11 листопада 2025 рокуСправа №160/7795/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №047250023760 від 19.12.2024 про відмову у призначені пенсії;
-зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі розглянути повторно заяву про призначення пенсії від 16.12.2024 із зарахуванням періодів з 17.06.2003 по 25.08.2004, з 25.08.2004 по 10.11.2007, з 10.11.2007 по 17.03.2011, з 17.03.2011 по 10.07.2011, з 10.07.2011 по 15.06.2016, з 15.06.2016 по 16.12.2024 - до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1, на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії з підстав відсутності пільгового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від ГУ ПФУ в Сумській області відзив на позовну заяву не надходив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 16.12.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яка за принципом екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Сумській області.
Рішенням від 19.12.2024 №047250023760 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
В рішенні вказано, що відповідно пункту 5 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах також є:
- довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії,
- документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Вік заявника на дату звернення - 41 рік 7 місяців 2 дні. Страховий стаж особи - 21 рік 3 місяці 7 днів. Пільговий стаж особи - не визначений. Документи на підтвердження пільгового стажу відсутні.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо висновків відповідача про необхідність надання документів про проведення атестації робочого місця, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1 та 3 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Суд зазначає, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві, є трудова книжка.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а дійшла висновку, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких обставин, твердження відповідача про те, що пільговий стаж підтверджується лише за наслідками атестації робочих місць, суд вважає безпідставним та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Щодо відсутності пільгової довідки, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішення не наведено жодних зауважень до відповідних записів у трудовій книжці, а також не заперечується, що він працював за посадою, яка дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
При дослідженні спірних записів у трудовій книжці, судом не встановлено жодних недоліків у заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
При цьому основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві, є трудова книжка.
При прийнятті даного рішення судом також враховано те, що оскаржуване рішення не містить будь-яких зауважень щодо порядку оформлення трудової книжки позивача. Також, відповідачем не заперечується, що в спірні періоди позивач працював на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії.
Судом встановлено, що трудова книжка містить необхідні записи про періоди роботи позивача на роботах за Списком №1, а тому такі періоди повинні бути зараховані відповідачем до пільгового стажу.
В той же час, при дослідженні записів у трудовій книжці, судом встановлено, що трудова книжка містить наступні записи:
-запис №6 (мовою оригіналу) - «не засчитывать в льготный стаж работы по Списку №1 в 2008 году 51 дн.простоев»;
-запис №7 (мовою оригіналу) - «не засчитывать в льготный стаж работы по Списку №1 в 2009 году 91 дн.простоев»;
-запис №11 (мовою оригіналу) - «не засчитывать в льготный стаж работы по Списку №1 в 2013 году 50 дней простоев»;
-запис №13 (мовою оригіналу) - «не засчитывать в льготный стаж работы по Списку №1 в 2014 году 21 день простоев»;
-запис №14 (мовою оригіналу) - «не засчитывать в льготный стаж работы по Списку №1 в 2015 году 7 дней простоев»;
-запис №17 (мовою оригіналу) - «не засчитывать в льготный стаж работы по Списку №1 в 2016 году 60 дней простоев».
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 №713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони буди пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а та постанові від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки позивачем не надано докази (накази, довідки тощо) щодо того, який саме період у відповідних роках (2008, 2009, 2013, 2014, 2016, 2016 роки) позивач перебував у простої (в трудовій книжці вказано лише загальна кількість днів), то суд доходить висновку, що в даному випадку вказані періоди не підлягають зарахуванню до пільгового стажу.
Проте, позивач не позбавлений можливості в подальшому надати відповідні документи відповідачу для розгляду питання про можливість зарахування вказаних періодів перебування у простої до пільгового стажу.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що пільгового стажу за Списком №1 підлягають зарахуванні наступні періоди роботи позивача: з 17.06.2003 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.12.2012, з 01.01.2017 по 30.09.2024.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047250023760 від 19.12.2024 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи ОСОБА_1 з 17.06.2003 по 31.12.2007, з 01.01.2010 по 31.12.2012, з 01.01.2017 по 30.09.2024 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 16.12.2024, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська