Справа № 523/12127/25
Провадження №2/523/5386/25
"03" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
23 червня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 55738,33 грн за кредитним договором № 22035000527782 від 16 серпня 2021 року, укладеним відповідачкою з АТ «Банк Кредит Дніпро», право вимоги за якими набув позивач..
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 16 серпня 2021 року відповідачка уклала з АТ «Банк Кредит Дніпро» кредитний договір № 22035000527782, за яким отримала кредит у розмірі 37200 грн строком на 24 місяці до 16 серпня 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту відповідно до умов договору.
Оскільки відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, за нею утворилася заборгованість у розмірі 55738,33 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 33026,34 грн, заборгованість за несплаченими відсотками - 0,55 грн, заборгованість за комісією - 22711,44 грн.
28 березня 2024 року АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» уклали договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Цикл Фінанс» набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним зобов'язанням від 16 серпня 2021 року на суму 55738,33 грн.
У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами, в тому числі і професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн.
11 вересня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання 27 жовтня 2025 р не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його представника та згоду на заочний розгляд справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, відповідачка вважається такою, що повідомлена належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила, із клопотаннями до суду не зверталася, відзив на позов не надавала.
Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Банк Кредит Дніпро» кредитний договір № 22035000527782, за умовами якого отримала кредит у розмірі 37200 грн на споживчі потреби строком на 24 місяці до 16 серпня 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,001 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості за період з 16 серпня 2021 року по 15 березня 2022 року у розмірі 7% від суми кредиту; з 16 березня 2022 року по 15 вересня 2022 року - 5,5 % від суми кредиту; за період з 16 вересня 2022 року по 15 березня 2023 року - 4 % від суми кредиту та за період з 16 березня 2023 року по 16 серпня 2023 року - 2,25 % від суми кредиту п. 1.2 кредитного договору).
Розмір та строк сплати основної суми кредиту, процентів та комісії встановлюється Графіком платежів (розділ 4 договору).
Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 власноручно.
Свої зобов'язання за кредитним договором АТ «Банк Кредит Дніпро» виконало у повному обсязі шляхом перерахування 16 серпня 2021 року на рахунок НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 37200 грн, що підтверджується випискою АТ «Банк Кредит Дніпро» по особовому рахунку відповідачки.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів відповідно до графіку платежів, то за розрахунками АТ «Банк Кредит Дніпро» станом на 27 березня 2024 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 55738,33 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 33026,34 грн, заборгованість за несплаченими відсотками - 0,55 грн, заборгованість за комісією - 22711,44 грн.
28 березня 2024 року АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» уклали договір факторингу № 28/03/24, за умовами якого АТ «Банк Кредит Дніпро» передає, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає право вимоги, у тому числі і до відповідачки за кредитним договором від 16 серпня 2021 року на суму 55738,33 грн за плату та на умовах, визначених цим договором.
Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрі боржників, що є невід'ємною частиною договору факторингу.
Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним зобов'язанням на суму 55738,33 грн.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, прийняла на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Законом України від 01 грудня 2005 року № 3161-IV Закон України «Про захист прав споживачів» був викладений в новій редакції, яка запровадила законодавче регулювання права споживача в разі придбання ним продукції у кредит (стаття 11) та визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача внаслідок їх несправедливості (стаття 18).
Аналізуючи викладене, п.1.2 кредитного договору 22035000527782 від 16 серпня 2021 року у частині встановлення обов'язку позичальниці сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливим та безпідставним.
На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірних зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням в загальному розмірі 33026,89 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 33026,34 грн та заборгованість за несплаченими відсотками - 0,55 грн, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
У частині стягнення заборгованості за щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 22711,44 грн слід відмовити з зазначених вище підстав.
З боку відповідачки суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 02 січня 2025 року № 43453613, укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» і адвокатом Кеню Д.В., додаткову угоду від 02 січня 2025 року № 22035000527782, детальний опис виконаних робіт, за яким адвокатом надані послуги: правовий аналіз спірних правовідносин - 1 год, вартістю 1500 грн, складання позовної заяви - 3 год, вартістю 3000 грн, формування додатків до позову - 1 год, вартістю 500 грн, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги.
Отже, враховуючи вказані норми та додані докази про розмір правничої допомоги, вказана сума підлягає стягненню з відповідачки.
При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, № 922/445/19.
Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ: 43453613, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) заборгованість за кредитним договором № 22035000527782 від 16 серпня 2021 року у розмірі 33026,89 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 33026,34 грн та заборгованість за несплаченими відсотками - 0,55 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя