12 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/11824/25
Провадження № 11-кп/820/627/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року у кримінальному провадженні №12024240000001526, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 листопада 2024 року, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жмеринка Вінницької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.263, ч.4 ст.286-1 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.263, ч.4 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, та призначено покарання:
- за ч.2 ст.263 КК України у виді одного року обмеження волі;
- за ч.4 ст.286-1 КК України у виді дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на десять років;
- за ч.1 ст.135 КК України у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на десять років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня вступу вироку в законну силу, зарахувавши в строк покарання час перебування під вартою з 18.11.2024 до дня набрання вироком законної сили день за день.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.
Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 33029,85 грн.
Позов ОСОБА_10 залишено без розгляду.
Позов ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_8 на їх користь по 750 000 тис. грн. кожному.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 30 000 грн. витрат на правову допомогу.
Питання щодо речових доказів вирішено на підставі статті 100 КПК України.
Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 20.11.2024, 21.11.2024 на вказані речові докази - скасовано.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_8 , за невстановлених обставин, в порушення "Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом МВС від 21.08.1998 №622, умисно, незаконно, придбав металеву телескопічну палицю, яка відноситься до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії, і носив її шляхом транспортування в автомобілі "BMW X6", д.н. НОМЕР_1 , до моменту виявлення працівниками поліції в період з 09.47 год. по 10.20 год. 18 листопада 2024 року біля буд.№9 на вул. Зарічанській у м. Хмельницькому.
18 листопада 2024 року, близько 07 год. 15 хв., ОСОБА_8 , керуючи автомобілем "BMW X6", д.н. НОМЕР_1 , в порушення пп.1.3, 1.5, 2.3 (б) і (д), 2.9 (а), 12.3, 12.4, 12.9 (б), 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.01.2001, перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, рухаючись зі швидкістю не менш ніж 76 км/год по ділянці проїзної частини вул. Зарічанської, 9 в межах перехрестя вул. Зарічанської та вул. Перемоги у м. Хмельницькому в напрямку від вул. С.Бандери до вул. Свободи по єдиній призначеній для цього смузі руху, проявив неуважність, несвоєчасно виявив в межах своєї смуги руху автомобіль "Mazda 6", д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався в попутному напрямку зі швидкістю близько 22…26 км/год, та який становив перешкоду для руху, яку водій ОСОБА_8 об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а здійснив випередження (обгін) автомобіля "Mazda 6", д.н. НОМЕР_2 , продовжив рух зі сталою швидкістю, змістивши керований ним транспортний засіб "BMW X6" ліворуч, та скерував його між автомобілем "Mazda 6" та невстановленим автомобілем темного кольору, який рухався в зустрічному напрямку в межах зустрічної смуги руху і, таким чином, не дотримався безпечного інтервалу під час випередження (обгону), створивши небезпеку для дорожнього руху, в результаті чого допустив дотичне зіткнення правою задньою частиною автомобіля "BMW X6" з лівою передньою частиною автомобіля "Mazda 6", внаслідок чого праве заднє колесо автомобіля "BMW X6" відірвалося від місця конструктивного кріплення, що спричинило втрату поперечної стійкості даного автомобіля та втрату контролю над ним водієм ОСОБА_8 .
В результаті викладеного, ОСОБА_8 , на автомобілі "BMW X6", д.н. НОМЕР_1 , який перебував в некерованому стані, допустив дотичне зіткнення лівою задньою частиною керованого автомобіля з лівою передньою частиною автомобіля "Skoda Octavia", д.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_15 , який рухався в зустрічному напрямку в межах зустрічної смуги руху, з подальшим наїздом автомобіля "BMW X6", д.н. НОМЕР_1 , на зупинку громадського транспорту "Перемоги", внаслідок чого пішоходи ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 отримали множинні тілесні ушкодження кожна, які в своїй сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті кожної, що призвело до їх загибелі на місці пригоди.
Дорожньо-транспортна пригода, яка потягла вищенаведені наслідки, знаходиться в прямому причинному зв'язку із допущеними водієм автомобіля "BMW X6", д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 порушеннями Правил дорожнього руху.
Крім цього, ОСОБА_8 , будучи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, відразу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди за вищенаведених обставин, 18 листопада 2024 року, близько 07 год. 24 хв., перебуваючи на зупинці громадського транспорту "Перемоги" на вул. Зарічанській, 9 у м. Хмельницькому, усвідомлюючи, що в результаті його дій, а саме ДТП, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 перебувають у небезпечному для життя стані і позбавлені реальної можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, в порушення вимог п.2.10 (а, г, д) Правил дорожнього руху, ст.14 Закону України "Про дорожній рух", маючи реальну можливість вжити заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, не вжив таких заходів щодо потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , не викликав бригаду екстреної медичної допомоги, не вжив самостійних заходів для доставки потерпілих до лікувального закладу та не вжив будь-яких інших заходів, необхідних для відвернення небезпеки, що загрожувало життю потерпілих, залишивши свій автомобіль "BMW X6", д.н. НОМЕР_1 , пішки покинув місце ДТП та залишив без допомоги потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які перебували у небезпечному для життя безпорадному стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, який призначити покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст.135 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.263 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки, за ч.4 ст. 286-1 КК України у виді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років та призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років, в решті вирок суду залишити без змін.
