пункти 57.1 статті 57, 203.2 статті 203 ПКУ - несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань по земельному податку. Відповідальність передбачена статтею 124 ПКУ. Штрафні санкції не застосовуються у відповідності до пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ;
- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПКУ, несвоєчасне повідомлення контролюючого органу за основним місцем реєстрації про вибуття об'єктів нерухомості, що перебували в користуванні по 31.08.2024 року. Відповідальність за неповідомлення звітності передбачена п.117.1 ст.117 ПКУ;
- пп.16.1.2, пп.16.1.5, пп.16.1.7, пп.16.1.9, пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 ПКУ - під час проведення попередньої перевірки документи надано не в повному обсязі. Відповідно до вимог, встановлених п.121.1 ст.121 ПКУ, за ненадання до перевірки частини документів при здійсненні податкового контролю тягне за собою відповідальність - накладення штрафу в розмірі 1020 грн.
За результатами перевірки, контролюючим органом прийняті, серед іншого такі податкові повідомлення-рішення:
податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.04.2025 №0208250707, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 2 299,36 грн за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, в порушення пунктів 57.1 статті 57, п.203.2 статті 203 у відповідності до п.124.2 ст.124 та за підставами, визначеними п.п.54.3.2. п.54.3 ст. 54 ПКУ;
податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 22.04.2025 №0208170707, згідно якого нараховано штрафні санкції у розмірі 3 400,00 грн згідно абз. 4 п.120-1.2 ПКУ (5% обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 3 400,00 грн);
податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.04.2025 р. №0208130707, згідно якого донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 972 377,50 грн. (дев'ятсот сімдесят дві тисячі триста сімдесят сім грн.50 коп.), в тому числі основний платіж - 777 902,00 грн. (сімсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот дві грн. 00 коп.), штрафні (фінансові) санкції - 194 475,50 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять грн.00 коп.).
Позивачем ці податкові повідомлення-рішення оскаржені до ДПС України, та за результатами розгляду скарги, Державна податкова служба України рішенням №19717/6/99-00-06-01-01-06 від 09.07.2025 залишила податкові повідомлення- рішення без змін, скаргу без задоволення.
Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за судовим захистом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами 16.1.2 і 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;
78.1.5. платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Таким чином, враховуючи, рішення власника позивача про припинення контролюючим органом призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «М'ЯСНА ВЕСНА». А також, враховуючи, що заперечення на акт від 10.02.2025 року були враховані контролюючим органом під час їх розгляду на засіданні комісії, контролюючим органом призначено перевірку за результатами розгляду заперечень.
Відповідно, суд встановив дотримання відповідачем процедури призначення перевірки.
Що ж до виявлених під час перевірки порушень п.189.9 ст.189 ПКУ, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ.
Як зазначив контролюючий орган в акті перевірки від 15.04.2025, ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» для здійснення своєї діяльності з реалізації продукції через магазини, орендувало під їх розташування велику кількість споруд та приміщень у різноманітних частинах України. В процесі здійснення господарської діяльності із застосуванням отриманих в оренду споруд та приміщень, ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» несло значні витрати по їх ремонту.
Згідно наданих до перевірки актів виконаних ремонтно-будівельних робіт, ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» було отримано від постачальників значну кількість послуг саме капітального ремонту у відповідності до цього переліку, серед яких присутні наступні види цих робіт: - заміна підлог дощатих, паркетних, з лінолеуму, бетонних та плиткових з подальшим фарбуванням або натиранням мастикою (п.2.5.7), - заміна новими віконних рам та дверних коробок, рам та косяків з наличниками або перев'язування їх з додаванням нових матеріалів з повним їх забиванням (п.2.8.2), - ремонт дверей з перев'язуванням та заміною окремих частин у них в обсязі більше 3% загальної кількості (п.2.8.3), - штукатурення стін та стель наново або місцями більше 1 м2. (п.2.9.1), - фарбування віконних рам, дверей, стель, стін та підлог після проведеного капітального ремонту цих конструкцій (п.2.9.3), - установка бойлерів (п.2.11.8), - заміна кранів, засувок та санітарних приладів (умивальників, кухонних раковин, унітазів, пісуарів тощо) (п.2.12.8), - улаштування нових санітарних вузлів (п.2.12.10), - заміна освітлювальної електропроводки, що зробилась непридатною, із заміною електричних пристроїв (вимикачів, рубильників, штепселів, патронів, розеток) (п.2.15.2).
