11 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/3663/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 звернулися з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів, а саме:
- ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просять визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 № 787А “Про результати службового розслідування за фактом невідповідності фактичної наявності залученого особового складу до виконання бойових завдань на позиціях лінії бойового зіткнення до кількості особового складу зазначеного в додатку 1 до підсумкового бойового донесення командира НОМЕР_2 механізованого батальйону»;
- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 просять визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №768А “Про результати службового розслідування за фактом втрати (залишення) позицій відділення “Орел», “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », “Беркут»;
- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просять визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2025 №834А “Про результати службового розслідування за фактом невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ».
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.04.2025 судом винесено ухвалу про роз'єднання позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів у справі № 140/3287/25 в самостійні провадження, саме у такі провадження: за позовом ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №768А “Про результати службового розслідування за фактом втрати (залишення) позицій відділення “Орел», “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », “ ІНФОРМАЦІЯ_2 »; від 02.02.2025 №834А “Про результати службового розслідування за фактом невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 »;
Ухвалою суду від 08.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 140/3663/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом на підставі Закону України “Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» до нього застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за фактом втрати (залишення) позицій відділення “Орел», “Лелека», “Беркут» в частині підтримання високої пильності й боєготовності особового складу, роз'яснення можливості виконання бойових завдань, підтримання високого морального духу і готовності підрозділів до відбиття атак противника, здатності протистояти наступу його переважаючих сил, проведення заходів щодо нейтралізації психотравмуючих чинників, підтримання і своєчасного відновлення психологічної стійкості особового складу.
Позивач вважає, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності всупереч вимогам чинного законодавства, за відсутності складу дисциплінарного проступку у випадку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Вказує на те, що під час проведення службового розслідування за названим фактом відповідачем не було встановлено всі фактичні обставини подій, не враховано характер та обставини вчинення правопорушень, та не доведено вину військовослужбовця у їх вчиненні. Службове розслідування проведено неповно, не об'єктивно, без встановлення всіх обставин подій та фактів.
Також у спірному наказі, акті службового розслідування не вбачається у чому саме полягає суть дисциплінарного проступку позивача.
Вказує на те, що відповідачем при притягненні його до дисциплінарної відповідальності було порушено вимоги Дисциплінарного статуту, Порядку проведення службових розслідувань у Збройних Силах України, що затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608). З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.
У відзиві на позов, відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що оскільки під час проведення службового розслідування було встановлено факт неналежного виконання своїх обов'язків зі сторони позивача, визначених Статутом ВС ЗСУ згідно його посади, а саме: у частині підтримання високої пильності й боєготовності особового складу, роз'яснення можливості виконання бойових завдань, підтримання високого морального духу і готовності підрозділів до відбиття атак противника, здатності протистояти наступу його переважаючих сил, проведення заходів щодо нейтралізації психотравмуючих чинників, підтримання і своєчасного відновлення психологічної стійкості особового складу на ОСОБА_1 у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту було накладено дисциплінарне стягнення.
Вказує на те, що вина позивача у вчиненні даного дисциплінарного проступку була встановлена та доведена в ході проведеного службового розслідування та підтверджена зібраними під час його проведення доказами. Службове розслідування проведене у відповідності до вимог Порядку №608. Під час вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та обрання виду дисциплінарного стягнення командир військової частини діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Звертає увагу на пропущення строків звернення до суду позивачем щодо оскарження даного наказу. З врахуванням викладеного просив в позові відмовити повністю.
У поданій суду відповіді на відзив позивач ще раз підтвердив свою правову позицію щодо незаконності винесення оскаржуваного наказу.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить службу у в/ч НОМЕР_1 . На момент спірних правовідносин перебував на посаді заступника командира 9 механізованої роти з психологічної підтримки 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира частини № 752А від 30.01.2025 “Про призначення службового розслідування за фактом втрати (залишення) позицій відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», “БЕРКУТ» та невиконання вимог бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 №911Адск та АДРЕСА_1 ОСОБА_6 щодо відновлення втрачених позицій» призначено службове розслідування (Файл pdf Копія акту службового розслідування (до наказу № 768А) з додатками сторінки 34-36).
За результатами проведеного службового розслідування, 31.01.2025 складено акт службового розслідування (Файл pdf Копія акту службового розслідування (до наказу № 768А) з додатками, сторінки 1-27).
В ході службового розслідування було встановлено, що 29.01.2025 внаслідок інтенсивного вогневого ураження було втрачено позиції відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», а 30.01.2025 ПВ “БЕРКУТ».
Бойовими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 №911Адск та АДРЕСА_1 визначено бойові завдання командиру НОМЕР_2 механізованого батальйону відновити позиції відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА» та “БЕРКУТ».
Вимоги бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 року №911 ОСОБА_7 та № 919 ОСОБА_6 щодо відновлення втрачених позицій виконано не було.
В ході службового розслідування було встановлено, що позивачем не здійснювалась робота з підтримання високої пильності й боєготовності особового складу, роз'яснення можливості виконання бойових завдань, підтримання високого морального духу і готовності підрозділів до відбиття атак противника, здатності протистояти наступу його переважаючих сил, проведення заходів щодо нейтралізації психотравмуючих чинників, підтримання і своєчасного відновлення психологічної стійкості особового складу.
Констатовано порушення ОСОБА_1 статей 11, 16, 30, 37, 116 Статуту, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту, статті 87 розділу 2 Бойового статуту щодо неналежного виконання обов'язків військової служби, в зазначеній частині.
31.01.2025 відповідачем прийнято наказ №768А “Про результати службового розслідування за фактом втрати (залишення) позицій відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», “БЕРКУТ».
Пунктом 1 наказу службове розслідування вважати завершеним.
Відповідно до п.2 даного наказу за неналежне виконання обов'язків військової служби визначених за посадою, порушення статей 11, 16, 30, 37, 116 Статуту, статей 4,6 Дисциплінарного статуту, статті 87 розділу 2 Бойового статуту, а саме: підтримання високої пильності й боєготовності особового складу, роз'яснення можливості виконання бойових завдань, підтримання високого морального духу і готовності підрозділів до відбиття атак противника, здатності протистояти наступу його переважаючих сил, проведення заходів щодо нейтралізації психотравмуючих чинників, підтримання і своєчасного відновлення психологічної стійкості особового складу ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляду попередження про неповну службову відповідність (а.с.24-39, Файл pdf Наказ про результати від 31.01.2025 № 768А).
Позивач не погоджуючись із винесеним наказом оскаржив його до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частинами 1, 2 статті 1 вступу Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначено, що цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Відповідно до статей 5, 6 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно з статтею 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 даного Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з статтею 30 цього Закону начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Як встановлено статтею 37 Статуту військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Нормами ст.115 Статуту передбачено, що заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення заходів з морально-психологічного забезпечення, за військову дисципліну, морально-психологічний стан, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності особового складу роти, за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців роти, їх соціальний захист.
Заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові роти і є прямим начальником усього особового складу роти. У заходах з морально-психологічного забезпечення головні зусилля він зосереджує на індивідуальній роботі з кожним військовослужбовцем.
Статтею 116 Статуту передбачено зобов'язання заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення зобов'язаний (в тому числі): брати участь у розробленні розкладу занять роти, планувати заходи з морально-психологічного забезпечення, здійснювати заходи щодо соціально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності особового складу; забезпечувати виконання рішень командира роти, вивчати та аналізувати морально-психологічні якості кожного військовослужбовця, соціально-психологічний клімат у підпорядкованих підрозділах, подавати допомогу командирам взводів у його поліпшенні; проводити виховну роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, підвищення боєздатності роти, зміцнення єдиноначальності, поліпшення морального стану особового складу; здійснювати заходи щодо психологічної підготовки особового складу до дій в екстремальних умовах мирного і воєнного часу, захисту від інформаційно-психологічного впливу противника; проводити заходи з морально-психологічного забезпечення з особовим складом роти, призначеним до варти (бойового чергування);вивчати і впроваджувати передовий досвід морально-психологічного забезпечення, вдосконалювати форми і методи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки; своєчасно доповідати командирові роти та інформувати заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу, про заплановані та здійснені заходи.