Зазначає, що судом ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 2 ст. 263 КК України у виді одного року обмеження волі, тоді як мінімальний строк покарання у виді обмеження волі за ч.2 ст.263 КК України складає два роки.
Згідно роз'яснень, що у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.
Однак, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_8 та призначивши йому
покарання у виді одного року обмеження волі, суд першої інстанції вищевказаних вимог
Закону не дотримався.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що вирок стосовно ОСОБА_8 підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Потерпілий ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_8 покладався на розсуд суду, не надав заперечень проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Захисник визнав доводи апеляційної скарги прокурора та не заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що за сукупністю кримінальних правопорушень строк покарання прокурор не просить змінити, тому фактично не погіршує становища обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, потерпілого , обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги у її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 , дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності із вимогами норм КК України кваліфікував його дії за ч.1 ст.135, ч.2 ст.263, ч.4 ст.286-1 КК України. Провадження розглянуто судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.135, ч.2 ст.263, ч.4 ст.286-1 КК України, учасники судового провадження не оспорюють, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінальних правопорушень, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційному порядку не перевіряються.
В апеляційній скарзі прокурор оскаржує рішення суду в частині призначеного покарання та просить його скасувати в цій частині, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося в призначенні ОСОБА_8 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.263 КК України, при цьому посилання на застосування судом ст. 69 КК України відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69-2 цього Кодексу.
Висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Разом з цим, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року ОСОБА_8 за ч.2 ст.263 КК України призначено покарання у виді одного року обмеження волі.
Санкцією ч.2 ст.263 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або пробаційного нагляду на строк від двох до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Виходячи з положень ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.
Проте, місцевий суд, призначаючи покарання ОСОБА_8 у виді обмеження волі нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст.263 КК України, не послався на ч.1 ст.69 КК України у резолютивній частині оскаржуваного вироку, а також у мотивувальній частині вироку не зазначив, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вказаного злочину і впливають на пом'якшення покарання, тобто суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно вимог ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається в тому числі незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а також застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України та враховуючи роз'яснення, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд перевіряє вирок у межах апеляційної скарги і не повинен наводити у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорювались в апеляційній скарзі, і скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у який визнав його незаконним чи необґрунтованим. Зокрема, якщо в апеляційній скарзі порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання або через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.
Враховуючи наведені норми кримінального процесуального закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду, колегія суддів не проводила судове слідство з метою з'ясування тих фактичних обставин справи, які взагалі не оспорюють.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги вимоги частини 1 статті 420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд призначив покарання за ч.2 ст.263 КК України у виді обмеження волі, але нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.263 КК України, без належного обґрунтування та застосування частини 1 статті 69 КК України.
Проаналізувавши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.135 та ч.4 ст.286-1 КК Українита призначив покарання у виді позбавлення волі за ч.4 ст.286-1 КК України строком на дев'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на десять років; за ч.1 ст.135 КК України - двох років, вид та розмір призначеного ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.135 та ч.4 ст.286-1 КК Українине оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008).
Керуючись загальними засадами призначення покарання, а саме статтею 65 КК України, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
При призначені ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.263 КК України, його виду та розміру, колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину визнав в повному обсязі, характеризується посередньо. Обставинами, що пом'якшують покарання визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до позиції Верховного суду, викладеної у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021, згідно з якою частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Тобто такі обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідати двом умовам: вони визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції інкримінованої статті, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України відсутні, оскільки наявні обставини, що пом'якшують покарання колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про значне зменшення суспільної небезпеки особи обвинуваченого і вчиненого ним кримінального правопорушення, тому обвинуваченому з урахуванням його особи та обставин, що пом'якшують покарання, необхідно призначити покаранняз огляду на положення ст. 65 КК України та вимоги апеляційної скарги прокурора в ме жах санкції ч. 2 ст. 263 КК України у виді обмеження волі на строк чотири роки, яке буде справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Таким чином,колегія суддів вважає, що остаточне покарання ОСОБА_8 необхідно призначитина підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на десять років.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, у зв'язку із неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2025 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.263, ч.4 ст.286-1 КК України, скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок у цій частині.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.263 КК України у виді чотирьох років обмеження волі; за ч.4 ст.286-1 КК України у виді дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на десять років; за ч.1 ст.135 КК України у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на десять років.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3