Справа № 750/14807/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/573/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
10 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025100150005338 від 27.10.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
Ухвалено звільнити негайно ОСОБА_8 з-під варти.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що відсутні беззаперечні докази того, що ОСОБА_8 є суб'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, а клопотання слідчого та додані до нього докази не свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаних кримінальних правопорушень.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України та може вчинити дії, які містять ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначає, що 02.06.2025 військовозобов'язаного ОСОБА_8 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби. При цьому, відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не користувався, визнаний придатним до військової служби та на момент проведення мобілізаційних процедур не був заброньований в установленому порядку на період мобілізації, тобто підстав бути непризваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період не мав. Таким чином, з 02.06.2025 року ОСОБА_8 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, набув статусу військовослужбовця Збройних сил України та є суб'єктом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України. Звертає увагу, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучено до матеріалів клопотання, а саме: наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2025 року № 1331, допитами свідків з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , протоколом огляду відеозапису доведення зазначеного наказу, а також іншими матеріалами у своїй сукупності.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, захисника-адвоката ОСОБА_7 та його підзахисного ОСОБА_8 , які просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Положеннями ч.1 ст.194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, а доводи прокурора щодо незаконності ухвали слідчого судді, викладені в апеляційній скарзі та у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, П'ятим слідчим відділом (з дислокацією в м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100150005338 від 27.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.
28.10.2025 о 15 год. 12 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, а саме, у вчиненні непокори, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, а також у відмові від несення обов'язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини, що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Стороною обвинувачення ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, а саме, у вчиненні непокори, яка виразилась у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, а також у відмові від несення обов'язків військової служби, вчиненій в умовах воєнного стану.
Як вірно встановлено слідчим суддею місцевого суду, зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, не підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, з чим погоджується і колегія суддів.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст.177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Водночас, як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 проживає у військовій частини НОМЕР_1 , з'являється на виклики слідчого та суду, повідомлень від учасників кримінального провадження щодо здійснення на них впливу з боку ОСОБА_8 не надходило, у матеріалах провадження відсутні докази про його неналежну процесуальну поведінку.
Вищенаведене у своїй сукупності, а також те, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у своїй скарзі, не достатні для підтвердження наявності вказаних ризиків, свідчить про недоведеність ризиків можливого переховування ОСОБА_8 від слідства та суду, впливу на свідків та інших підозрюваних, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Усупереч твердженням прокурора, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сама по собі тяжкість злочину і міра покарання, яка загрожує підозрюваному, не свідчать про те, що ОСОБА_8 може вчинити дії, які обумовлюють настання ризиків, про які вказує прокурор.
У зв'язку з викладеним слідчим суддею, зважаючи на положення ч.1 ст. 191 КПК України, було ґрунтовно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
А тому, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відтак, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 жовтня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4