Справа № 523/16214/25
Провадження №2/523/6401/25
"12" листопада 2025 р.
Пересипський районний суд містаОдеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.,
за участю секретаря - Дзюби Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №21 в м.Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.02.2021р. між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №2001810739802, за яким Позичальнику видано кредит в сумі 50000,00 грн, пізніше 28.02.2023р. було укладено кредитний договір №1011327390, за яким відповідачу надано кредит в сумі 80754,20 грн та кредитний договір №1011327414, яким відповідачу надано кредит в сумі 39102,09 грн. Оскільки ОСОБА_1 не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк, тому заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.04.2025 складає180760,43 грн., з яких: 131664,83 грн. -заборгованість за кредитом (43190,06+57745,93+30728,81); 23985,93 грн. - заборгованість процентами (23975,53+7,19+3,21); 25109,70 грн. -заборгованість за комісією(0+16917,83+8191,87).
Позивач направив письмові вимоги відповідачу на адресу місця проживання, що була зазначена в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 11.08.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. В матеріалах справи наявна заява про підтримання позовних вимог та розгляду справи за відсутності представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. 02.09.2025р та 14.10.2025р. до суду надійшов відзив та клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача з урахуванням судом під час розгляду справи обставин невизнання позовних вимог. Зокрема, ОСОБА_1 зазначено, що позивачем безпідставно, всупереч статті ст.25 Загальної декларації прав людини та ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права нараховано штрафні санкції у виді комісії, які не визнається відповідачем, просила врахувати її майнове та соціальне становище як біженки з неповнолітніми дітьми, а також просила надати відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.
Неявка належним чином сповіщених сторін по справі не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов до такого висновку.
Так, матеріалами справи встановлено, що між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (надалі Відповідач, Позичальник) укладено кредитні договори:
1. 08.02.2021 кредитний договір №2001810739801, за яким Позичальнику відкрито кредитну лінію, з лімітом 30000 грн., строком на 12 місяців з можливістю продовження, стандартна процентна ставка - 47,88%, реальна річна процентна ставка 47,88%., в подальшому кредит збільшено до 50000 грн.
2. 28.02.2023 кредитний договір №1011327390, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні грошові кошти в розмірі 80754,20 грн., строком користування на 36 місяців, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4%, з процентною ставкою - 0,010% річних з цільовим призначенням - на погашення заборгованості.
3. 28.02.2023 кредитний договір №1011327414, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні грошові кошти в розмірі 39102.09 грн., строком користування на 48 місяців, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4%, з процентною ставкою - 0,010% річних з цільовим призначенням - на погашення заборгованості.
Вважаючи, що з боку відповідача умови кредитного договору не виконуються належним чином, Банк за договором кредитування розрахував заборгованість відповідачу, яка станом на 09.04.2025 склала:
1) По кредитному договору від 08.02.2021 № 2001810739801 - 67165.59 грн., з яких: 43190.06 грн. -заборгованість за кредитом; 23975.53 грн. - заборгованість процентами; 0 грн. -заборгованість за комісією;
2) По кредитному договору від 28.02.2023 № 1011327390- 74670.95 грн., з яких: 57745.93 грн. -заборгованість за кредитом; 7.19 грн. - заборгованість процентами; 16917.83 грн. -заборгованість за комісією;
3) По кредитному договору від 28.02.2023 № 1011327414- 38923.89 грн., з яких: 30728.81 грн. -заборгованість за кредитом; 3.21 грн. - заборгованість процентами; 8191.87 грн. -заборгованість за комісією.
Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 09.04.2025р. складає180760,43 грн., з яких: 131664,83 грн. -заборгованість за кредитом (43190,06+57745,93+30728,81); 23985,93 грн. - заборгованість процентами (23975,53+7,19+3,21); 25109,70 грн. -заборгованість за комісією(0+16917,83+8191,87).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення судом доведеності факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 131664,83 грн. та відсотків у розмірі 23985,93 грн.
Водночас, вирішуючи питання щодо законності нарахування комісії в сумі 25109,70 грн суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування» чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12цьогоЗакону.
Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) знов наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи змісти кредитних договорів, укладених між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункт 5 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно у розмірі 1,4 % не має під собою будь-якого законного підґрунтя, оскільки визнає лише процентну ставку без визначення конкретних додаткових та супутніх послуг Банка, за які відповідач має сплачувати комісію, відтак такий пункт договору є нікчемними в силу частини 1,2 статті11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зважаючи на викладене частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договорів, які є нікчемними, а саме нарахована плата за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 25109,70 грн, не підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, судом прийнято до уваги заяву відповідача про розстрочення сплати боргу з урахуванням того, що відповідач є біженцем з 2 неповнолітніми дітьми, яка тимчасово проживає за кордоном.
Згідно з положеннями ч.1ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. За таких обставин, суд може за заявою боржника відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.
Відповідно до положень ч.3ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, згідно з ч.4ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує матеріальний стан фізичної особи, членів її сім'ї.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині суд також вказує про розстрочення виконання рішення.
В силу ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року.
За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення строком на 1 (один) рік..
Обставин, які б унеможливлювали розстрочення виконання судового рішення, про яке просить заявник, судом не встановлено.
З урахуванням вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України, відповідно до яких розстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого, суд вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 20.10.2025 у справі №523/16214/25 про стягнення заборгованості у суми заборгованості за кредитами в розмірі 155650,76 грн.. строком на 12 місяців з щомісячною сплатою платежу у розмірі 12970,90 гривень.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, і складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.10,12,13,81,141,258-260,263-265,273,274-279 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою:, АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»(ЄДРПОУ:14282829, адреса: вул.Андріївська, буд.4, м.Київ) заборгованість за кредитними договорами у розмірі суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 131664,83 грн. та відсотків у розмірі 23985,93 грн., а всього стягнути суму у розмірі 155 650 гривень 76 копійок.
В частині стягнення суми боргу розстрочити виконання рішення суду строком 12 місяців та стягувати з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» борг рівними частинами, а саме по 12970 гривень 90 копійок, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою:, АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»(ЄДРПОУ:14282829, адреса: вулАндріївська, буд.4, м.Київ) судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В іншій частині позовних вимог акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення заборгованості за комісією - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Суддя В.К. Кисельов
складено та підписано 12 листопада 2025 року.