Згідно п. 1.3 додатку 1 Бойового статуту ІІ Механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗСУ, затверджених наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ №605 від 30.12.2016 (далі- Бойовий статут ІІ) заступник командира батальйону (роти) по роботі з особовим складом відповідає за організацію морально-психологічного забезпечення, морально-психологічний стан особового складу, роботу з підтримки його високої психологічної стійкості і готовності до ведення бойових дій. Заступник командира батальйону (роти) по роботі з особовим складом підпорядковується командиру батальйону (роти) і є прямим начальником усього особового складу батальйону (роти). Він зобов'язаний знати бойове завдання батальйону (роти); обстановку, яка складається; безпосередньо організовувати і керувати МПЗ; доповідати командиру батальйону (роти) про морально-психологічний стан особового складу, організованості і бойової злагодженості військових колективів та пропозиції щодо організації МПЗ, а також про результати проведеної роботи; організовувати і здійснювати забезпечення підрозділів технічними засобами виховання; проявляти ініціативу і творчість у пошуку найбільш ефективних засобів, форм і методів впливу на особовий склад в інтересах виконання бойового завдання, здійснювати контроль за виконанням МГП.
Відповідно до статті 87 розділу 2 Бойового статуту ІІ перегрупування в оборонному бою проводиться для перебудови оборони у відповідності до уточненого з урахуванням змін в обстановці замислу командира на бій або для підготовки до переходу у наступ.
Сутність перегрупування полягає в ущільненні по фронту бойових порядків підрозділів, які обороняються, з метою посилення оборони на обраному напрямку або зайняття вихідного положення для переходу в наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником.
Разом із перегрупуванням може здійснюватись і зміна підрозділів, коли на лінію зіткнення з противником на місце тих, що перегрупувались, виводяться нові підрозділи.
Преамбулою Закону України “Про дисциплінарний Статут Збройних Сил України» від 04.03.1999 № 551-XIV (далі - Закон № 551-XIV) визначено, що він визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Статтею 1 Закону № 551-XIV встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Як вбачається з статті 4 даного Закону військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з статтею 5 Закону № 551-XIV за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Відповідного до частин 1-3 статті 6 даного Закону право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх, передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Згідно з статтею 7 Закону № 551-XIV застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Частинами 1, 2 статті 45 Закону визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Статтею 48 Закону № 551-XIV передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 55 даного Закону командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 цього Статуту.
За змістом статей 83, 84 Закону № 551-XIV на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з статтею 86 даного Закону, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Частинами 1, 3, 4, 7 статті 85 даного Закону визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Пунктом 1 Розділу 1 Порядку № 608 встановлено, що він визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Абзацом 4 пункту 2 Розділу I даного Порядку визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 1 Розділу II службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
Абзацом 15 пункту 1 Розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з п. 3 Розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктом 1 Розділу III даного Порядку визначено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Пунктами 5, 6 Порядку визначено, що акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Отже, вказаними нормативними актами визначено підстави та порядок призначення службового розслідування, його проведення та закріплення результатів.
Аналізуючи зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №768А “Про результати службового розслідування за фактом втрати (залишення) позицій відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», “БЕРКУТ» в частині, що стосується позивача, враховуючи наступне.
Нормами Законів України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», “Про дисциплінарний Статут Збройних Сил України» визначено основні права та обов'язки військовослужбовців, що є службовою дисципліною, та з дотримання яких норм вона складається, також визначено, що військовослужбовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, і що визнається дисциплінарним проступком.
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до Закону № 551-XIV визначено поняття військової дисципліни, яка включає в себе дотримання відповідних норм, порядку та правил.
Суд констатує, що підставою для притягнення військовослужбовця до відповідальності є встановлення факту неналежного виконання службових обов'язків, наявності складу дисциплінарного проступку в його діях чи бездіяльності.
Службове розслідування проведено на підставі наказу № 752А від 30.01.2025 “Про призначення службового розслідування за фактом втрати (залишення) позицій відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», “БЕРКУТ» та невиконання вимог бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2025 року №911 Адск та №919 ОСОБА_6 щодо відновлення втрачених позицій».
Фактично в межах даного розслідування надавалась лише оцінка причинам втрати названих позицій відділень.
Суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами ні під час службового розслідування, ні під час судового розгляду справи не доведено факту неналежного виконання своїх посадових обов'язків позивачем.