Тобто, частину отриманих від постачальників капітальних будівельно-ремонтних робіт орендованих приміщень у загальній сумі 1 025 146,61 грн., в т.ч. за 2018 рік у сумі 663 849,64 грн., за 2023 рік у сумі 361 296,97 грн. ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» до складу витрат з податку на прибуток не включило. Отже, ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» отримані від постачальників будівельно-ремонтні роботи, без врахування вартості обладнання, відображеного в Актах, але яке обліковувалося Товариством окремо, було віднесено до витрат, як витрати на збут, у загальній сумі 7 655 572 грн. без врахування ПДВ, що вплинуло на фінансовий результат до оподаткування та зменшило його.
За результатами аналізу наведених документів встановлено, що ремонтні роботи, проведені ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» на орендованих приміщеннях, повинні були кваліфікуватися платником як капітальний ремонт і, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, відноситися на збільшення капітальних інвестицій та зараховуватися до складу основних засобів, як первісна вартість нового об'єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в пункті 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561.
У зв'язку із припиненням діяльності, позивач повернув орендовані приміщення орендодавцю.
Тому, на думку відповідача, за нормою п.189.9 ст.189 ПКУ на вартість недоамортизованої частини витрат з будівельно-ремонтних робіт на орендованих об'єктах, якими на даний час припинено користування, мають бути нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2024 року у сумі 777 902 грн. (3 889 510,05 * 20%).
Отже, з'ясовуючи наведені обставин, суд зазначає, що ключовим у цій справі є питання щодо визначення характеру будівельних робіт (чи передбачали вони поліпшення приміщення) проведених у орендованих приміщеннях задля встановлення обов'язку позивача сплати ПДВ під час повернення цих приміщень орендодавцю.
Згідно наданих позивачем до позову, договорів підряду та актів приймання - передачі виконаних робіт, судом встановлено, що позивачем в орендованих приміщеннях, по яким позивачем надані документи, здійснювались схожі за своїм призначенням, характером та метою будівельні роботи, а саме:
демонтаж металевих, МПЛ, МДФ дверей; демонтаж стелі "Армстронг", плинтусів, лінолеуму; демонтаж труб водопостачання, унітазу; демонтаж відкритої проводки, кабель-каналу, світильників, розеток, автоматів, лічильника; демонтаж композиту на фасаді, плитки вуличної, розборка існуючих конструкцій (двері, підлога, стеля) та інженерних систем (водопостачання, електрика), монтаж фальшстін з ГКЛ; улаштування стяжки підлоги до 60 мм; монтаж стелі "Армстронг", прокладання нових труб водопровідних та каналізаційних; монтаж водонагрівача, унітазу, змішувача, шарових кранів. Повна заміна інженерних систем водопостачання та каналізації, прокладання дротів, кабель-каналу; монтаж та комутація розподільчих коробок; монтаж щита, лічильника, автоматичних вимикачів, УЗО, реле напруги, розеток, світильників, реставрація фундаменту огорожі; укладання плитки на фасаді; фарбування фасаду, огорожі, перил, шпаклювання, ґрунтування, фарбування стін та откосів; укладання плитки на стіни та підлогу; монтаж плінтусів.
При цьому, позивач не заперечує того факту, що такі роботи проводились на всіх орендованих приміщеннях, які згодом повернуті орендодавцю.
Однак, позивач зазначає, що ці роботи не є капітальним ремонтом та не є поліпшенням орендованих приміщень, оскільки у приміщеннях проводились дрібні поточні ремонтні роботи, як-то - фарбування, налагодження освітлення, і такі роботи не можуть збільшити строк корисної експлуатації будівель (споруд) та не відповідають законодавчо встановленим визначенням «реконструкції» чи то «капітального ремонту» та ніяким чином не підвищують якість реалізованої продукції або строки її реалізації.
Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.
Визначення поліпшення об'єкта наведено у п.14 НП(С)БО 7 «Основні засоби». «Поліпшення об'єкта - це модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо, що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта.
Відповідно до п.6 П(С)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до п.19 П(С)БО 16 «Витрати», витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), серед яких: витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).
Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» (із змінами та доповненнями) облік основних засобів в оренді Орендарем проводиться наступним чином:
20. Об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку обліку орендованих основних засобів за вартістю, вказаною в угоді про оренду.
21. Затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди, що визнаються ним капітальними інвестиціями та умовами, зазначеними у пунктах 29 - 31 цих Методичних рекомендацій, відображаються орендарем за дебетом рахунку капітальних інвестицій. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об'єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в пункті 7 цих Методичних рекомендацій. …».
Згідно П(С)БУ 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за №487/4708: «…8. Об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду. Затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.»
Згідно листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 №7/7-401 «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів», що наданий на численні запити організацій щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів, Держбуд України повідомив, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю або руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без змін будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).
Згідно до п.3.7 ДБН А.2.2-3:2014 капітальний ремонт - сукупність робіт без змін геометричних розмірів та функціонального призначення об'єкта під час заміни або відновлення конструкцій чи інженерних систем та обладнання. Капітальний ремонт приміщення - це якісне та об'ємне по роботах, оздоблення інтер'єру приміщення (квартири, дому, офісу або магазину), при якому використовуються різноманітні матеріали та технології, що потребують тривалого часу і детальної переробки.
Отже, процес капітального ремонту включає в себе видалення старого оздоблення, вирівнювання поверхонь підлоги, стін та стелі. Обов'язковою при капремонті є заміна старих комунікацій, таких як електропроводка і сантехніка. Початкова реконструкція будь-яких приміщень, в тому числі магазинів - найбільш довгий та трудомісткий етап ремонту, який починається з усунення дефектів стін, підлог і стель (встановлення несучих конструкцій). Вона також включає прокладку чи заміну комунікацій, заміну вікон і дверей, вирівнювання поверхонь. Після чистового оформлення усіх видимих поверхонь проводиться завершуючи реконструкція, а саме монтаж освітлювальних приборів та стаціонарного обладнання. Отже, капітальний ремонт - це масштабне оновлення приміщення, що передбачає заміну буквально всього: інженерних комунікацій, електропроводки, сантехніки, міжкімнатних дверей, вікон, та інших несправностей усіх зношених елементів. До цих робіт також відноситься демонтаж плитки та її повна заміна.
Поліпшення основних засобів - це і реконструкція, і модернізація, й усі інші види ремонтів. Витрати на будь-які поліпшення основних фондів збільшують вартість відповідної групи основних фондів. Поліпшення машин та обладнання, приміщень - це оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог. Поліпшення приміщень, будівель, в яких розташовані машини й обладнання, необхідні для проведення діяльності - таке поліпшення називається реконструкцією.
Також, пунктом 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.
Прикладами такого поліпшення є:
а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);
в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
Отже, роботи проведені позивачем у орендованих приміщеннях, як-то: демонтаж металевих, МПЛ, МДФ дверей; демонтаж стелі "Армстронг", плинтусів, лінолеуму; демонтаж труб водопостачання, унітазу; демонтаж відкритої проводки, кабель-каналу, світильників, розеток, автоматів, лічильника; демонтаж композиту на фасаді, плитки вуличної, розборка існуючих конструкцій (двері, підлога, стеля) та інженерних систем (водопостачання, електрика), монтаж фальшстін з ГКЛ; улаштування стяжки підлоги до 60 мм; монтаж стелі "Армстронг", прокладання нових труб водопровідних та каналізаційних; монтаж водонагрівача, унітазу, змішувача, шарових кранів, прокладання дротів, кабель-каналу; монтаж щита, лічильника, автоматичних вимикачів, УЗО, реле напруги, розеток, світильників. реставрація фундаменту огорожі; укладання плитки на фасаді; фарбування фасаду, огорожі, перил, шпаклювання, ґрунтування, фарбування стін та откосів; укладання плитки на стіни та підлогу; монтаж плінтусів, на думку суду, у їх сукупності є капітальним ремонтом, оскільки включають повну заміну електричних, сантехнічних інженерних систем, втручання в огороджувальні та несучі системи - зведення нових перегородок, монтаж фальшстін, влаштування нової стяжки підлоги, заміна стельових систем, облицювання стін гіпсокартоном; відновлення зовнішніх елементів будівлі: реставрація фундаменту, укладання плитки на фасаді, фарбування фасаду, що повністю узгоджується із нормами ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".
Тому, доводи позивача про проведення поточного ремонту не узгоджуються із обставинами встановленим судом під час розгляду цієї справи.
Оскільки проведені роботи є капітальним ремонтом, вони призводять до відновлення та поліпшення експлуатаційних показників об'єктів, а тому за нормою п.189.9 ст.189 ПКУ на вартість недоамортизованої частини витрат з будівельно-ремонтних робіт на орендованих об'єктах, які повернуті орендодавцю, мають бути нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
При цьому, суд погоджується з розрахунком суми ПДВ, що наведений відповідачем в акті перевірки, з огляду на те, що загальна вартість будівельно-ремонтних робіт на орендованих спорудах та приміщеннях, окрім тих, які опинилися на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, що призвело до захоплення або понівечення приміщень магазинів, становить 4 968 398,49 грн, з яких підлягає амортизації за період користування даними приміщенням 1 078 888,43 грн. і залишкова вартість недоамортизованих будівельно-ремонтних робіт в період припинення використання орендарем даних орендованих об'єктів, становить 3 889 510,05 грн.
