про відмову у забезпеченні позову
12 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/12664/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши у порядку письмового провадження заяву розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіперпресс Технології» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіперпресс Технології» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
31 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіперпресс Технології» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дій посадових осіб ГУ ДПС у Волинській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки; скасування наказу від 28 жовтня 2025 року №3484-н; зобов'язання заборонити посадовим особам ГУ ДПС проводити будь-які дії з перевірки до набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою судді від 05 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
12 листопада 2025 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 28 жовтня 2025 року №3484-н «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гіперпресс Технології» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі; заборони посадовим особам Головного управління ДПС у Волинській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію зазначеного наказу, зокрема щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, витребування документів, складання актів, проведення інших дій процесуальних дій, до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі.
В обґрунтування зави, заявник вказує на очевидні ознаки протиправності спірного наказу та зазначає, що відсутність забезпечення позову фактично дозволить відповідачу заподіяти шкоду, наслідки якої в майбутньому будуть важко відновлювальними, навіть якщо позов буде задоволено.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд, надавши правову оцінку доводам заявника, викладених в заяві про забезпечення позову, дійшов висновку, що у задоволенні такої заяви слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21.
Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Отже, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Предметом оскарження у даній справі є, зокрема, наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 28 жовтня 2025 року №3484-н «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гіперпресс Технології».
Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову, заявник вказує на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19, від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Суд зазначає, що наявність ознак протиправності оскарженого наказу може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Окрім цього, суд зауважує, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності відповідача. Оцінка правомірності прийняття наказу буде надана судом при вирішенні справи по суті.
З приводу негативних наслідків для господарської діяльності заявника, про які йдеться у його заяві, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно та є небажаними для нього. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Водночас, заявником не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, - що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 08 травня 2025 року у справі №380/14124/24, від 22 січня 2025 року у справі №380/14216/24 та від 27 лютого 2025 року у справі №420/17645/24.
У постанові від 08 червня 2023 року у справі №160/1140/23 Верховний Суд також звертав увагу, що можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не настали взагалі, і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Окрім того, суд наголошує, що, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Такий підхід підтверджується послідовною практикою Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постановами від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, від 14 січня 2021 року у справі №804/388/16, від 03 червня 2021 року у справі №822/1660/18, від 08 грудня 2021 року у справі №826/16212/18, від 25 січня 2022 року у справі №520/845/2020 та від 25 листопада 2022 року у справі №640/5640/19.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року у справі №420/7777/25.
За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 КАС, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд
У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіперпресс Технології» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В. Л. Шепелюк