Зокрема, позивачу ставиться у провину те, що ним не здійснювалась робота з підтримання високої пильності й боєготовності особового складу, роз'яснення можливості виконання бойових завдань, підтримання високого морального духу і готовності підрозділів до відбиття атак противника, здатності протистояти наступу його переважаючих сил, проведення заходів щодо нейтралізації психотравмуючих чинників, підтримання і своєчасного відновлення психологічної стійкості особового складу чим порушено 11, 16, 30, 37, 116 Статуту, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту, статті 87 розділу 2 Бойового статуту .
В порушення вимог Порядку №608 в акті службового розслідування відсутні дані про те, в чому саме полягає неналежне виконання своїх посадових обов'язків та порушення військовослужбовцем вимог Статуту по факту втрати позицій, що мали місце 29.01.2025 та 30.01.2025.
В акті службового розслідування констатовано лише факти подій, що сталися та внаслідок чого вони відбулися. Разом з тим, відповідач не наводить обґрунтувань та доказів на підставі яких ним було зроблено висновок, що ОСОБА_1 вказана вище робота не здійснювалась і як це вплинуло на втрату ними позицій за обставин, що були встановлені під час службового розслідування.
Стаття 116 Статуту визначає обов'язки заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення.
Разом з тим, в акті службового розслідування відсутні дані та не надана оцінка тому, чи взагалі проводилась така робота ОСОБА_1 з підлеглими військовослужбовцями, якими саме, та за який період.
Проведення роботи з підтримання на належному рівні морально-психологічного стану військовослужбовців є поняттям оціночним.
Тому коли військовослужбовцю ставиться у провину неналежне її проведення, то під час проведення службового розслідування повинні бути встановлені та досліджені всі аспекти, які стосуються цього, в контексті подій, які встановлюються та досліджуються в ході службового розслідування, та яким надається правова оцінка, чого відповідачем, в даному випадку зроблено не було.
Відповідач в акті службового розслідування констатує, що позивач не забезпечив рішень командира роти з питань МПЗ, неналежне вивчення та аналіз морально-психологічних якостей кожного військовослужбовця, соціально -психологічного клімату.
Разом з тим констатує, що ОСОБА_1 не здійснювалась робота з підтримання високої пильності й боєготовності особового складу, роз'яснення можливості виконання бойових завдань, підтримання високого морального духу і готовності підрозділів до відбиття атак противника, здатності протистояти наступу його переважаючих сил, проведення заходів щодо нейтралізації психотравмуючих чинників, підтримання і своєчасного відновлення психологічної стійкості особового складу. Однак, виходячи із даних формулювань, які містяться в акті та відсутності мотивації, постає питання, до якого саме висновку прийшов відповідач, робота не здійснювалась взагалі, чи проводилась на неналежному рівні. Тобто, висновки є суперечливими. При цьому, в акті службового розслідування взагалі відсутнє обґрунтування на підставі яких доказів особа, яка проводила службове розслідування, прийшла до таких висновків.
Як вже вказував суд, службове розслідування призначається для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
У даному випадку, виходячи із змісту наказу командира військової частини про призначення службового розслідування та обставин, які підлягали з'ясуванню під час його проведення необхідно було встановити та дати відповідь на те, що стало причиною втрати (залишення) позицій відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», “БЕРКУТ» 29.01.2025 та 30.01.2025 відповідно.
На думку суду, виходячи із змісту акту перевірки, зважаючи на стислий час проведення розслідування (1 день), службові особи, які його проводили, обмежились лише фактичним викладом подій, що мали місце в ці дні та призвели до втрати позицій без повного, всебічного з'ясування обставин, внаслідок яких це трапилось та причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Під час проведення службового розслідування повинні бути з'ясовані всі обставини, що призвели до невиконання бойових розпоряджень та яких саме кожною особою окремо, як об'єктивні так і суб'єктивні, можливості їх виконання за тих обставин, що склалися та чи були для цього умови. В акті повинно бути вказано, що конкретно, в межах обставин, які підлягають встановленню під час його проведення ОСОБА_1 відповідно до вимог Статуту повинен був зробити (в межах покладених на нього зобов'язань ст. 116 Статуту та п.1.3 Додатку 1 Бойового статуту ІІ), але не зробив з посиланням на конкретні докази, чого в даному випадку не має.