При цьому, позивачем сума податкового зобов'язання з ПДВ не оспорюється.
Тому, висновки контролюючого органу щодо донарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 972 377,50 грн. (дев'ятсот сімдесят дві тисячі триста сімдесят сім грн.50 коп.), в тому числі основний платіж - 777 902,00 грн. (сімсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот дві грн. 00 коп.), штрафні (фінансові) санкції - 194 475,50 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста сімдесят п'ять грн.00 коп.), є таким, що прийняті у відповідності до норм чинного законодавства та обставин даної справи.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов?язань платник податку зобов?язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпис уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов?язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою
Враховуючи, що позивач за результатами повернення поліпшених орендованих приміщень, повинен був задекларувати та сплатити ПДВ з вартості будівельно-ремонтних робіт, що призвели до поліпшень, відповідно, позивач повинен був скласти та зареєструвати відповідну податкову накладну.
Проте, судом встановлено, що в порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПКУ позивачем не здійснено реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що є підставою для нарахування штрафної (фінансової) санкції.
Згідно п. 120-1.2 ст. 102-1 ПК України, у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Тому, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення форми «ПН» від 22.04.2025 №0208170707 та форми «Р» від 22.04.2025 р. №0208130707 є законними, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Що ж до порушень позивачем пунктів 57.1 статті 57 ПКУ суд зазначає таке.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 203.2. ст. 203 ПКУ, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Під час перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ згідно податкової декларації №9201887107 від 19.07.2024 на суму 9197,45 грн, кількість днів прострочення - 7.
Проте, як зазначає позивач, за податковий період червень 2024 року позивач задекларував зобов'язання з податку на додану вартість до сплати на загальну суму 1 027 280 грн. Сплата зобов'язань за декларацією №9201887107 була здійснена двома платежами, а саме: 26.07.2024 - надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адмiнiстрування ПДВ Платiжне доручення № 687863127 вiд 26.07.2024 на суму 422 413,00 грн; 26.07.2024 - надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адмiнiстрування ПДВ Платiжне доручення № 687863126 вiд 26.07.2024 на суму 604 867,00 грн.
На думку позивача, сума податкового боргу, що виникла на 31.07.2024 року у розмірі 9 197,45 грн. відноситься до штрафних санкцій за актом камеральної перевірки № 32492/04-36-04- 07/37379223 від 29.04.2024, що оскаржувалися та не були визнані позивачем, а отже, як неузгоджені не були сплачені на зазначену дату.
Проте, суд зазначає, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, наведене свідчить, що на підставі вимог наведеної норми, частину сплачених позивачем сум ПДВ за декларацією №9201887107, відповідачем, згідно черговості, наведеної п. 87.9 ст. 87 ПК України, спрямовано на погашення податкового боргу, який виник раніше.
Згідно п. п. 124.1 та 124.2. ст. 124 ПКУ, уразі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Згідно п. 109.1, п. 109.2 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у вигляді штрафу настає у разі коли така несплата вчинена умисно, без наявності непереборних та незалежних від платника обставин.
Передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені до контролюючого органу обставини, які свідчать, що платник податків не удавано, не цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства.
Сплата податків, є одним з основних обов'язків платників, у своїй діяльності вони повинні враховувати таких обов'язок та не уникати його, розподіляти кошти прибутку таким чином, щоб можливо було сплатити обов'язкові платежі.
Згідно п. 109.3, п. 109.4 ст. 109 ПК України порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
Також, пунктом 112.8 статті 112 ПК України визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Водночас обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Таким чином, для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв'язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов'язань на строк більше 90 календарних днів.
В акті перевірки, відповідач зазначив, що ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» міг та мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. Вчиняючи певні дії, допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Такі дії платника податків вважаються винними, зважаючи, що ТОВ «ТБ «М'ЯСНА ВЕСНА» мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило необхідних та достатніх заходів щодо їх дотримання.
Жодних доводів стосовно наявності пом'якшуючих або форс-мажорних обставин, а також доказів неможливості своєчасно сплатити узгоджене податкове зобов'язання позивачем не наведено.
Тому, суд погоджується з розміром нарахованої штрафної санкції (25%) за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ на підставі декларації №9201887107, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.04.2025 №0208250707, є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що наявними у справі доказами відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є спірними у цій справі.
Тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 2, 5, 241-246, 255, 295, 297 КАС України суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 11.11.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна