11 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1709/25
Провадження № 22-ц/820/2107/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року та на додаткове рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року (суддя Шевцова Л.М.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд
У березні 2025 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначалось, що 21.11.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду №С-001-075273-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Згідно із умовами кредитного договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до впровадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди становить 17000 грн.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно із умовами кредитного договору. Останній платіж /зарахування по кредитному договору здійснено 09.06.2022. Відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 07.02.2025 утворилась заборгованість в розмірі 80299,21 грн., яка складається із: простроченого боргу в розмірі 31975,20 грн, прострочених процентів в розмірі 48324,01 грн, яку позивач просив суд стягнути на свою користь.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
25 липня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника Громика І.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути на його користь 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2025 року заяву задоволено частково. Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, АТ «Ідея Банк» подало апеляційні скарги, в яких просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову та відмову у стягненні витрат відповідача на професійну правничу допомогу. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію. Разом з тим, комісія передбачена умовами договору С-001-075273-19-980 від 21.11.2019 є іншою за своєю суттю комісією, ніж та, з приводу якої існує висновок Верховного Суду щодо її нікчемності.
Вважає, що станом на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості встановлення у кредитному договорі, стягнення з позичальника коштів (у процентному відношенні за неповернення використаного кредитного ліміту у відповідний період), як умову встановлення кредитного ліміту, що є підставою для оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України.
Звертає увагу суду на те, що нанесенням власноручного підпису під угодою позичальник акцептував публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, яка розміщена і зберігається на офіційному веб-сайті банку. Вказане, на думку скаржника, підтверджує, що в день укладення цієї угоди у відділенні банку йому надано примірник ДКБОФО та Тарифи.
Зазначає, що розмір процентної ставки за користування коштами кредитної лінії, зазначений в угоді, що укладається на підставі договору і Тарифів.
Вказує, що відповідач за умовами договору зобов'язаний був сплачувати згідно з тарифами 4% у випадку наявності залишку заборгованості станом на розрахункову дату, а не за інформацію, яка згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування» повинна надаватись споживачу безкоштовно,що не з'ясував суду першої інстанції при ухваленні рішення.
Наголошує на тому, що не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду, що АТ «Ідея Банк» безпідставно нарахував відповідачу кошти в сумі 113110,98 грн, оскільки загальна сума заборгованості, заявлена АТ «Ідея Банк» до стягнення у цій справі становить 80299,21 грн.
Також, унаслідок неправильного дослідження доказів по справі, зокрема, виписки долученої до матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що крім, нарахованої плати за санкціоновану перевитрату, АТ «Ідея Банк» нарахував ще комісію у розмірі 32430,86 грн, що не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується матеріалами справи, зокрема випискою по рахунку та детальним розрахунком заборгованості.
Крім цього, скаржник зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі.
Відзив на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходив.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності боргу перед АТ «Ідея Банк» та того, що ОСОБА_1 сплатив на рахунок АТ «Ідея Банк» більше ніж отримав від банку.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі з таких підстав.
Встановлено, що 21.11.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №С-001-075273-19-980 про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та приєднання Клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), яка діє згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування ДКБО), що затверджений розпорядженням Банку з усіма змінами та доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена в загальнодоступному місці Банку та на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.ideabank.ua. Тарифи, та Заява про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), і приєднання до публічної пропозиції укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку АТ «Ідея Банк» є невід'ємною частиною ДКБО.
Пунктом 1 угоди визначено, що банк відкриває Клієнту в рамках банківського продукту Card Dlanche Blue ID Cross + поточний рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня (IBAN НОМЕР_1 ), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням платіжного засобу MasterCard,що буде випущена в рамках цієї угоди та ДКБОФО.
Відповідно до умов Угоди № С-001-075273-19-980 від 21.11.2019, ОСОБА_1 отримав в АТ «Ідея Банк» банківську картку № НОМЕР_3 , що відображено в угоді.
Згідно із п. 2 угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: 2.1 Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн.; 2.2 Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення угоди, становить 17000,00 грн. та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту Кредитної лінії за ініціативою Банку, про що Клієнта буде додатково повідомлено; 2.3 Процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24,00% річних; 2.4 розмір обов'язкового мінімального платежу (ОМП) встановлюється Тарифами та ДКБО.
У п. 3 угоди передбачено, що повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та ДКБО, в т.ч. черговість погашення вимог Банку здійснюватимуться згідно умов ДКБО, а також відповідно до тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua.
Підписанням цієї угоди клієнт підтвердив, що ознайомлений з умовами угоди, ДКБО, тарифами банку та іншими умовами обслуговування, які оприлюднені на Інтернет-сторінці банку, та які йому роз'яснені, зрозумілі, які не потребують додаткового тлумачення.
Відповідно до п. 10.10.3 ДКБОФО розмір процентної ставки за користування коштами кредитної лінії зазначений в угоді, що укладається на підставі цього договору та Тарифах. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії є фіксованою. Розмір інших платежів та комісій передбачені тарифами, чинними у банку.
Тарифи банку на обслуговування фізичних осіб у рамках пакетів послуг для фізичних є невід'ємною частиною Договору.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні Тарифи на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб клієнтів банку з яких можна було зробити висновок про те, що відповідач ознайомлений з такими.
Банк виконав свої обов'язки за угодою про відкриття кредитної лінії належним чином, що підтверджується виписками з рахунку позичальника та розрахунками заборгованості.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості станом на 07.02.2025, сума заборгованості за кредитом становить 80299,21 грн та складається із: простроченого боргу 31975,2 грн.; прострочених процентів 48324,01 грн.
04.12.2024 банк направив відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, у якій вимагав терміново протягом 30 календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, однак така залишилась без виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 536 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Це відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.
Зі змісту публічної пропозиції АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, строк користування лімітом кредитної лінії - 365 днів з моменту отримання клієнтом права використання коштів кредитної лінії, з можливістю пролонгації дії кредитної лінії (за умови прийняття банком відповідного рішення) (п. 10.10.2)
Згідно угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С -001-075273-19-980 від 21.11.2019 процентна ставка 24% річних.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжував користуватися кредитними коштами (в останнє використані кредитні кошти були 22.02.2022), а також здійснював часткове погашення заборгованості після спливу 365 днів, а тому дія кредитної лінії була пролонгована банком.
Отже, банк правомірно нараховував відсотки за кредитним договором.
Водночас, колегія суддів враховує те, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення».
За змістом укладеної 21.11.2019 між сторонами угоди № С-001-075273-19-980, сторони погодили сплату позичальником за користування кредитом: комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 4% в місяць від залишку заборгованості станом на останній банківський день місяця.
Згідно із Правилами про споживчий кредит, затверджених постановою Правлінням Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 (чинних на час укладення угоди №С-001-075273-19-980 від 21.11.2019), банком передбачалось внесення плати за додаткові та супутні послуги, зокрема: за ведення рахунку; розрахунково-касове обслуговування; комісія за надання кредиту; інші послуги банку. Під іншими послугами мала бути зазначена інформація за кожним видом платежу (тобто, у разі розширення переліку платежів перелік колонок має бути відповідно доповнений).
Аналіз чинних на той час норм та встановлених обставин дає підстави для висновку стверджувати, що станом на 21.11.2019 не було передбачено такої послуги банку як комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Плата за таку послугу «за обслуговування кредитної заборгованості» передбачена в редакції постанови станом на 19.01.2020.
Зважаючи на те, що Угода № С-001-075273-19-980 укладена 21.11.2019, і після 19.01.2020 жодні зміни до такої не вносилось, відповідно банк не міг встановлювати плату за обслуговування кредитної заборгованості (від залишку заборгованості станом на останній банківський день місяця). Окрім того, надання інших послуг за обслуговування кредитної заборгованості, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату, умовами договору не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12.09.2023 у цивільній справі №204/224/21 констатуючи відсутність виключної правової проблеми з приводу встановлених банками різного роду комісій у кредитних договорах, які є нікчемними, наголосила на тому, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає, передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Для кваліфікації умови кредитного договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив. Вказане однаково стосується й установленої у кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту, до якої, ймовірно включена плата за РКО.
Встановивши в Угоді № С-001-075273-19-980 від 21.11.2019 сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4% від залишку заборгованості станом на останній банківський день місяця, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
При цьому згідно із погодженої між сторонами відсоткової ставки (24% річних), 4% в місяць комісії (48% річних) є суттєвим порівняно із розміром кредиту та його складових, отриманого ОСОБА_1 (кредитний ліміт 200 000 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII,I умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даній справі, АТ «Ідея Банк»» не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату.
Наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які банком встановлена комісія.
Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто умови кредитного договору є несправедливими, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем того, що плата за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4%, встановлена банком за надання послуг.
Як встановлено з виписки по рахунку клієнта, частина сплачених в погашення кредиту коштів за угодою, а саме в сумі 3919,88 грн зараховувалась банком на погашення плати за обслуговування кредиту (комісії), в той час як така не підлягала нарахуванню і сплаті.
За встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що сума коштів, зарахованих банком на погашення плати за обслуговування кредиту (комісії) мала бути зарахована в рахунок погашення як тіла кредиту, так і відсотків за користування кредитними коштами у порядку визначеному п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».
Статтею 19 Закону визначено, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
З врахуванням викладеного вище, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню прострочений борг (з врахуванням зарахованих в погашення комісії коштів) у розмірі 30015,26 грн (31975,20-1959,94), а також прострочені проценти (з врахуванням зарахованих в погашення комісії коштів) у розмірі 46364,07 грн (48324,01-1959,94), що в загальній сумі становить 76379 грн 33 коп.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (95,12%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2880,23 грн судового збору, сплаченого при подачі позову до суду першої інстанції та 4320,35 грн сплаченого за подання апеляційної скарги.
Крім того, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, підлягає зміні і додаткове рішення суду першої інстанції і з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, в розмірі 244 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819, м. Львів, вул.. Валова, 11) заборгованість за кредитним договором № С-001-075273-19-980 від 21.11.2019 в розмірі 76379,33 грн, з яких 30015,26 сума простроченого боргу, 46364,07 прострочені відсотки, та судовий збір в розмірі 2880,23 грн.
В решті позову відмовити.
Додаткове рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 серпня 2025 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 , до 244 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4320,35 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: О.І. Талалай
Т.О. Янчук