При цьому, під час проведення службового розслідування всі факти, докази, дії осіб в конкретних умовах повинні бути оцінені в комплексі та у їх взаємозв'язку з обстановкою, що склалася на той момент, та їм повинна бути надана відповідна оцінка, а не лише перелічено фактичні обставини та перелік нормативних актів, які на думку відповідача, порушив ОСОБА_1 .
Також в акті відсутні обґрунтування вини позивача у втраті (залишення) позицій відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», “БЕРКУТ» військовослужбовцями та яким чином невиконання (неналежне виконання) ним службових обов'язків вплинуло на це.
Слід зазначити, що в акті службового розслідування відповідач констатував, що військовослужбовці всупереч наказу командира, самовільно залишили дані позиції (сторінка 11 акту службового розслідування).
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, в тому числі за порушення статті 87 розділу 2 Бойового статуту ІІ, яка визначає, що таке перегрупування, його сутність під час проведення оборонного бою, та не регламентує службові обов'язки заступника командира роти по МПЗ.
Стаття 86 Закону № 551-XIV чітко передбачає, що умовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є доведеність його вини, чого на думку суду в даному випадку відповідачем встановлено та доведено (зважаючи на наявні в матеріалах службового розслідування та матеріалів справи) не було.
Суд погоджується із доводами позивача в тій частині, що в порушення вимог Порядку № 608, Закону № 551-XIV, відповідачем вказане службове розслідування проведено неповно, без з'ясування всіх фактичних обставин, які вплинули на втрату позицій, без відібрання пояснень у всіх осіб, які були учасниками цих подій. Під час його проведення не надано оцінки іншим чинникам та критеріям, які впливають на ведення бойових дій та утримання позицій, та які в своїй сукупності призвели до їх втрати (залишення) і чи була реальна можливість за умов, що тоді склалися та відбувалися, їх утримати.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи та службового розслідування (його додатках) не міститься пояснень позивача щодо обставин вчинення ним дисциплінарного порушення, яке під час його проведення встановлювались. Також у долучених до справи матеріалах службового розслідування, яке проводилось відповідачем відсутні дані про те, що особою, яка його проводила, було дотримано права військовослужбовця відносно якого воно проводилось. Зокрема, запропонувати ОСОБА_1 дати пояснення по суті порушень, чи скласти акт про відмову від дачі пояснень у випадку відмови, чого зроблено не було. Вищевказане є порушенням вимог Порядку №608.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що відповідачем під час проведення службового розслідування належними та допустимими доказами не було доведено вину позивача у порушенні статей 11, 16, 30, 37, 116 Статуту, статей 4,6 Дисциплінарного статуту, статті 87 розділу 2 Бойового статуту, а саме: підтримання високої пильності й боєготовності особового складу, роз'яснення можливості виконання бойових завдань, підтримання високого морального духу і готовності підрозділів до відбиття атак противника, здатності протистояти наступу його переважаючих сил, проведення заходів щодо нейтралізації психотравмуючих чинників, підтримання і своєчасного відновлення психологічної стійкості особового складу
Відсутність доведеної вини військовослужбовця виключає можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Отже, зважаючи на викладене, наказ №768А “Про результати службового розслідування за фактом втрати (залишення) позицій відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», “БЕРКУТ» від 31.01.2025 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.
Отже, підсумовуючи наведене оспорюваний наказ в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині до задоволення.
Згідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом, суд вказує на наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами частини 3 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За нормами частин 1 та 3 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин в цій справі є визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31.01.2025 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а позивач звернувся з даним позовом 31.03.2025, тобто із пропуском місячного строку звернення, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Відповідач вказує на те, що позивач був ознайомлений із наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності в день їх винесення та мав можливість вчасно звернутись із позовом до суду.
Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску строків звернення до суду суд зазначає, що воно не підтверджене належними доказами, оскільки в оскаржуваних наказах відсутні дати ознайомлення позивача із ними в день їх прийняття.
Відтак, суд вважає помилковим доводи відповідача про те, що перебіг строків звернення до суду з цим позовом розпочався 01.02.2025 та приходить до висновку про дотримання ОСОБА_1 у даному випадку строку звернення до суду з цим позовом.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №768А “Про результати службового розслідування за фактом втрати (залишення) позицій відділення “ОРЕЛ», “ЛЕЛЕКА», “БЕРКУТ» у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира 9 механізованої роти з психологічної підтримки 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Р.С. Денисюк