м. Вінниця
12 листопада 2025 р. Справа № 120/10946/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону
до Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону до Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.07.2025 ВП № 76231835 про накладення штрафу на Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону у розмірі 10200 грн. на користь держави.
Ухвалою від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що 11.07.2025 позивачем надано підтвердження часткового виконання рішення суду у справі №360/8638/21, а саме: довідку-розрахунок грошового забезпечення третьої особи за період з 25.05.2017 по 01.03.2018, відповідно до якої розмір індексації склав 36 113,08 грн, та довідку-розрахунок грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, відповідно до якої розмір індексації склав 36 827,96,08 грн. Відповідач наголошує, що станом на 11.07.2025 позивачем рішення суду не виконано у повному обсязі, про що складено акт державного виконавця та 11.07.2025, у відповідності до ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу. Також вказав, що станом на 29.07.2025 боржником рішення суду повторно не виконано, про що складено акт державного виконавця. На переконання відповідача, вказана постанова відповідає вимогам чинного законодавства, є правомірною, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У встановлений судом строк, третя особа правом на подання пояснень щодо заявленого позову в порядку статті 165 КАС України не скористалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №360/8638/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023, визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28 травня 2017 року 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», а за періоди з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року включно «березень 2018 року» з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»; зобов'язано Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28 травня 2017 року 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», а за періоди з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року включно «березень 2018 року» з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
02.08.2024 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №360/8638/21.
09.10.2024 державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №76231835).
11.07.2025 державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону - у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення Луганського окружного адміністративного суду №360/8638/21.
Водночас, головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 29.07.2025 винесено постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 10200 грн. за повторне невиконання без поважних причин рішення суду.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2025, яке набрало законної сили, у справі № 120/9940/25 за позовом Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону до Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.07.2025 ВП № 76231835 про накладення на Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону штрафу у розмірі 5100 грн.
Водночас, вважаючи постанову від 29.07.2025 ВП № 76231835 про накладення штрафу на Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону у розмірі 10200 грн. протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200 грн. винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII із мотивів невиконання рішення суду без поважних причин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства, в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Верховний Суд в постанові від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18 викладав висновок про те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Судом з'ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що не може виконати судове рішення у цій справі на цей час з підстав, що не залежать від нього, а саме: через відсутність грошових коштів на рахунках відповідача для погашення заборгованості, щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Судом встановлено, що, з метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 за №360/8638/21, Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону складено довідку-розрахунок про нараховану ОСОБА_1 індексацію в період з 25.05.2017 по 01.03.2018 та довідку-розрахунок нарахованої суми індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, які разом з листом на погодження щодо неоскарження та забезпечення фінансовим ресурсом від 04.11.2024 за вих. № 549/32364 подані до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.11.2024 позивачем отримано дозвіл на неоскарження, відповідно заявка для виплати за рішенням суду по справі №360/8638/21 від 02.08.2024 на користь ОСОБА_1 , подана для фінансування у Департамент соціального забезпечення МОУ у листопаді, грудні 2024 року та лютому 2025 року (вих. №549/32805 від 11.11.2024, №549/34403 від 10.12.2024, №549/3598 від 28.02.2025).
Згідно з листом Департаменту соціального забезпечення МОУ від 04.11.2024 №220/13/9088 у Міністерстві оборони України триває постійна робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», оскільки асигнування, які виділяються, не є достатніми.
Таким чином, кошти по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №360/8638/21 про стягнення індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 на реєстраційний рахунок Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону не надходили.
Про вжиті заходи і стан виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №360/8638/21 позивач неодноразово повідомляв відповідача, зокрема повідомленням від 10.03.2025 №549/4161, від 03.06.2025 №549/9373, від 10.07.2025 №549/11991.
В контексті наведеного суд зауважує, що відповідно до ст. ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем не було виплачено належні до виплати суми стягувачу (третій особі) у зв'язку з відсутністю державного асигнування.
Такі підстави невиконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді грошового забезпечення, яке належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Таким чином, судом встановлено, що позивач вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 360/8639/21 у справі №360/8638/21.
У постанові від 20.05.2021 (справа № 420/5465/18) Верховний Суд вказав, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
При наданні оцінки вжитим позивачем заходів щодо виконання рішення суду не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення у справі №360/8638/21 боржником.
Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відтак, часткове невиконання судового рішення, на думку суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні ст. 63, 75, Закону України № 1404, що виключає можливість накладення штрафу на боржника.
Приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, державний виконавець не здійснив перевірку об'єктивної неможливості позивача виконати рішення суду. Державний виконавець обмежився лише констатуванням факту не виконання рішення суду у частині виплати коштів.
Більше того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №120/9940/25, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.07.2025 ВП № 76231835 про накладення на Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону штрафу у розмірі 5100 грн.
Тобто, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №120/9940/25 встановлена протиправність накладення штрафу на Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № №360/8638/21.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.07.2025 ВП № 76231835 про накладення штрафу на Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону у розмірі 10200 грн. є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у справі суд вирішує з урахуванням частини першої статті 139 КАС України, у відповідності до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.07.2025 ВП № 76231835 про накладення штрафу на Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону у розмірі 10200 грн.
Стягнути на користь на користь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону судовий збір у сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону (вул. Князів Коріатовичів, 185, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 07816153)
Відповідач: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40143408)
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: