11 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11233/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в військовій частині НОМЕР_1 з 11.11.1991 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 04.03.1992, в муніципальному підприємстві "Печенга-Тур" з 12.05.1993 по 16.10.1995; зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи в військовій частині НОМЕР_1 з 11.11.1991 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 04.03.1992, в муніципальному підприємстві "Печенга-Тур" з 12.05.1993 по 16.10.1995; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.07.2025 вона звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Волинській області про призначення пенсії за віком. Проте відповідач рішенням від 04.08.2025 № 032150004008 відмовив у призначенні пенсії по віку у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу відповідно до вищезазначеного рішення відповідачем не було зараховано періоди:
- з 11.11.1991 по 31.12.1991, оскільки стаж набутий на території колишнього Союзу РСР та відсутні відомості зазначені у заяві про неможливість підтвердити документально про нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди;
- з 01.01.1992 по 04.03.1992, оскільки стаж набутий в республіках колишнього Союзу РСР;
- з 12.05.1993 по 16.10.1995, оскільки печатка непридатна для сприйняття її змісту та неможливо визначити в якій країни набутий стаж.
Позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача та вказує на те, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у неї достатньо страхового стажу для призначення пенсії, а відповідач безпідставно не враховує періоди її трудової діяльності, що підтверджуються записами трудової книжки та архівними довідками. Записи містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведень та звільнення її з роботи, як цього вимагає чинне законодавство.
Враховуючи наведене вище вважає, що до страхового стажу роботи підлягає зарахуванню вказані у трудовій книжці періоди. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що позивачу правомірно було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, вказаних у архівних довідках, оскільки згідно даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб, загальний страховий стаж позивача становить 19 років 10 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії по віку.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 28.07.2025 позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Волинській області про призначення пенсії за віком.
04.08.2025 ГУ ПФУ в Кіровоградській області рішенням №032150004008 відмовило у призначенні пенсії по віку. Підставою відмови у призначенні пенсії слугувало те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 ):
- з 11.11.1991 по 31.12.1991, оскільки стаж набутий на території колишнього Союзу РСР та відсутні відомості зазначені у заяві про неможливість підтвердити документально про нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди;
- з 01.01.1992 по 04.03.1992, оскільки стаж набутий в республіках колишнього Союзу РСР;
- з 12.05.1993 по 16.10.1995, оскільки печатка непридатна для сприйняття її змісту та неможливо визначити в якій країни набутий стаж.
Не погоджуючись із відмовою щодо призначення пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року (частина друга статті 26 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Надаючи оцінку діям ГУ ПФУ у Кіровоградській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 11.11.1991 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 04.03.1992, оскільки стаж набутий на території колишнього Союзу РСР та відсутні відомості зазначені у заяві про неможливість підтвердити документально про нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, суд враховує наступне.
Судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_3 від 28.01.1980, оформлену на ОСОБА_1 , з якої слідує, що розділ “Відомості про роботу» містить запис щодо її трудової діяльності у спірний період: з 11.11.1991 по 04.03.1992 на посаді електромонтера стаціонарного обладнання телефонного зв'язку у Військовій частині НОМЕР_1 (Запис №4, №5) (а.с.13).
Записи про періоди роботи позивача в рф, які виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки закладу та підписом посадової особи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України “Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території рф, необхідно керуватися Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди “Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди “Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.
Відповідно до постанови “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 №1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.
Водночас, суд враховує, що згідно із статтею 13 вказаної Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, оскільки позивач працювала у рф в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території рф.
Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 11.11.1991 по 31.12.1991, оскільки стаж набутий на території колишнього Союзу РСР та відсутні відомості зазначені у заяві про неможливість підтвердити документально про нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, то ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ні в Угоді від 13.03.1992 не передбачено такої умови для призначення/виплати пенсії як надання особою документів, що підтверджують неотримання виплат пенсії на території рф.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), який застосовується судом у редакції, що була чинною на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (03.06.2025).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про неотримання пенсії в іншій державі.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За таких обставин вимога відповідача надати документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за спірні періоди не відповідає вимогам закону і не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.
Крім того, суд бере до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження виплати чи припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації.
З огляду на вище викладене, відсутність інформації про не отримання виплати пенсії на території держав-учасниць Угоди не може бути підставою для відмови у призначенні, пенсії за основним місцем проживання пенсіонера.
Враховуючи викладене, до страхового стажу ОСОБА_1 слід зарахувати періоди її роботи на території російської федерації, які відносяться до періоду припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, а саме: з 11.11.1991 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 04.03.1992.
Що стосується даних періодів роботи позивача в муніципальному підприємстві «Печенга-Тур», з 12.05.1993 по 16.10.1995 на посаді комерційного директора муніципального підприємства «Печенга-Тур» (запис №6, №7) то записи про прийняття та звільнення з роботи містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, а також завірені підписом відповідальної особи та печаткою.
Суд наголошує, що відповідні записи у трудовій книжці відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58).
До набрання чинності вищевказаної Інструкції, раніше діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162. (далі Інструкція №162).
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985) (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Пунктом 8.1 Інструкції №162 визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.173 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців» (СП СРСР, 1973, №21, ст. 115).
Згідно з п. 18 цієї Постанови відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації.
За поушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд звертає увагу, що окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “ІНФОРМАЦІЯ_2».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Такий мотив рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки відповідний запис у трудовій книжці завірений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. Також в трудовій книжці є посилання на дату прийняття на роботу- 12.05.1993 (наказ №12) та дату звільнення- 16.10.1995 (наказ №24).
Однак, твердження відповідача щодо того, що не читається відтиск печатки в записах № 6 та №7, не свідчить про їх недійсність та не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи, оскільки, як вбачається з трудової книжки позивача, у ній містяться записи про прийом та звільнення з роботи, записи зроблені в хронологічному порядку, та завірені печатками з підписами відповідальних осіб, що свідчить про періоди роботи ОСОБА_1 в даній організації.
ГУ ПФУ в Кіровоградській не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці, можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів.
Відтак, період роботи позивача з 12.05.1993 по 16.10.1995 згідно трудової книжки повинні бути зараховані до її страхового стажу.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, то суд приходить до наступних висновків.
Суд зазначає, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії за віком, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Однак, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 30.09.2025.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Соборна, 7а; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в військовій частині НОМЕР_1 з 11.11.1991 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 04.03.1992, в муніципальному підприємстві "Печенга-Тур" з 12.05.1993 по 16.10.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи у військовій частині НОМЕР_1 з 11.11.1991 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 04.03.1992, в муніципальному підприємстві "Печенга-Тур" з 12.05.1993 по 16.10.1995.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик