17 вересня 2025 рокуСправа №160/20241/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
10.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКГІП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) в якій позивач просить:
- визнати протиправним, та скасувати рішення від 30.05.2025 року №047050032130 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 19.07.2021 по 30.04.2025 вибірково - 3 роки 3 місяці 21 день;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 з 25.02.2008 по 25.04.2008, з 25.06.2008 по 24.10.2008. з 28.01.2010 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 20.01.2013 вибірково - 3 роки 4 місяці 25 днів, з 27.08.2018 по 22.09.2020 вибірково - 1 рік 6 місяців 5 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи періоди з 14.09.1987 по 18.06.1993, та з 19.07.2021 по 30.04.2025 в подвійному розмірі відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, здійснити ОСОБА_1 взаємне зарахування періодів роботи за Списком №2 з 25.02.2008 по 25.04.2008, з 25.06.2008 по 24.10.2008, з 28.01.2010 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 20.01.2013, з 27.08.2018 по 22.09.2020, за Списком № 1 періоди роботи з 19.07.2021 по 30.04.2025 відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, призначити ОСОБА_1 , з 22.05.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 22.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020. Проте, рішенням від 30.05.2025 року № 047050032130 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ОСОБА_1 , відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
18.08.2025р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком 22.05.2025, позивач надав, зокрема, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №2/17-В-ІІ-70 від 08.05.2025, № 2/17-В-ІІ-71 від 08.05.2025, видані ДП «Стальзавод ТАС». Як вбачається із розрахунку стажу позивача (форма РС-право), до пільгового стажу за Списком №2 зараховано періоди роботи з 25.02.2008 по 24.04.2008, з 24.10.2012 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 24.12.2012, з 27.08.2018 по 01.03.2020, за Списком №1: періоди з 19.07.2021 по 31.07.2021, з 01.08.2021 по 30.08.2021, з 01.09.2021 по 30.12.2021, з 01.01.2022 по 29.01.2022, з 01.02.2022 по 23.02.2022, з 01.04.2022 по 22.04.2022, з 01.05.2022 по 23.05.2022, з 01.06.2022 по 24.06.2022, з 01.07.2022 по 26.07.2022, з 01.08.2022 по 23.08.2022, з 01.09.2022 по 20.09.2022. з 01.10.2022 по 23.10.2022. Зазначає, що до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи з 23.10.2022 по 30.04.2025, оскільки відповідно до наказу про атестацію робочих місць 25.10.2022 №127 посада терміст не атестована.
Крім того, вказує, що відсутні правові підстави зарахувати період роботи позивача з 14.09.1987 по 18.06.1993 як до пільгового стажу в подвійному розмірі відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачем не надано довідку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку №637 за вказаний період, так і до страхового стажу, оскільки дата видачі дубліката трудової книжки 08.02.2008.
Страховий стаж позивача становить 17 років 2 місяці 22 дні, з урахуванням вимог ч.3 ст.24 Закону №1058 - 18 років 2 місяці 22 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №1 становить 1 рік 16 днів, за Списком №2 - 1 рік 10 місяців 6 днів.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 22.05.2025р. звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення від 30.05.2025р. за № 047050032130 про відмову в призначені пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Додатково зазначено, що страховий стаж роботи складає 17 років 2 місяці 22 дні, стаж роботи за Списком № 1 складає 1 рік 16 днів, стаж роботи за Списком № 2 складає 1 рік 10 місяців 6 днів. До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не враховано періоди роботи з 23.10.2022 по 30.04.2025 через те, що відповідач не додивився, що у Наказі про атестацію робочих місць професія терміст атестована. До страхового стажу не зараховано період з 14.09.1987 по 18.06.1993 оскільки дата дублікату трудової книжки 08.02.2008, та відповідач вважає, що позивач для врахування вказаного періоду роботи повинен надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.
Позивач вважає рішення від 30.05.2025 року №047050032130 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправним, що стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Згідно з п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.
Відповідно до положень п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Пунктом 1 ч.2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. а) ст. 13 Закону України №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтю 13 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 вирішено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Тобто, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: п. «а» ст.13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника стажу 20 років відповідно до п. «а» ст.13 №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, та стажу 25 років відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли величина показника стажу має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 20 років.
