05 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/32249/24
Провадження № 22-ц/820/2369/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А. М.
розглянув у порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу № 686/32249/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року, у складі судді Порозової І.Ю.,у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами №2109641770770 від 06.04.2021 та № 2109632604090 від 06.04.2021 у розмірі 81674,52 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір №2109641770770 за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит на суму 1800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил. Умовами договору сторони дійшли згоди, що граничний строк кредитування складає 1 рік, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у розмірах, визначених п.1.4 договору. Даний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом. На виконання умов договору позикодавцем перераховано кошти на рахунок позичальника у розмірі 1800,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей фор пей».
Також, 06 квітня 2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2109632604090, згідно з умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит на суму 4800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування, нараховані згідно з умовами цього договору, додатків до нього та правил. Граничний строк кредитування становить 1 рік. На виконання умов укладеного договору між сторонами позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4800,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей фор пей». Підписавши даний договір електронним цифровим підписом, який є аналогом власноручного, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договорів шляхом заповнення заяв на надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої кредитодавцем було перераховано кошти у встановленому договорами розмірі.
Строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідач не виконав свої зобов'язання, кредит не повернув, проценти за користування коштами не сплатив.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами № 2109641770770, №2109632604090.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2109641770770.
10 березня 2023 року було укладено договір відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №2109632604090.
Тому, позивач ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача по кредитним договорам №2109641770770, №2109632604090.
Загальний розмір заборгованості за договором № 2109641770770 від 06.04.2021 становить 31813,56 грн з яких: 1800 грн - сума заборгованості за кредитом; 30013,56 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Загальний розмір заборгованості за договором № 2109632604090 від 06.04.2021 становить 84836,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4800,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 80036,16 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість за даним договором у розмірі 49860,96 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4800 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 45060,96 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №2109641770770 від 06.04.2021 в сумі 31813,56 грн, з яких: 1800 грн тіло кредиту, 30013,56 грн - заборгованість за процентами; заборгованість за кредитним договором № 2109632604090 від 06.04.2021 у сумі 49860,96 грн, з яких: 4800 грн- тіло кредиту, 45060,96 грн - заборгованість за процентами, всього - 81674,52 грн; судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач не виконав належним чином зобов?язання по кредитним договорам, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитними договорами в межах строку кредитування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин А.А.,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення суми процентів за користування кредитними коштами та стягнути заборгованість за процентами за кредитним договором № 2109632604090 від 06.04.2021 в сумі 15350 грн та за кредитним договором № 2109641770770 від 06.04.2021 в сумі 576 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що наявні у справі розрахунки заборгованості не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки у них відсутній детальний розрахунок нарахованих процентів, зокрема, розмір процентної ставки, періоду обрахування процентів. Звертає увагу, що відповідно до п.1.2. кредитних договорів строк повернення кредиту становить 16 днів з моменту отримання кредиту, а тому, нарахування процентів поза межами строку кредитування є безпідставним. Тому, з відповідача підлягають стягненню проценти у розмірі 1536 грн та 576 грн, які узгоджені та нараховані йому на 16 день з моменту отримання кредиту. Апелянт зазначає, що сума позики складає 6600,00 грн, тоді як нараховані відсотки складають 75075,52 грн, що є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23 вважає, що у суду апеляційної інстанції є підстави дійти висновку про зменшення процентів до суми, визначеної у заявах - анкетах (для отримання кредиту) та графіках платежів.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 369 ЦПК України за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Коллект Центр» зазначив, що нарахування процентів здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного і погодженого сторонами договору. У розрахунку заборгованості вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона нарахована. Сторони при укладенні договору досягнули згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору. Зауважує, що на момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь - яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору. Період з 06 квітня 2021 по 06 квітня 2022 року є періодом користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі. В умовах договору відсутня двозначність, вони є очевидними та зрозумілими, тому не підлягає застосуванню ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 06 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2109641770770.
Згідно із п. 1.1. даного договору товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві - анкеті, та складає 1800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Договір про надання фінансових послуг №2109641770770 від 06.04.2021 підписано ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до листа ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів, ТОВ ФК «Вей фор пей» 06.04.2021 здійснено переказ грошових коштів на карту НОМЕР_1 у сумі 1800, 00 грн.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №2109641770770 від 06.04.2021 станом на 30.11.2021 ОСОБА_1 має заборгованість за даним кредитом на загальну суму 14418,00 грн, з яких: 1800,00 грн - заборгованість по кредиту; 12618,00 грн - заборгованість по процентам.
Крім того, 06 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2109632604090, за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Договір про надання фінансових послуг №2109632604090 від 06.04.2021 підписано ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до листа ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів, ТОВ ФК «Вей фор пей» 06.04.2021 здійснено переказ грошових коштів на карту НОМЕР_1 у сумі 4800, 00 грн.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №2109632604090 від 06.04.2021 станом на 30.11.2021 ОСОБА_1 має заборгованість за даним кредитом на загальну суму 38448 грн, з яких: 4800,00 грн - заборгованість по кредиту; 33648,00 грн - заборгованість по процентам.
Відповідно до договіру факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.
Згідно із актом приймання-передавання Реєстру боржників від 03.12.2021 за договором факторингу № 1-12 від 01.12.2021 фактор прийняв право вимоги по боржниках.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Вердикт капітал» отримало право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договорами №2109641770770 та № 2109632604090 від 06 квітня 2021 року.
10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором №10-03/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» перейшли права вимоги заборгованості до боржників.
Згідно із реєстром боржників від 10.01.2023 до ТОВ «Колект Центр» перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2109641770770 на загальну суму 31813,56 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 1800 грн; заборгованість по процентах - 30013,56 грн.
10 березня 2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги до боржників, зазначених у додатках №1 та № 3 до цього договору.
10 березня 2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023.
Згідно із реєстром боржників до договору за №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за договором № 2109632604090 від 06.04.2021, укладеному з ОСОБА_1 на загальну суму 84836,16 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 4800 грн; заборгованість по процентах - 80036,16 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення процентів по кредитним договорам, а тому рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не є предметом апеляційного оскарження.
Вирішуючи питання щодо стягнення процентів, суд першої інстанції виходив з того, що вони нараховані в межах строку кредитування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Судом встановлено, що договора про надання фінансових послуг від 06.04.2021 року №2109641770770 та №2109632604090 підписано відповідачем з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
За таких обставин, договора від 06.04.2021 за №2109641770770 та № 2109632604090 підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Тому, по кредитним договорам, укладеним з відповідачем, у письмовій формі було досягнуто згоду щодо істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування процентної ставки.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.»
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.
Умовами договорів про надання фінансових послуг від 06.04.2021 року №2109641770770 та № 2109632604090 передбачено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3.). Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п.п. 1.4.1., 1.4.2.).
Відповідно до п. 1.9. договорів граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) становить 1 (один) рік.
Відповідно до п.1.4. зазначених договорів проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована (п.1.4.).
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №2109641770770 від 06.04.2021 станом на 30.11.2021 ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 14418грн, з яких: 1800 грн - тіло кредиту; нарахування за процентами - 12618,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2109632604090 від 06.04.2021 станом на 30.11.2021 ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 38448 грн, з яких: 4800,00 грн - тіло кредиту; нарахування за процентами - 33648,00 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежності даних розрахунків, оскільки вони не містять в собі детального розрахунку нарахованих процентів не заслуговують на увагу, оскільки з розрахунку вбачається, що нарахування процентів здійснювалося з дотриманням умов кредитування, які визначені у пункті 1.4. спірних договір кредитування.
Відповідачем не надано доказів на спростування наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості та на підтвердження того, що відповідачем сплачувалися кошти на погашення заборгованості по кредитних договорах.
Установивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти, які в порядку та на умовах договорів не повернув, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості по кредитних договорах на загальну суму в розмірі 81674,52 грн.
Посилання апелянта, що нарахований позивачем розмір процентів за кредитними договорами є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов, суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
З огляду на положення ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.
Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання кредитних договорів в судовому порядку недійсними, в цілому або в частині. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не заявлялося.
Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.
Так, у кредитному договорі сторони належним чином узгодили умови та відповідний розмір процентної ставки, на підставі яких позивачем здійснювалося нарахування заборгованості по процентам, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення процентів по кредитам, які нараховано в межах строку кредитування, а саме за період з 06 квітня 2021 року по 05 квітня 2022 року.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості по кредитному договору з відповідача на користь позивача.
Також колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, оскільки відносини у ній не є релевантними із відносинами, які склалися між сторонами у цій справі. Так, у справі № 679/1103/23 судом було встановлено, що позичальник на виконання умов договору ще в перші місяці строку дії договору сплатив грошові кошти, що перевищували розмір тіла кредиту, а відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитом не сплачував жодного разу.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 листопада2025 року.
Судді: Т. В. Спірідонова
Р. С. Гринчук
А. М. Костенко