10 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 1/2218/1455/11
Провадження № 11-кп/820/659/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
державного виконавця ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року,
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2012 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.368 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001) та призначено покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки та конфіскацією майна, що належить на праві власності, крім житла. На підставі ст.54 КК України ОСОБА_8 позбавлено 3 категорії 7 рангу державного службовця.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12.11.2013 року вирок Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2012 року щодо ОСОБА_8 змінено. Дії ОСОБА_8 перекваліфіковано з ч.3 ст.368, на ч.2 ст.15 ч.3 ст.368 КК України (в редакції від 05.04.2001), виключено з вироку кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб». ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків, строком на три роки та з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності, крім житла. На підставі ст.54 КК України позбавлено ОСОБА_8 3 категорії 7 рангу державного службовця. В решті вирок залишено без змін.
Призначене вироком суду основне покарання засуджений ОСОБА_8 відбув повністю. Вирок в частині конфіскації майна станом на 12.05.2025 року не виконаний.
12 травня 2025 року засуджений ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив звільнити його від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна, у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду від 25.06.2012 року. Оскільки станом на дату подання вказаного клопотання, з моменту набрання обвинувальним вироком законної сили пройшло понад 10 років, що є підставою для звільнення від відбування додаткового покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на підставі п.4 ч.1 ст.80 КК України.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення вказав, що 14.11.2012 року державним виконавцем на підставі супровідного листа та виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду відкрито виконавче провадження №35208952.
Відповідно до вимог, передбачених п.4 ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Частиною другою цієї статті передбачено, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
Про те, Закон України «Про виконавче провадження» не визначає строки виконання виконавчого провадження в частині конфіскації майна. Виконавче провадження відкрито в межах процесуальних строків та перебуває на стадії виконання.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою звільнити засудженого ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.06.2012 року, який змінено ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12.11.2013 року.
Свої вимоги аргументує тим, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що додаткове покарання у виді конфіскації майна за вказаним вище вироком, не виконано станом на дату подання клопотання.
Стверджує, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
Звертає увагу на те, що норма статті 80 КК України є імперативною та прямо передбачає звільнення від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в певні строки. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №5-324кс15, викладеного у постанові від 24.12.2015, ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Так, вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.06.2012 у справі №1/2218/1455/2011, який змінено ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12.11.2013, в частині виконання додаткового покарання - конфіскації майна, крім житла засудженого ОСОБА_8 не був виконаний протягом 10 років, засуджений ОСОБА_8 не ухилявся від відбування покарання, призначеного йому за вказаним вироком, оскільки таке виконання не залежало від його волі, а винятково від дій органів та посадових осіб державної виконавчої служби, тобто, відсутні підстави для зупинення чи переривання перебігу давності виконання вироку. При цьому, будь-яких інших винятків, які передбачають можливість не застосування ст.80 КК України щодо звільнення особи від відбування покарання, така стаття не передбачає. Законодавцем чітко визначено, що якщо вирок не було виконано впродовж певних строків, то особа звільняється від відбування покарання у зв'язку із закінченням таких строків
Також, як вважає захисник, відповідна норма не пов'язує можливість відмови у задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання у зв'язку з об'єктивними причинами невиконання відповідного вироку суду (довготривале проведення експертиз, неможливість реалізації майна, тощо). Окрім того, вважає за необхідне зазначити, що основне покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 відбув повністю. Подальше виконання вироку суду поза межами строку, визначеного ст. 80 КК України, грубо порушують права ОСОБА_8 , оскільки останній позбавлений можливості вільно володіти і розпоряджатися своїм майном вже після відбуття відповідного покарання. Виконання вироку суду після закінчення відповідних строків давності покладає на ОСОБА_8 надмірний тягар та суперечить меті покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників кримінального провадження, обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає в силу наступних підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин.
Частиною другою цієї статті, передбачено, що строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.52 КК України додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.
При цьому положеннями ст.80 КК України передбачено нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Відповідно до ч.1 ст.535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду.
Згідно з ч.3,4 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Строк давності виконання обвинувального вироку починає спливати з моменту набрання вироком законної сили і триває весь час, доки вирок не виконується з причин, не пов'язаних з ухиленням особи від його виконання.
У відповідності до положень ч.2 ст.52 КК конфіскація майна є додатковим покаранням.
Отже, загальними умовами, за яких особа, крім тих, що засуджені за злочини, передбачені ч.3 ст.127, ст.ст.437-439, 422, 422-1 КК, або за інші злочини до довічного позбавлення волі, звільняється від відбування покарання відповідно до ст.80 КК України є: закінчення визначених ч.ч.1,3 ст.80 КК строків; не вчинення протягом цих строків нового злочину; не ухилення засудженого від відбування покарання.
Згідно ч.2 ст.48 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону «Про виконавче провадження».
Частина 1 статті 22 КВК передбачає, що прокурор відповідно до Закону «Про прокуратуру» здійснює нагляд за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону «Про прокуратуру» прокурор наділений повноваженнями на здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.
Відповідно до повідомлення від 27.05.2025 року №4947 управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, в установі на виконанні перебуває виконавче провадження №35208952 по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду №1/2218/261/2012 від 30.10.2012, яким постановлено конфіскувати все майно, яке належить ОСОБА_8 на праві власності, крім житла.
В ході примусового виконання за боржником виявлено зареєстроване житло, а саме:
- 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 69,6 кв.м., житлова площа 44,3 кв.м.;
- 1/2 частини садового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа 85,6 кв.м., житлова площа 49 кв.м.;
- земельна ділянка площею 0,09 га, яка знаходиться за адресою: вул. Молодіжна, 2 СОТ «Дністер», Куражинська с/рада;
- будинок житловий, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 166.1 кв.м.
Також, в ході примусового виконання у ОСОБА_8 конфісковано на користь держави наступне майно: виявлені кошти на банківських рахунках, частину автомобіля, земельну ділянку площею 0,07 га, земельну ділянку площею 1,9851 га, земельну ділянку площею 0,0946 га, трактор колісний ЮМЗ-6, 1976 р.в.
29.11.2016 року садовий будинок належний ОСОБА_8 був переведений в житловий, згідно рішення Новоушицької селищної ради №339.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як житлове приміщення від 23.12.2016 №76835681 саме за боржником зареєстровано садовий будинок за адресою АДРЕСА_2 .
Отже, в ході примусового виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого ОСОБА_8 , будинок, який підлягав конфіскації, як садовий, був переведений в житловий, що перешкодило можливості його конфіскувати.
Наведені обставин свідчать про наявність передумов ухилення від відбування призначеного покарання у виді конфіскації майна.
На підставі наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та звільнення засудженого від відбування призначеного йому вироком суду додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому майна, крім житла.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 174, 372, 537-539 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 про звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3