Критерії законності рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень встановлені законодавцем у приписах частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб'єкта владних повноважень частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З наведеного слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383 (далі Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Також, згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Як вже встановлено судом, позивач звернувся до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, про що фактично й сам позивач вказав в позові.
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 30.05.2025 року №047050032130, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не враховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 23.10.2022 по 30.04.2025 через те, що відповідач не додивився, що у Наказі про атестацію робочих місць професія терміст атестована. До страхового стажу не зараховано період з 14.09.1987 по 18.06.1993 оскільки дата дублікату трудової книжки 08.02.2008, та відповідач вважає, що позивач для врахування вказаного періоду роботи повинен надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.
Відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 14.09.1987 по 18.06.1993 працював в чавунно-ливарному цеху інженером-технологом. (запис №2, №3).
Щодо неврахування до страхового стажу періоду з 14.09.1987 по 18.06.1993 суд зазначає, що наявність певних недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 14.09.1987 по 18.06.1993 до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак такий період має бути врахований до загального страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи який не було враховано відповідно до оскаржуваного рішення до пільгового стажу роботи за Списком № 1, а саме з 23.10.2022 по 30.04.2025р.
Відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 19.07.2021р. переведений термістом 3 розряду дільниці термообробки фасонно-ливарного цеху та на час подання даного позову продовжував там працювати.
В матеріалах справи міститься уточнююча довідка від 08.05.2025р. № 2/17-ВЛ-71, відповідно до якої позивач у період з 19.07.2021р. по 30.04.2025р. працював за професією терміст, зайнятий завантаженням і розвантаженням гарячого металу ручним способом що передбачено Списком №1.
Відповідно до розрахунку стажу форми РС-право, період роботи з 24.10.2022р. по 30.04.2025р. не був врахований до пільгового стажу за Списком №1, відтак період роботи з 24.10.2022 р. по 30.04.2025р. підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1.
Наведені обставини свідчать про необґрунтованість прийняття спірного рішення від 30.05.2025 року №047050032130 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а отже таке рішення підлягає скасуванню судом.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 19.07.2021 по 30.04.2025 вибірково - 3 роки 3 місяці 21 день, суд зазначає про таке.
Як вже встановлено судом, відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 19.05.2021р. прийнятий термістом 1 розряду дільниці термообробки фасонно-ливарного цеху, 19.07.2021р. переведений термістом 3 розряду дільниці термообробки фасонно-ливарного цеху та на час подання даного позову продовжував там працювати.
Уточнюючою довідкою від 08.05.2025р. № 2/17-ВЛ-71 підтверджено, що позивач у період з 19.07.2021р. по 30.04.2025р. працював за професією терміст, зайнятий завантаженням і розвантаженням гарячого металу ручним способом що передбачено Списком №1.
В той час, як вбачається з розрахунку стажу форми РС-право, пенсійним органом період роботи позивача з 19.07.2021р. по 30.04.2025р. був подроблений на окремі періоди та частково зараховано до Списку №1, зокрема не було зараховано такі періоди: 31.08.2021р. по 31.08.2021р., 31.12.2021р. по 31.12.2021р., 30.01.2022р. по 31.01.2022р., 24.02.2022р. по 28.02.2022р., 01.03.2022р. по 31.03.2022р., 23.04.2022р. по 30.04.2022р., з 24.05.2022р. по 31.05.2022р., з 25.06.2022р. по 30.06.2022р., з 27.07.2022р. по 31.07.2022р., з 24.08.2022р. по 31.08.2022р., з 21.09.2022р. по 30.09.2022р.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача з 31.08.2021р. по 31.08.2021р., з 31.12.2021р. по 31.12.2021р., з 30.01.2022р. по 31.01.2022р., з 24.02.2022р. по 28.02.2022р., з 01.03.2022р. по 31.03.2022р., з 23.04.2022р. по 30.04.2022р., з 24.05.2022р. по 31.05.2022р., з 25.06.2022р. по 30.06.2022р., з 27.07.2022р. по 31.07.2022р., з 24.08.2022р. по 31.08.2022р., з 21.09.2022р. по 30.09.2022р.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 з 25.02.2008 по 25.04.2008, з 25.06.2008 по 24.10.2008, з 28.01.2010 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 20.01.2013 вибірково - 3 роки 4 місяці 25 днів, з 27.08.2018 по 22.09.2020 вибірково - 1 рік 6 місяців 5 днів, суд зазначає про таке.
Відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 займав такі посади:
з 25.02.2008р. по 08.12.2008р. працював майстром земельно - стружневої ділянки фасонно-ливарного цеху, учнем чистильника металу, виливків, виробів та деталей, чистильником металу, виливків, виробів та деталей;
з 28.01.2010р. по 20.01.2013р. працював чистильником металу, виливків, виробів та деталей 3 розряду;
з 27.08.2018 по 22.09.2020 працював чистильником металу, виливків, виробів та деталей 3 розряду.
Відповідно до уточнюючої довідки від 08.05.2025р. № 2/17-ВЛ-70, позивач в період з 25.02.2008р. по 25.04.2008 працював за професією майстер стрижньової дільниці, що передбачено Списком №2, з 25.06.2008 по 24.10.2008, з 28.01.2010 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 20.01.2013 займав посаду чистильник металу, виливків, виробів та деталей 3 розряду що передбачено Списком №2.
Відповідно до розрахунку стажу форми РС-право, до стажу роботи позивача за Списком № 2 не було зараховано такі періоди: 25.04.2008р. по 08.12.2008р.; з 28.01.2010р. по 23.10.2012р.; з 25.12.2012р. по 20.01.2013р.; з 02.03.2020р. по 22.09.2020р.
З огляду на наведене вище, зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2 підлягають такі періоди роботи позивача: 25.04.2008р. по 08.12.2008р.; з 28.01.2010р. по 23.10.2012р.; з 25.12.2012р. по 20.01.2013р.; з 02.03.2020р. по 22.09.2020р.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 взаємне зарахування періодів роботи за Списком №2 з 25.02.2008 по 25.04.2008, з 25.06.2008 по 24.10.2008, з 28.01.2010 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 20.01.2013, з 27.08.2018 по 22.09.2020, за Списком № 1 періоди роботи з 19.07.2021 по 30.04.2025 відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає за необхідне зазначити наступне, а також зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи періоди з 14.09.1987 по 18.06.1993 та з 19.07.2021 по 30.04.2025 в подвійному розмірі відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Суд зазначає, що станом на момент розгляду даної справи пенсія позивачу призначена не була, а також не був здійснений розрахунок пільгового та страхового стажу, оскільки на виконання даного рішення відповідач зобов'язаний буде зарахувати спірні періоди роботи позивача та здійснити такий розрахунок, отже, на думку суду, вирішення питання щодо здійснення взаємного зарахування періодів роботи та зарахування страхового стажу роботи в подвійному розмірі є передчасною вимогою та не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу, з 22.05.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, суд зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, при цьому, відповідач виконуючи вказане рішення повинен бути здійснити розрахунок страхового та пільгового стажу позивача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсії.
При цьому, суд звертає увагу, що в тексті позовної заяви позивач вказує, що звернувся із заявою від 22.05.2025р. про призначення пільгової пенсії за віком по Списку №1, в той час в прохальній частині позову позивач просить призначити йому пенсію за Списком №2.
З огляду на що, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, яка подана 22.05.2025р., враховуючи висновки суду, наведені в даному рішенні.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області понесені судові витрати у розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 30.05.2025 року №047050032130 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 14.09.1987 по 18.06.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 31.08.2021р. по 31.08.2021р., з 31.12.2021р. по 31.12.2021р., з 30.01.2022р. по 31.01.2022р., з 24.02.2022р. по 28.02.2022р., з 01.03.2022р. по 31.03.2022р., з 23.04.2022р. по 30.04.2022р., з 24.05.2022р. по 31.05.2022р., з 25.06.2022р. по 30.06.2022р., з 27.07.2022р. по 31.07.2022р., з 24.08.2022р. по 31.08.2022р., з 21.09.2022р. по 30.09.2022р., з 24.10.2022 по 30.04.2025р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 25.04.2008р. по 08.12.2008р., з 28.01.2010р. по 23.10.2012р., з 25.12.2012р. по 20.01.2013р., з 02.03.2020р. по 22.09.2020р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, яка подана 22.05.2025р., враховуючи висновки суду наведені в даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна