Справа №504/1180/16-к
Провадження №1-кп/523/63/25
07 листопада 2025 року Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3
за участю захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
у присутності обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Пересипського районного суду міста Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №42015160000000695 від 12.10.2015 року та клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Комінтернівське (Доброслав) Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого.
Зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, -
Встановив:
В провадженні Пересипського районного суду міста Одеси після зміни підсудності знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №42015160000000695 від 12.10.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України.
На підставі наказу начальника ГУМВС України в Одеській області за №584 о/с від 21.08.2014 року ОСОБА_6 був призначений на посаду заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області, та будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, відповідно Закону України «Про міліцію» був зобов'язаний згідно своїх посадових обов'язків забезпечувати охорону прав та свобод людини, приймати рішення щодо організації патрулювання, контролювання несення служби патрульними нарядами, додержання ними чинного законодавства, виявлення кримінальних правопорушень, участь у їх розкритті та розшуку осіб, та інше.
23.10.2015 року приблизно о 23:39 годині, ОСОБА_6 , знаходячись біля будівлі Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області, розташованої по вул. Грубніка, 33б в смт Комінтернівське, будучи особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи свої службові повноваження, якими був наділений в силу займаної посади, всупереч інтересам служби, нехтуючи своїми службовим обов'язками, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди за невжиття заходів щодо розкриття злочинів, пов'язаних з крадіжками зерна з вагонів на залізничному перегоні ст. Берегова Одеської залізниці, одержав від громадянина ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 217900 гривень. Надалі, після отримання грошей незаконним шляхом ОСОБА_6 відрахував від вказаної неправомірної вигоди 10000 гривень, передавши їх ОСОБА_7 , після чого у той же день приблизно о 23:51 годині повернувся до приміщення Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області та будучи обізнаним у методах проведення досудового розслідування та оперативних заходах по викриттю корупційних злочинів, з метою приховування своїх злочинних дій, а саме щодо не виявлення у службовому приміщенні отриманої від ОСОБА_7 неправомірної вигоди, передав грошові кошти у пакеті підлеглому працівнику Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_8 , якому достовірно не було не відомо про вміст пакету, щоб останній виніс пакунок з будівлі Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області та залишив у гуртожитку.
24.10.2015 року під час огляду місця події у гуртожитку при Комінтернівському РВ ГУМВС України в Одеській області, розташованому за адресом: Одеська область, смт. Комінтернівське, вул. Грубніка, 33а, де було виявлено та вилучено частку грошових коштів у сумі 208200 гривень, які ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 на зберігання.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ознаками ч.3 ст.368 КК України, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
6.11.2025 року обвинуваченим ОСОБА_6 було надане письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.368 ч.3 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, мотивуючи тим, що з моменту вчинення даного кримінального правопорушення пройшло більше десяти років, вказуючи, що йому зрозумілі права та підстави закриття кримінального провадження, але його позиція щодо невизнання вини залишилася не змінною, винним себе не вважає, але доказувати свою невинуватість більше не бажає за низки причин..
Захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали клопотання підзахисного про звільнення від кримінальної відповідальності, зазначаючи, що інкримінований ОСОБА_6 злочин відноситься до категорії тяжкого злочину відповідно до положень ст.12 КК України; строк давності не зупинявся та не переривався через вчинення нового злочину.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, оскільки дійсно за пред'явленим обвинуваченням строк притягнення до кримінальної відповідальності сплив.
Вислухавши думку учасників процесу - прокурора ОСОБА_3 , який за наявності законних підстав підтримав клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України; захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого, які просили задовольнити клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи характер та ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 діяння за ознаками ст.368 ч.3 КК України, яке було вчинене 23.10.2015 року та відноситься до категорії тяжкого злочину відповідно ст.12 КК України, суд дійшов до висновку, що клопотання сторони захисту обґрунтоване та підлягає задоволенню за наступними підставами.
Так, на підставі ст.284 ч.2 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно вимог ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому за змістом ч.2 ст. 285 КПК України особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Статтею ст.286 ч.1 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Положеннями ст.286 ч.4 КПК України регламентовано, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч.3 ст.288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, статтею 44 ч.1, ч.2 КК України сформульовані правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності, а саме особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно ст.49 ч.1 п.4 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
За змістом ст.12 ч.4 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років, відповідно положень ст.12 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення злочину. Аналогічні критерії тяжкого злочину визначені у ст.12 ч.5 КК України в чинній редакції.
