Справа № 515/1276/25
Провадження № 2/515/1628/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
12 листопада 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
при секретарі Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
21 серпня 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі-АТ КБ «ПриватБанк») свого представника Ляр Д.Ю. звернулося до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.03.2021 року у розмірі 35477 грн 01 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до умов укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Договору від 10.03.2021, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку Універсальна. Підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн., тип кредитної карти: Картка «Універсальна», строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка - 42,0% річних. За умовами Договору сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, має здійснюватися до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00%.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер тип - Універсальна № НОМЕР_1 зі строком дії - 10/28. Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач, будучи власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком, користувався кредитним лімітом, проте свої зобов'язання за Договором щодо погашення кредиту не виконує, у зв'язку з чим, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 06.08.2025 року має заборгованість у сумі 35477,01 грн, яка складається з 28521 грн 96 коп - заборгованості за тілом кредиту та 6955 грн 05 коп - заборгованості за простроченими відсотками.
Посилаючись на невиконання відповідачкою умов Договору, позивач просив стягнути з неї заборгованість у вказаному розмірі, а також судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду у сумі 2422 грн 20 коп.
21 серпня 2025 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Дем'яновій О.А.
Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 28 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. У позовній заяві не заперечував проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.
Відповідачці судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем її проживання тричі направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с.56).
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит до ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю №5188/17425 від 22.08.2025 року, яка на запит суду надійшла 26 серпня 2025 року від ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).
Крім того, ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи 12.11.2025 року повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.58).
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлялася про розгляд справи судом. У встановлений строк відзиву на позов не подала.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Між тим, відповідач не скористався своїм правом подати відзив у встановлений судом строк.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У зв'язку із не виявленням обставин, які перешкоджають проведенню судового засідання, враховуючи заяви учасників провадження, керуючись частиною першою статті 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, з ухваленням заочного рішення, у відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10 березня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також Паспорту кредиту (а.с.21-30,31-34).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
Повна версія Умов, Правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.
Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_2 уклав з позивачем кредитний договір.
Згідно з п.2.1. Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг на підставі статті 212 Цивільного кодексу України Сторони узгодили, що права та обов'язки Сторін щодо надання та повернення кредитів «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» виникають з моменту здійснення Клієнтом будь-яких списань зі свого рахунку, в т.ч. зняття готівки, за рахунок кредитів «Оплата частинами» та/або «Оплата частинами Гроші в періоді» та/або «Миттєва розстрочка» та/або «Миттєва розстрочка. Акційна» та/або «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою.», умови яких викладені нижче. При цьому Сторони узгодили, що за цим Договором діятимуть Тарифи Банку, чинні на дату такого списання, та які можуть відрізнятися від тих, що зазначені в цій Заяві на дату її підписання. Розміри актуальних Тарифів визначаються у Паспорті споживчого кредиту та чеку, який надається Клієнту, у дату здійснення Клієнтом будь-яких списань зі свого рахунку (або у дату зняття готівки - для кредиту «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою»).
Пунктом Заяви 1.2 сторони погодили основні умови кредитування, а саме: Тип кредиту - відновлювана кредитна лінія, Розмір кредитного ліміту не перевищує: 50 000 грн для карт “Універсальна», 75 000 грн для карт “Універсальна Gold»; Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; Мета отримання кредиту - Споживчі цілі; Спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом.
Згідно з п.1.3. Заяви тип процентної ставки - фіксована; Процентна ставка, відсотків річних - 42,0 % - для карт Універсальна 40,8 % - для карт Універсальна Gold; Реальна річна процентна ставка (відсотків річних) - за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду; за умови отримання готівкових коштів з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредита мінімальними платежами - 51,09 % - для карт Універсальна 51,76 % - для карт Універсальна Gold.
Згідно з п. 1.4. Заяви сторонами погоджено порядок повернення кредиту, який здійснюється шляхом: - договірного списання з рахунку клієнта, у т. ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань клієнта; - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - у разі прострочення з 31-го дня - 10 % від заборгованості; - у разі прострочення з 181- го дня - 100 % від заборгованості.
