Іменем України
07 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 4823/468/25
Апеляційне провадження № 22ск/4823/11/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,-
учасники третейського розгляду:
позивач: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (після перейменування Акціонерне товариство «Сенс-Банк»),
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,-
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 липня 2011 року у справі №2365-13/98/11, ухвалене у м. Чернігові, у складі судді Кутузова О.В. (одноособово), у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, в якій просить:
- поновити строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011, винесеного третейським суддею Кутузовим О.В. одноособово у третейській справі №2365-13/98/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 853 961 грн, а саме: за кредитом 231 739,41 грн, по відсотках 89 689,14 грн, по пені 532 532,45 грн та судові витрати - третейський збір у сумі 100 грн;
- скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011, винесене третейським суддею Кутузовим О.В. одноособово у третейській справі №2365-13/98/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 853 961 грн, а саме: за кредитом 231 739,41 грн, по відсотках 89 689,14 грн, по пені 532 532,45 грн та судові витрати - третейський збір у сумі 100 грн;
- стягнути з АТ «Сенс Банк» понесені судові витрати.
В обґрунтування заяви зазначає, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.01.2011 видано ПАТ «Альфа Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011, винесеного третейським суддею Кутузовим О.В. одноособово у третейській справі №2365-13/98/11 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі: 853 961грн, а саме: за кредитом 231 739,41 грн, по відсотках 89 689,14 грн, пені 532 532,45 грн та судові витрати - третейський збір у сумі 100 грн.
Заявниця вказує, що жодних повісток з Новозаводського районного суду м. Чернігова або від Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» не отримувала, оскільки з 25.08.2009 була розлучена з ОСОБА_1 (відповідач у третейській справі), не проживала та була знята з реєстрації за місцем проживання, адреса якого була зазначена у вказаних судових рішеннях.
Стверджує, що про існування зазначених судових рішень вона дізналася 05.04.2025, коли їй було заблоковано банківські рахунки. У квітні-травні 2025 заявниця та її адвокат звернулись до виконавчої служби, де ознайомились з матеріалами виконавчого провадження, до Новозаводського районного суду м. Чернігова, де отримали копію ухвали суду від 18.01.2012 та акт про знищення цивільної справи №6/2515/60/2012, а також до АТ «Сенс Банк» з метою отримання копії кредитного договору №800004210/І від 05.06.2008 та оскаржуваного рішення третейського суду, у наданні яких банком було відмовлено. Станом на день звернення із цією заявою рішення третейського суду нею не отримано, вона з ним не ознайомлена.
У свою чергу, заявниця вважає, що оскаржуване рішення третейського суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 458 ЦПК України, оскільки справа, в якій прийнято рішення, не підвідомча третейському суду відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки)).
Вказує, що їй не було відомо про винесення та зміст оскаржуваного рішення третейського суду, жодних повідомлень про розгляд даної справи третейським судом та про ухвалене судом рішення вона не отримувала і не отримала станом на дату звернення до суду, а тому з урахуванням наведеного, просить суд поновити їй строк на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011 у справі № 2365-13/98/11, як такий, що пропущений із поважних причин, і скасувати дане рішення третейського суду.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 20.08.2025 відкрито провадження у даній справі.
Витребувано з Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» матеріали третейської справи № 2365-13/98/11.
Витребувано в АТ «Сенс Банк» належним чином завірену копію кредитного договору № 800004210/І від 05.06.2008.
Витребувано з Новозаводського районного суду міста Чернігова матеріали цивільної справи щодо видачі 14.03.2012 виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №800004210 у сумі: за кредитом - 231 739,41 грн, по відсотках 89 689,14 грн, по пені 532 532,45 грн та судові витрати по сплаті третейського збору у сумі 100 грн.
Поштове відправлення із запитом про витребування матеріалів третейської справи, направлене за адресою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз», повернулось не врученим із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 89).
Новозаводський районний суд м. Чернігова надав копію ухвали від 18.01.2012 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором та повідомив, що цивільні справи за позовом ПАТ «Альфа-Банк» за 2012 рік знищені за закінченням 5-ти річного строку зберігання згідно з актом про знищення №169 від 27.12.2019 (а.с. 90-92).
У запереченнях на заяву ОСОБА_3 про скасування рішення третейського суду АТ «Сенс Банк» (до перейменування ПАТ «Альфа-Банк») стверджує, що заявниця знала про наявність рішення третейського суду значно раніше, виконавчий лист, виданий на його виконання, пред'являвся до виконання неодноразово, що виключає спонтанність, крім того, 08.08.2017 виконавчою службою був здійснений арешт майна боржниці, відповідно і сама боржниця мала бути обізнаною про процес виконання рішення третейського суду.
Товариство звертає увагу суду на те, що заявниця не може ставити питання про скасування рішення третейського суду повністю, оскільки дане питання відносно ОСОБА_5 вже розглядалось за його заявою, яка не була задоволена судом.
Наголошує, що оскільки згідно з рішенням третейського суду, умов кредитного договору №800004210 від 05.06.2008 та договору поруки ОСОБА_6 є поручителем ОСОБА_7 , тобто є стороною акцесорного зобов'язання, не є споживачем, то ЗУ «Про захист прав споживачів» не передбачено поширення на сторони акцесорних договорів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
Щодо поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду
05.06.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №800004210, на забезпечення виконання якого у той же день між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №800004210-П (а.с. 99 зворот-100, 102-106).
У вказаному договорі поруки зазначено місце проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_1 .
Також, 05.06.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №800004210/І, відповідно до якого предметом іпотеки визначено квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-36).
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011, винесеним третейським суддею Кутузовим О.В. (одноособово) у третейській справі №2365-13/98/11 позов задоволено повністю. Стягнуто достроково з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 853 961грн, а саме: за кредитом - 231 739,41 грн, по відсотках - 89 689,14 грн, по пені - 532 532,45 грн, та судові витрати, а саме - витрати по сплаті третейського збору в сумі 100 грн (а.с. 198 зворот - 200).
У вказаному рішенні третейського суду зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зазначено за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.01.2012 у цивільній справі №6-60/12 (6-5229/11) заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа задоволено. Видано ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011, винесеного третейським суддею Кутузовим О.В. одноособово у третейській справі №2365-13/98/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 853 961грн, а саме: за кредитом - 231 739,41 грн, по відсотках - 89 689,14 грн, по пені - 532 532,45 грн, та судові витрати - третейський збір у сумі 100 грн (а.с. 25, 91).
14.03.2012 на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.01.2012 видано виконавчий лист №6-60/2012 щодо боржниці ОСОБА_4 , в якому зазначено місце проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 98 зворот-99).
За інформацією Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наданою на запит суду, на примусовому виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження №54463617 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості, до складу якого входили: виконавче провадження №52034180 з примусового виконання виконавчого листа №6-60/12, виданого 14.03.2012 Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 19,25 грн, та виконавче провадження №52034114 з примусового виконання виконавчого листа №6-60/12, виданого 14.03.2012 Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 854 061 грн.
Відповідно до відомостей з АСВП встановлено наступне. 25.08.2016 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 22.06.2018 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, з правом повторного пред'явлення до 22.06.2021, на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначену постанову разом з виконавчим документом було направлено на адресу стягувача. Поштовий реєстр відправки зазначеного листа не має можливості надати, оскільки списки згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) за 2018 рік відсутні у відділі, так як строк їх зберігання складає 1 рік, відповідно до ст. 128 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом №578/5 від 12.04.2012 Міністерства юстиції України.
Повторно виконавчий документ на примусове виконання до відділу не надходив.
Виконавчі провадження №52034180, 52034114 були передані до архіву та знищені у зв'язку із закінченням строків зберігання, тому можливість надати більш детальну інформацію по вищевказаним виконавчим провадженням відсутня (а.с. 205-206).
З наданих на запит суду матеріалів виконавчого провадження номер за АСВП 64536220 (а.с. 137-195) слідує, що 16.02.2021 стягувач АТ «Альфа-Банк» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. із заявою про примусове виконання виконавчого листа №6-60 від 14.03.20212, виданого Новозаводським районним судом м. Чернгіва про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №800004210 (а.с. 137-195).
17.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника та про звернення стягнення на майно боржника, які були направлені ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 141 зворот-146 зворот).
Приватним виконавцем також направлялися виклики за отриманою від Автозаводської районної адміністрації Кременчуцького району Полтавської області інформацією про місце реєстрації ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 158, 163).
Поштові відправлення за вказаними адресами повертались не врученими із проставлянням відмітки «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 159, 164).
Жодних зворотних повідомлень з відмітками про вручення документів виконавчого провадження ОСОБА_4 матеріали виконавчого провадження не містять.
Постановою приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження від 03.04.2025 змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» (а.с. 169).
В рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем отримано акти цивільного стану, відповідно до яких:
- дівоче прізвище заявниці « ОСОБА_9 »;
- 05.10.2002 заявниця уклала шлюб з ОСОБА_1 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 »;
- 25.08.2009 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, місце проживання заявниці в актовому записі вказано за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 11.01.2017 ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_9 », місце проживання в актовому записі зазначено за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 29.09.2017 заявниця уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 », місце проживання в актовому записі зазначено за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 25.05.2024 заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та змінила прізвище на « ОСОБА_14 », місце проживання в актовому записі зазначено за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 169 зворот-175).
Постановою приватного виконавця про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 03.04.2025 внесено зміни до АСВП - замість прізвища « ОСОБА_10 » зазначено прізвище « ОСОБА_14 » (а.с. 176).
04.04.2025 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржниці ОСОБА_3 (а.с. 177).
08.04.2025 представник заявниці ОСОБА_3 - адвокат Семанцо О.О. направив приватному виконавцю Скрипнику В.Л. адвокатський запит, в якому зазначив, що 05.04.2025 ОСОБА_3 дізналася про блокування її банківських рахунків, просив надати можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та копії поштових конвертів, якими ОСОБА_3 відправлялись документи виконавчого провадження (а.с. 177 зворот-180).
Також, заявницею надані копії декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з Єдиного державного реєстру декларацій, які подавав її колишній чоловік ОСОБА_11 у зв'язку із перебуванням на посадах прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області та Закарпатської обласної прокуратури за 2019-2023 роки, в яких членом своєї сім'ї зазначав заявницю, на той час ОСОБА_15 , фактичне місце проживання - м. Мукачево Закарпатської області (212 зворот-218).
З наведеного слідує, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_11 щонайменше у період з 2019-2023 роки ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_12 ) проживала з чоловіком у м. Мукачево Закарапатської області.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою громадянки Російської Федерації ОСОБА_16 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п'ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022 від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п'ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев'яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - протягом дев'яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п'ята статті 454 ЦПК України).
Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
«Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).
«Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року у справі №824/84/23 (провадження №61-8937ав23) зазначено, що: «здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення».
Звертаючись із заявою про скасування рішення третейського суду, ОСОБА_3 указувала, що після розірвання 25.08.2009 шлюбу з ОСОБА_1 вона була знята з реєстрації та не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , за якою знаходився належний колишньому чоловіку приватний будинок, та яка зазначена у оскаржуваному рішенні третейського суду. Про розгляд справи третейським судом та розгляд справи про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду Новозаводським районним судом м. Чернігова не знала, жодних викликів, повідомлень чи повісток не отримувала. Про наявність рішення третейського суду та ухвали місцевого суду про видачу виконавчого документа на його виконання дізналась лише 05.04.2025 після блокування її банківських рахунків приватним виконавцем при вчиненні виконавчих дій в рамках виконавчого провадження, де вона є боржником. Станом на день звернення до суду з даною заявою рішення третейського суду не отримувала та не ознайомлена з ним.
З такими доводами заявниці суд погоджується з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, у рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011 та у виданому на його виконання Новозаводським районним судом м. Чернігова виконавчому листі №6-60/2012 зареєстроване місце проживання відповідачки (боржниці) ОСОБА_4 зазначено за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали третейської справи №2365-13/98/11 з розгляду позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором третейським судом не були наданні на вимогу апеляційного суду, а матеріали цивільної справи №6-60/12 (6-5229/11) за заявою ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011 у третейській справі №2365-13/98/11 знищені за закінченням терміну зберігання (а.с. 26-28, 30, 90, 92), а тому об'єктивні підстави стверджувати, що заявниця ОСОБА_2 була обізнана про розгляд справи третейським судом та Новозаводським районним судом м. Чернігова справи щодо видачі виконавчого документа на виконання цього рішення третейського суду, а також про ухвалені в рамках цих справ судові рішення відсутні.
Також з матеріалів виконавчого провадження №64536220 з примусового виконання виконавчого листа №6-60/2012, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова на виконання рішення третейського суду, слідує, що жодного виконавчого документа, які направлялись лише за адресою: АДРЕСА_1 , та одноразово за адресою: АДРЕСА_2 , боржниця ОСОБА_6 не отримувала.
При цьому з актових записів цивільного стану та інших документів вбачається, що заявниця чотири рази змінювала прізвище у зв'язку з одруженням та протягом 2009-2025 років проживала за різними адреса та у різних містах, в тому числі з 2019 року і по даний час проживає у Закарпатській області. І лише після виявлення блокування приватним виконавцем її банківських рахунків заявниця самостійно через свого адвоката звернулась до приватного виконавця та судових органів за отриманням інформації, у результаті чого дізналась про наявність рішення третейського суду та виконавчого листа про стягнення з неї кредитної заборгованості.
Так, згідно з матеріалами виконавчого провадження відповідь про надання інформації з копією постанови про відкриття виконавчого провадження на запит адвоката Семанцо О.О. приватний виконавець Скрипник В.Л. направив на його електронну адресу 21.04.2025 (а.с. 177 зворот-180 зворот).
Таким чином, суд уважає, що про наявність оскаржуваного рішення третейського суду ОСОБА_3 дізналась лише у квітні-травні 2025 року, безспірні докази того, що заявниця отримувала рішення третейського суду від 12.07.2011 чи достовірно знала про нього раніше вказаного часу матеріали справи не містять.
При цьому не заслуговують на увагу доводи АТ «Сенс Банк» стосовно того, що заявниця знала про наявність рішення третейського суду значно раніше, а також виконавчий лист, виданий на його виконання, пред'являвся неодноразово, що виключає спонтанність, крім того, 08.08.2017 виконавчою службою був здійснений арешт майна боржниці, відповідно і сама боржниця мала бути обізнаною про процес виконання рішення третейського суду раніше, оскільки такі не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Так, з постанови старшого державного виконавця Автозаводського відділу ДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2018 вбачається, що виконавчий лист №6-60/12 був повернутий стягувачу ПАТ «Альфа-Банк» у зв'язку з тим, що в результаті вжитих заходів не виявлено майна боржника, за законом на яке можливо звернути стягнення (а.с. 140 зворот).
В рамках виконавчого провадження №64536220 за результатами численних виконавчих дій, запитів до відповідних органів приватним виконавцем Скрипником Л.В. наявність майна належного на праві власності ОСОБА_6 , доходів тощо не встановлено, що підтверджується інформаційними довідками з державних реєстрів, відповідями профільних органів на відповідні запити приватного виконавця тощо (а.с. 144 зворот, 148 зворот-149, 151, 152 зворот, 153, 157, 162 зворот).
Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 про розгляд справи третейським судом повідомлена не була, оскаржуване рішення третейського суду не отримувала, про його наявність дізналась лише у квітні-травні 2025 року, після чого у липні 2025 року звернулась із заявою про його скасування, а тому строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011 підлягає поновленню.
Щодо оскарження рішення третейського суду
Судом встановлено, що 05.06.2008 ЗАТ «Альфа-Банк» (кредитор) (наразі АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №800004210 (а.с. 102-106), за яким банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит, а позичальник прийняв його на наступних мовах: сума, валюта кредиту - 29 400 доларів США; процентна ставка - 15,80% річних; дата остаточного повернення кредиту - 05.06.2018; цільове використання кредиту - на власні потреби без будь-яких обмежень; основне забезпечення - іпотека об'єкту нерухомості, а саме: квартири за номером АДРЕСА_4 .
Згідно з п. 10.3 розділу 2 кредитного договору №800004210 судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського судді для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.
У той же день між ОСОБА_4 (поручитель) та ЗАТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс Банк»)(банк) укладено договір поруки №800004210-П (а.с. 99 зворот-100), за яким поручитель поручилась за виконання боржником ОСОБА_1 наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (кредитний договір №800004210 від 05.06.2008 укладений між банком та боржником) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: а) обов'язок повертати банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені основним договором та додатком №1 до основного договору, але в будь якому випадку не пізніше 05.06.2018, б) обов'язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені основним договором та додатком №1 до основного договору, в) обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору, г) обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.
Згідно з п. 5 договору поруки судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського судді для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.
Також, 05.06.2008 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №800004210/І, відповідно до якого предметом іпотеки визначено квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-36).
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011, винесеним третейським суддею Кутузовим О.В. (одноособово) у третейській справі №2365-13/98/11 позов задоволено повністю. Стягнуто достроково з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 853 961грн, а саме: за кредитом - 231 739,41 грн, по відсотках - 89 689,14 грн, по пені - 532 532,45 грн, та судові витрати, а саме - витрати по сплаті третейського збору в сумі 100 грн (а.с. 198 зворот - 200).
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського апеляційного суду із заявою про скасування вказаного рішення третейського суду, за результатами розгляду якої ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.03.2025 провадження у справі закрито у зв'язку із пропуском строку звернення до суду (а.с. 109-113)
Розділом VII ЦПК України регламентований порядок здійснення провадження у справах про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Частиною першою статті 454 ЦПК України визначено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Згідно з частиною третьою статті 457 ЦПК України, при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 458 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом України від 03 лютого 2011 року №2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам») третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі №6-2074цс15, від 27.01.2016 у справі № 6-2712цс15.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_17 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03.02.2011 виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 27.01.2016 у справі №6-2712цс15, від 11.11.2015 у справі №6-1716цс15, від 18.11.2015 у справі №6-187цс15, з яким у подальшому погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц (провадження №14-336цс18).
Таким чином, Закон України «Про третейські суди» містить заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі, споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дана справа не могла розглядатися третейським судом, так як не відносилася до його підсудності.
При цьому, наявність у кредитному договорі застереження (пункт 10.3 розділу 2) про те, що всі спори підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», не впливає на неможливість вирішення вказаного спору в третейському суді.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що спір між сторонами стосується виконання договору споживчого кредиту, тому третейському суду, у відповідності до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», така справа не підвідомча. І за даних обставин, рішення, ухвалене третейським судом у цій справі щодо боржника ОСОБА_4 , підлягає скасуванню.
Суд не бере до уваги доводи банку про те, що оскільки згідно з умовами кредитного договору №800004210 від 05.06.2008 та договору поруки ОСОБА_6 є поручителем ОСОБА_1 , тобто є стороною акцесорного зобов'язання, не є споживачем, то ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на сторони акцесорних договорів, зважаючи на те, що оскаржуваним рішенням третейського суду з ОСОБА_6 стягнуто борг за кредитним договором, який є договором споживчого кредитування, і саме цей договір не міг бути предметом розгляду третейського суду, що і є підставою для скасування рішення третейського суду.
З огляду на те, що питання про скасування оскаржуваного рішення третейського суду відносно ОСОБА_1 вже розглядалось судом за його заявою, за результатами чого постановлено ухвалу суду про закриття провадження у справі, а також на те, що рішення третейського суду щодо ОСОБА_1 не стосується прав та обов'язків заявниці, заява ОСОБА_3 про скасування рішення третейського суду підлягає частковому задоволенню, а саме оскаржуване рішення третейського суду підлягає скасуванню лише в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором №800004210 від 05.06.2008.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12.07.2011 у справі № 2365-13/98/11, з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору за подання заяви про скасування рішення третейського суду у розмірі 605,60 грн (а.с. 48 зворот).
Керуючись ст. 126, 127, 354, 454, 457, 458ЦПК України, суд, -
Поновити ОСОБА_3 строк на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 липня 2011 року у справі №2365-13/98/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором №800004210 від 05.06.2008.
Заяву ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 липня 2011 року у справі №2365-13/98/11 - задовольнити частково.
Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 липня 2011 року у справі №2365-13/98/11, у складі судді Кутузова О.В. (одноособово), (місце третейського розгляду: м. Чернігів, пр. Перемоги, 62) в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором №800004210 від 05.06.2008 - скасувати.
В іншій частині вимог заяви ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_3 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. судового збору.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 12 листопада 2025 року.
Акціонерне товариство «Сенс-Банк» - місцезнаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.
ОСОБА_3 - місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О.Є. Мамонова