Санкцією статті 368 ч.3 КК України передбачена кримінальна відповідальність, що карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Вирішуючи питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Судом встановлено, що злочин, який інкримінується ОСОБА_6 був вчинений 23.10.2015 року.
Щодо посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на не визнання своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ознаками ст.368 ч.3 КК України, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з положень закону, а саме ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаною особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений ст.49 КК України інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Дана позиція визначена в постанові Верховного суду за № 730/67/16-к від 26.03.2020р.
Також у постанові від 12.11.2019 року по справі №566/554/16-к Верховний Суд зробив висновок, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та здійснюється незалежно від визнання своєї вини у випадку встановлення передбачених цією нормою закону підстав та відсутності заперечень проти закриття кримінального провадження.
Передбачений ст.49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: закінчення зазначених у законі строків; не вчинення протягом цих строків нового злочину; не ухилення особи від слідства або суду.
Відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Статтею 58 Конституції закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім цього Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові за №598/1781/17 від 17.06.2020 року звертає увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Разом з цим суд вважає за необхідне зауважити, що справа перебувала на розгляді тривалий час за суб'єктивних та об'єктивних причин, оскільки була змінена підсудність за поданням Комінтернівського районного суду Одеської області, також змінювався склад суду, був встановлений порядок дослідження доказів відповідно якому існувала необхідність в допиті свідків, крім цього мало місце оголошення карантину у зв'язку з пандемією Ковід, в подальшому був оголошений воєнний стан на території України, протягом всього часу неодноразово суду надавалися постанови про зміну групи прокурорів, які постійно заявляли клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, доволі довго формувалися письмові докази, серед іншого протоколи НСРД, які сторона захисту вважала очевидно не допустимими та такими, які отримані в незаконний спосіб; водночас суд вважає за необхідне наголосити що до сьогодення суд так і не отримав відповіді відносно ухвал Апеляційного суду Одеської області на підставі яких були проведені відповідні негласні слідчі (розшукові) дії у даному кримінальному провадженні, чи був з цих ухвал знятий гриф секретності, адже захист наполегливо заявляв, що такі матеріали в порядку ст.290 КПК України їм не відкривалися, питання належності доказів залишилося відкритим, сторона обвинувачення, маючи достатньо процесуального часу, виявила неспроможність щодо здійснення заходів для завершення судового слідства у розумні строки, незважаючи на те, що згідно ст.92 ч.1 КК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього кодексу покладається на слідчого та прокурора.
При цьому невиконання органом досудового розслідування своїх обов'язків не може бути перешкодою для звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, яке за підсумком підлягає закриттю у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення за ознаками ст.368 ч.3 КК України, яке мало місце 23.10.2015 року, та яке відноситься до тяжкого злочину відповідно положень ст.12 ч.5 КК України в редакції Кримінального Кодексу України, яка діяла на час вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння, особа більше до кримінальної відповідальності не притягувалася, у розшуку не перебував, від суду не ухилявся, демонстрував сумлінну належну поведінку, тобто строк давності не зупинявся та не переривався через вчинення нового злочину, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, а саме особистої згоди ОСОБА_6 на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, за відсутності будь-яких заперечень зі сторони учасників процесу, суд дійшов до висновку, що є достатньо правових підстав для задоволення клопотання, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України, кримінальне провадження закриттю за вищезазначеною статтею, так як строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст.368 ч.3 КК України, який становить десять років у разі вчинення тяжкого злочину на момент розгляду справи сплинув.
З огляду реєстру матеріалів досудового розслідування встановлено, що під час досудового розслідування експертизи не проводилися, у зв'язку з чим процесуальні витрати відсутні.
Разом з цим дослідженням матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що під час досудового розслідування долучалися речові докази, які були вилучені у ході огляду місця події 24.10.2015 року, серед іншого речі, належних особисто ОСОБА_6 , на які ухвалами Приморського районного суду м. Одеса за №522/22052/15-к (Пр.1-кс/522/17522/15, Пр.1-кс/522/17521/15) від 26.10.2015 року був накладений арешт.
Положеннями ч.3 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт може бути накладено на майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших осіб.
Статтею 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За змістом ст.100 ч.9 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Дослідивши надані прокурором матеріали, суд дійшов до висновку, що ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса за №522/22052/15-к (Пр.1-кс/522/17522/15, Пр.1-кс/522/17521/15) від 26.10.2015 року про накладення арешту на тимчасове вилучене майно після набрання ухвали чинності підлягає скасуванню, оскільки в подальшому потреба в застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпадає, так як всі процесуальні дії закінчені, при постановлені ухвали про закриття кримінального провадження ОСОБА_6 втрачає статус обвинуваченого, у зв'язку з чим з метою не порушення Конституційних прав громадян та реалізації права власника розпоряджатися або користуватися своїм майном, суд вважає, що є достатньо законних та обґрунтованих підстав для скасування арешту майна та речові докази, а саме грошові кошти у розмірі 700 доларів США (7 купюр номіналом по 100 доларів США), 41 долар США, 3954 гривні, грошові кошти у сумі 5000 гривень 10 купюр номіналом 500 гривень серії та номеру: ВЗ4528811, МА8623351, ГК6908958, МА9969412, ЛД5501708, БР2071212, ВБ0053723, МА3109989, ЛГ1009521, ВГ7905445; службове посвідчення УОД №110693 від 29.11.2014р., мобільний телефон марки «Samsung» імей: НОМЕР_1 білого кольору, мобільний телефон марки «Iphone 08TG54DHDDP7; банківські картки «Приватбанк» за № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , а також 400 доларів США купюрами по 100 доларів США, банківську картку № НОМЕР_6 , грошові кошти у сумі 4000 гривень купюрами номіналом 200 гривень - підлягають поверненню за належністю - ОСОБА_6 , разом з цим виконання ухвали в частині повернення вищезазначеного майна покласти на процесуального керівника у кримінальному провадженні за №42015160000000695 від 12.10.2015 року.
Речові докази, вилучених в ході огляду місця події 24.10.2015 року, а саме п'ять патронів Форт Makarov 9мм підлягають знищенню.
Крім цього, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.10.2015 року був застосований запобіжний у вигляді тримання під вартою. Надалі, ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.04.2016 року відносно ОСОБА_6 був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який після набрання ухвали законної сили підлягає скасуванню. ОСОБА_6 знаходився під вартою у період часу з 24.10.2015 року по 20.04.2016р.
Керуючись ст.ст.44, 49 КК України, ст.ст.284-286, 288, 369-372, 394-395 КПК України, -
Постановив:
Клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 ч.1 п.4 КК України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження за №42015160000000695 від 12.10.2015 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками ст.368 ч.3 КК України відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити.
Запобіжний захід, застосований щодо обвинуваченої ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання, після набрання ухвали чинності, припиняє свою дію та підлягає скасуванню.
Ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси за №522/22052/15-к (Пр.1-кс/522/17522/15, Пр.1-кс/522/17521/15) від 26.10.2015 року, якими був накладений арешт на вилучене майно - скасувати.
Речові докази, вилучених в ході огляду місця події 24.10.2015 року - грошові кошти у розмірі 700 доларів США (7 купюр номіналом по 100 доларів США), 41 долар США, 3954 гривні, грошові кошти у сумі 5000 гривень 10 купюр номіналом 500 гривень серії та номеру: ВЗ4528811, МА8623351, ГК6908958, МА9969412, ЛД5501708, БР2071212, ВБ0053723, МА3109989, ЛГ1009521, ВГ7905445; службове посвідчення УОД №110693 від 29.11.2014р., мобільний телефон марки «Samsung» імей: НОМЕР_1 білого кольору, мобільний телефон марки «Iphone 08TG54DHDDP7; банківські картки «Приватбанк» за № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , а також 400 доларів США купюрами по 100 доларів США, банківську картку № НОМЕР_6 , грошові кошти у сумі 4000 гривень купюрами номіналом 200 гривень - повернути за належністю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Речові докази, вилучених в ході огляду місця події 24.10.2015 року - п'ять патронів Форт Makarov 9мм - знищити.
Контроль за виконанням ухвали у даній частині покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 - процесуального керівника (старшого групи прокурорів) у кримінальному провадженні за №42015160000000695 від 12.10.2015 року
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_11