про продовження процесуального строку
12 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/12643/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Шепелюк В.Л., розглянувши з власної ініціативи питання про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада) про визнання протиправним та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема механізована бригада), якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 17.10.2023 №436-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023;
визнати протиправним та скасувати пункт 28 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №300 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 стрілецького батальйону та зарахування його у розпорядження командира бригади з 17.10.2023;
зобов'язати 14 окрему механізовану бригаду призначити ОСОБА_1 наказом (по особовому складу) на посаду стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону з 17.10.2023, та/або із визначенням його службового становища з цієї дати на іншу рівнозначну посаду;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ (по стройовій частині) для прийняття ОСОБА_1 посади стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону з 17.10.2023, та/або іншої рівнозначної посади з цієї дати із нарахуванням та виплатою йому місячного грошового забезпечення за весь час перебування у розпорядженні командира бригади з урахуванням раніше виплачених сум місячного грошового забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168), у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та за період відпусток для лікування за усі періоди 2024 - 2025 років, з урахуванням раніше виплачених сум.
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та за період відпусток для лікування за усі періоди 2024-2025 років, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати з 08.11.2023 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі 30000 грн, на місяць, починаючи з 08.11.2023;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати щомісячно надбавки за вислугу років в розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням починаючи з 09.09.2022;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату щомісячно починаючи з 09.09.2022 надбавки за вислугу років в розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, та раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії та раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії та раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 05 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду цим позовом, в якій вказати підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.
У встановлений строк до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач вказав про дотримання строку звернення до суду з цим позовом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, зокрема, і щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі (чи повернення позовної заяви), суддя дійшов висновку про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.
Залишаючи без руху позовну заяву, встановлено пропуск позивачем місячного строку звернення до суду в частині оскарження наказів від 17.10.2023 №436-РС, №300, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України (щодо проходження публічної служби), та тримісячного строку, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо вимог перерахунку та виплати грошового забезпечення, починаючи з 09.09.2022.
Обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду із цим позовом, позивач вказував, що місячний і тримісячний строк звернення до суду для нього може розпочатися лише в майбутньому після звільнення з військової служби.
Так, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору в частині оскарження наказів від 17.10.2023 №436-РС, №300 щодо проходження військової служби охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
З листа військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2025 №1226 вбачається, що представнику позивача, у відповідь на його адвокатський запит, було направлено, зокрема витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №300. Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №300 видно, що рядового ОСОБА_1 , стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го стрілецького батальйону, який потребує довготривалого лікування, відповідно до підпункту 15 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», на підставі наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 17.10.2023 №436-РС, звільнено з раніше займаної посади і зараховано в розпорядження командира бригади з 17.10.2023.
Відтак, позивач, звернувшись до суду 31 жовтня 2025 року, пропустив місячний строк звернення до суду в частині оскарження наказів від 17.10.2023 №436-РС, №300, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
В іншій частині позовних вимог спір стосується нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення під час проходження військової служби (з 09.09.2022 - щодо ненарахування і невиплати щомісячно надбавки за вислугу років в розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням; щодо ненарахування і невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік із розрахунку місячного грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби (надбавки за виконання особливо важливих завдань), премії; з 08.11.2023 - щодо нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розмірі 30000 грн, на місяць; нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та за період відпусток для лікування за усі періоди 2024-2025 років).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року (далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
«Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)» (підпункти 65.1-65.2 пункту 65 постанови). Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
ОСОБА_1 не погоджується з нарахованими та виплаченими сумами грошового забезпечення під час проходження військової служби, починаючи з 09.09.2022.
Отже, у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, які стосуються періоду після зміни приписів статті 233 КЗпП України, застосуванню підлягають положення частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю дізнатися про порушення права слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та рішення, які впливають на права особи.
Позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, а тому мав можливість з'ясувати для себе склад та розмір грошового забезпечення. Суд наголошує на тому, що позивач як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, щодо реалізації належного йому права на судове оскарження дій/рішень суб'єкта владних повноважень.
Слід також зауважити, що отримання позивачем (його представником) листів відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 31.10.2025, тобто із пропуском тримісячного строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України (щодо вимог перерахунку та виплати грошового забезпечення, починаючи з 09.09.2022).
Позивачу за правилами частини першої статті 123 КАС України встановлено строк для надання можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом із доказами, які підтверджують поважність причин його пропуску.
З урахуванням правового регулювання строку звернення до суду у такій категорії справ, позивачу відповідно до частини другої статті 121 КАС України необхідно продовжити на п'ять днів з дня отримання такої ухвали процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням підстав поважності причин пропуску цього строку, а також доказів на підтвердження таких обставин.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 248 КАС України, суддя
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви - на п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява в частині позовних вимог буде повернута позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В. Л. Шепелюк