м. Вінниця
12 листопада 2025 р. Справа № 120/13837/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В межах цієї справи позивачем оскаржуються податкові повідомленні-рішення відповідача №6976232-2414/0204-UA05040150000077146 від 11.06.2024, №3261488-2408-0204-UA05040150000077146 від 14.05.2025, а також рішення Державної податкової служби України №25024/6/99-00-06-01-02-06 від 28.08.2025.
Ухвалою від 06.10.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою у відповідача витребувано докази направлення позивачеві податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 №6976232-2414-0204-UA05040150000077146.
На виконання вимог вказаної ухвали, 20.10.2025 відповідачем надано до суду рекомендоване повідомлення про вручення позивачеві 22.06.2024 оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024.
Ухвалою суду від 04.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві 5-денний строк з дня отримання копії ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 №6976232-2414-0204-UA05040150000077146, із доказами поважності причин його пропуску, а також надання уточненої позовної заяви із уточненим суб'єктним складом відповідачів.
11.11.2025 за вх.№71149/25 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зокрема подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Так, позивач наголошує, що має хронічну хворобу та проблеми із здоров'ям, що зумовило починаючи з 13.03.2024 проходити періодичне стаціонарне лікування у КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» у м. Вінниці у наступні періоди: 13.03.2024 по 15.03.2024; 11.05.2024 по 14.05.2024; 22.07.2024 по 27.07.2024; 20.01.2025 по 22.01.2025; 22.01.2025 по 26.02.2025; 22.09.по 26.09.2025. Наявність тривалої хвороби, як акцентує позивач, є однією із підстав поважності причин порушення процесуальних строків.
Надаючи оцінку зазначеним аргументам позивача, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч. 4 ст. 122 КАС України.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року у справі №380/2355/20.
Ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 відступив від позиції про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у якій визначено, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, яке оскаржено.
Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України. Водночас положення п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальними щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.
Як видно із матеріалів позовної заяви, позивачем процедура адміністративного оскарження щодо податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 №6976232-2414-0204-UA05040150000077146 не використовувалась.
Отже, для оскарження спірного податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 слід застосовувати шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Оскільки відповідачем надано до суду докази отримання позивачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення 22.06.2024, то останнім днем звернення до суду з позовом щодо оскарження цього рішення було 22.12.2024.
Однак з цим позовом позивач звернувся до суду лише 01.10.2025, тобто зі значними пропуском строку, визначено ч. 2 ст. 122 КАС України.
У постанові від 17.09.2020 по справі № 640/12324/19 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 по справі №806/2321/16.
Варто також зауважити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду з відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду, з наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем наведено як підставу для поновлення строку звернення до суду обставину, пов'язану з наявністю хронічного захворювання та періодичним перебуванням на стаціонарному лікуванні.
Проте наведені факти самі по собі не свідчать про об'єктивну неможливість або істотне ускладнення реалізації позивачем свого права на звернення до суду протягом визначеного законом строку, тим більше з огляду на те, що госпіталізації мали місце протягом нетривалих періодів часу та не охоплюють увесь шестимісячний строк, який минув від дати отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (22.06.2024) до моменту подання позову (01.10.2025).
Отже, зазначені позивачем обставини не свідчать про наявність непереборних чи незалежних від його волі перешкод, які б об'єктивно унеможливили своєчасне звернення до суду. Позивач не довів, що стан його здоров'я виключав можливість вчинення процесуальних дій упродовж усього періоду, коли він міг реалізувати право на звернення до суду.
Таким чином суд дійшов висновку, що обставини, наведені позивачем, не є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, а відтак підстави для його поновлення - відсутні.
За змістом ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов в чатсині позовних вимог після закінчення строку, встановленого законом, та при цьому не навів поважних причин його пропуску і не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву належить залиши без розгляду в частині вимог щодо оскарження повідомлення-рішення від 11.06.2024 №6976232-2414-0204-UA05040150000077146 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256, 294 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 №6976232-2414-0204-UA05040150000077146 залишити без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Маслоід Олена Степанівна