Відповідно до п. 1.5 Заяви узгоджено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за Договором, а саме: 2.1.1.8.1. За несвоєчасне виконання Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання за цим Договором Банк має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних - 84.0 % - для карт Універсальна 81.6 % - для карт Універсальна Gold.
В разі неповернення Клієнтом кредиту в строк, зазначений в п. 2.1.1.2.4. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або - в разі, якщо Клієнт не виконав вимогу Банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п. 2.1.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою Банку, та/або - в разі несвоєчасної сплати Клієнтом мінімального обов'язкового платежу в строк, зазначений в п. 2.1.1.3.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або - в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, та/або - в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.6.5. Договору, починаючи з 32-го дня з дня направлення повідомлення Банком Клієнту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60.0 % - для карт Універсальна 60.0 % - для карт Універсальна Gold.
На підставі вищевказаної Заяви та для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідачці відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 та видано кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії - 12/24, тип - Універсальна GOLD, на яку було встановлено кредитний ліміт.
Також для зручності користування рахунком відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 10/28, тип - Універсальна.
Як вбачається із Виписки за договором б/н за період 01.03.2021-06.08.2025 відповідач користувався кредитним лімітом, здійснював розрахунки кредитною карткою, вчиняв операції, також по картці відбувалися списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3.5%, комісії за обслуговування, погашення обов'язкового платежу з картки, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 р., також відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком (а.с.19-20).
Згідно з наданим банком розрахунком, загальна заборгованість відповідачки за наданим кредитом станом на 06.08.2025 року складає 35477 грн 01 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 28521 грн 96 коп., заборгованість за відсотками - 6955 грн 05 коп (а.с.16-18).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Системний аналіз указаним норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
У Заяві про приєднання до умов та правил надання послуг від 10.03 2021 року зазначено всі істотні умови Договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», основні умови кредитування, тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строки надання кредиту, інформація щодо реальної процентної річної ставки та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також відповідальність сторін за невиконання умов Договору.
Пунктом 10 Умов визначено, що клієнт підтверджує, що банком надано йому інформацію, передбачену частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.
Надана позивачем виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 підтверджує регулярне користування відповідачем кредитними коштами.
Суд враховує, що виписка має статус первинного документу з таких підстав.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором, а також не надано доказів оспорення кредитного договору.
Відповідачка також з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не зверталася та не скористалася своїм правом надання відзиву на позовну заяву у разі незгоди з її вимогами.
Частинами 1, 2 статті 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом відповідачу нараховувались за ставкою 40,8 % річних для карт Універсальна. Такий розмір процентів погоджено між сторонами в п.1.3 заяви про приєднання, підписаної відповідачем.
Тобто умовами Заяви визначено процентну ставку.
Згідно з розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 06.08.2025 року складає 35477 грн 01 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 28521 грн 96 коп та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 6955 грн 05 коп.
Враховуючи вище викладене та дослідивши всі наявні докази, судом приймається до уваги надані позивачем виписка про рух коштів по рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, при цьому суд зауважує, що відповідач у свою чергу не надав до суду заперечень та/або відзиву на позовну заяву, а також не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність його заборгованості перед позивачем та підтверджували належне виконання зобов'язань за кредитним договором.
З урахуванням досліджених обставин справи, зокрема щодо неналежного виконання відповідачкою умов договору, суд вважає вимоги позивача належним чином обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Відповідачка з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не зверталася та не скористалася своїм правом надання відзиву на позовну заяву у разі незгоди з її вимогами.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що усі фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також положення частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника повернути фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів у розмірі 28521 грн 96 коп та заборгованість за простроченими відсотками у сумі 6955 грн 05 коп.
Визначаючи розмір понесених судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422 грн 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,205,207,526,530,610,612,615,625,626,629,638-640,642,652,1046,1048,1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст.2,12,13,76-81,89,133,141,263-265,268,273,280-284,354,355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.03.2021 року у розмірі 35477 (тридцять п'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 01 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 28521 грн 96 коп, заборгованості за простроченими відсотками у сумі 6955 грн 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 23 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А.Дем'янова