Справа № 946/2440/20
Провадження № 2/946/687/25
06 листопада 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який заявою від 14.10.2025 року остаточно уточнила та просила стягувати зОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4000грн. щомісячно, без індексації, починаючи від дня подання позовної заяви, а саме з 28 квітня 2020 року до 31 грудня 2024 року і в подальшому з 01 січня 2025 року в розмірі 10000 грн., щомісячно, без індексації до 31 серпня 2025 року та з 01 вересня 2025 року в розмірі 15000 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 . А також, просила визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано та після розірвання шлюбу позивачу було повернено дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ». Від шлюбу сторони мають трьох дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 . Окрім цього, зазначає, що їм з відповідачем вдалося дійти згоди щодо сплати останнім розміру аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 з матір'ю.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою уточненні позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник відповідача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою уточненні позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують проти задоволення позову.
В судове засідання представник третьої особи - органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення уточнених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.02.1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 1 ст.183 СК України визначає, що частка заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились в шлюбі з 18.03.2000 року, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу від 18.03.2000 року серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області, актовий запис №92.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонгого суду Одеської області від 12.11.2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області на підставі актового запису за №92 від 18 березня 2000 року. Повернуто позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».
Так, від шлюбу позивач та відповідач мають трьох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, 26.04.2003 року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 30.06.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 16.03.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області.
Як вбачається з запису в будинковій книзі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 проживає та зареєстрована разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд визнає загальновідомими обставини потреби дітей у придбанні речей першої необхідності, продуктів харчування, про що зазначає позивач у позовній заяві, як на підстави своїх вимог, а тому в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України ці обставини визнаються судом такими, що не потребують доказування.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у ч. 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі).
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, зокрема у випадках, коли відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п. 17).
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів. Держава Україна проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, яка позбавлена належного батьківського піклування, реалізує його в одному із положень даної статті СК. Зокрема ч. 3 встановлює, що якщо розмір аліментів , визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого ч.2 ст. 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до Закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з вказаною статтею СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Оскільки на теперішній час неповнолітня донька постійно проживає разом з позивачем, суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від батька дитини, який повинен виконувати свій обов'язок щодо її утримання належним чином.
Частина 1 статті 191 СК України визначає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року зазначається, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка та дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Задовольняючи позовні в цій частині суд виходить із того, що відповідач, який відповідно до ст. ст.180,181 СК України зобов'язаний надавати утримання свою малолітню дитину до досягнення нею повноліття, є здоровим та працездатним (іншого суду не подано), а малолітня дитина сторін проживає окремо від батька і потребують матеріальних витрат на харчування, забезпечення одягом, організації дозвілля, відпочинку та виховання, що є необхідним для забезпечення нормального рівня життя, суд вважає доцільним стягувати аліменти, у вказаному позивачкою розмірі, що буде об'єктивним і справедливим та не вплине на погіршення матеріального становища відповідача.
Беручи до уваги необхідність врегулювання виниклих між сторонами аліментних правовідносин на принципах справедливості, сумлінності і розумності, рівності батьків щодо обов'язку по утриманню дітей, враховуючи вимоги ст.182 СК України, суд вважає, що заявлений позов, з урахуванням матеріального положення обох сторін та визнання відповідачем ОСОБА_2 уточнених позовних вимог від 14.10.2025 року підлягає задоволенню уточнена позовна заява та стягненню з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4000 грн., щомісячно, без індексації, починаючи від дня подання позовної заяви, а саме з 28 квітня 2020 року до 31 грудня 2024 року і в подальшому з 01 січня 2025 року в розмірі 10000 грн., щомісячно, без індексації до 31 серпня 2025 року та з 01 вересня 2025 року в розмірі 15000 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).
Судом приймається до уваги, що міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
Дитина є суб'єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, необхідно проводити бесіду з останньою, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та з'ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладені норми, які регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, суд має з'ясувати, чи виконав позивач обов'язок доведення обставин, за наявності яких суд має право визначенні місця проживання дитини з батьком, чи довів відповідач, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.
У постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, провадження № 61-44680ск18, Верховний Суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
В свою чергу, судом враховується що відповідач ОСОБА_2 не заперечує щодо визначення місця проживання його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім цього, судом приймається до уваги висновок органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 17.11.2020 року за № 01/21-1554 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 під час винесення якого відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався факт того, що неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Внаслідок чого, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини та визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та згідно ст.9 Закону України "Про судовий збір", з відповідача з відповідача ОСОБА_2 стягується судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області від 04.03.1996 року, РНОКПП - НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (місце знаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ - 25915746) про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Стягувати зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області від 04.03.1996 року, РНОКПП - НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень щомісячно, без індексації, починаючи від дня подання позовної заяви, а саме з 28 квітня 2020 року до 31 грудня 2024 року і в подальшому з 01 січня 2025 року в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень щомісячно, без індексації до 31 серпня 2025 року та з 01 вересня 2025 року в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області від 04.03.1996 року, РНОКПП - НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя: О.О.Бурнусус