Справа № 741/2496/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/785/25
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
10 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2025 року,
Цією ухвалою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Вороньків Бориспільського району Київської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому по АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 21.11.2025 року.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що на цей час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, судове провадження не завершене, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, має соціальні зв'язки, при цьому враховано судом поведінку обвинуваченого у судовому засіданні, зокрема порушення порядку у залі судового засідання, прояв агресії до свідків, допитаних судом, судовий розгляд триває та є потреба у подальшому допиті нових свідків. Тому, врахувавши у сукупності всі обставини, поряд із даними, які характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме: військову поруку, або домашній арешт, або заставу, або особисте зобов'язання та зобов'язати відповідні органи забезпечити можливість проходження ним військової служби відповідно до контракту у військовій частині.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що прокурором у судовому засіданні не було надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків, не враховано, що він є діючим військовослужбовцем, пройшов ВЛК та має підтвердження з військової частини про необхідність його повернення до виконання обов'язків служби, наявні характеристики зі служби, нагороди, тому вважає, що тривале тримання під вартою є надмірним та непропорційним заходом. Висновки суду щодо наявності ризиків є припущеннями, що суперечить практиці ЄСПЛ. Не враховано судом його репутацію, соціальні зв'язки, те, що має постійне місце проживання у Чернігівській області, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вважає, що орган досудового розслідування штучно створює докази, на що вказали свідки. Вважає суд безпідставно не розглянув можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, не взяв до уваги доводи сторони захисту та не надав їм оцінки, у чому вбачає упередженість, оскільки суд зайняв позицію обвинувачення, що викликає сумнів у справедливості рішення.
Заслухавши доповідача, думку захисника та обвинуваченого, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу із викладених у ній підстав, думку прокурора про залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні Носівського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270420000171 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду.
Прокурором під час судового засідання заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки у судовому засіданні прокурором доведено, що ризики не відпали та залишаються актуальними, тому дійшов висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, беручи до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний та майновий стан, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні. Тому, апеляційні доводи про необґрунтованість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Посилання у скарзі захисника на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду. Крім того, при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто, у даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Перевіривши мотиви прийнятого судового рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку дії запобіжного заходу, конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, вимоги закону та існуючу практику Європейського Суду з прав людини.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить практиці ЄСПЛ.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, в апеляційній скарзі не зазначено.
Встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики зі сплином часу зменшуються, разом із тим зазначені ще є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження і дають підстави дійти висновку, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою (у тому числі і військова порука, як про те просить обвинувачений), не зможе запобігти існуючим ризикам, що, в свою чергу, не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення, а ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, до 21.11.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4