11 листопада 2025 року м.Суми
Справа №577/4949/24
Номер провадження 22-ц/816/1205/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2024 року, в складі судді Ярмак О.М., ухвалене у м. Конотоп,
11 вересня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 07 грудня 2022 року у між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 683719483, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 10400,00 грн, на строк 30 днів, шляхом зарахування на платіжну картку. У зв'язку з не виконанням відповідачем обов'язку з повернення кредиту виникла заборгованість у сумі 48590 грн 88 коп., з яких: 10400 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 38190 грн 88 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитними коштами.
28 листопада 2018 року ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, за яким до останнього перейшло право вимоги за договором кредитної лінії № 683719483 від 07 грудня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на суму 21627 грн 84 коп. 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали додаткову угоду №19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року укладено ще одну додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк дії договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена. 31 грудня 2021 року сторони уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
У подальшому, 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) на загальну суму 48590 грн 88 коп.
17 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №17/07/2024 року, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 48590 грн 88 коп. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем нарахування жодних штрафних санкцій не здійснювалось.
Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 683719483 від 07 грудня 2022 року у розмірі 48590 грн 88 коп., а також понесені судові витрати: 2422,40 грн сплаченого судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 683719483 від 07 грудня 2022 року на загальну суму 48590 грн 88 коп., відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «ЕЙС» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також стягнути18056,00 грн судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п.1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося в межах строків дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року після укладення договору кредитної лінії.
Предметом відступлення за договорами факторингу є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), а не тільки ті вимоги, які існували на момент укладення договору, тому вважає доведеним, що ТОВ «ФК «ЕЙС», набуло права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 683719483 від 07 грудня 2022 року.
Вказує, що посилання суду на недоведеність переходу права вимоги в зв'язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними.
Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Буланова О.М. про зупинення провадження у справі у зв'язку з проходженням військової служби відповідачем задоволенню не підлягає, оскільки дана справа є малозначною і розглядається в письмовому провадженні без проведення судового засідання і без повідомлення учасників справи, відповідач не позбавлений можливості висловити свою позицію щодо поданої апеляційної скарги, в даній справі його представляє професійний представник - адвокат Буланов О.М., позиція відповідача та його представника є чіткою і зрозумілою. Тому враховуючи мету, що закладена законодавцем в ст. 251 ЦПК України, малозначність справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу з дотриманням прав ОСОБА_1 , що закріплені в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 683719483 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV882QW (а.с. 21зв.-29).
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно, без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. 07 грудня 2022 року ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Одночасно з підписанням договору, товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Пунктами 2.1.-2.3 вказаного договору визначено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 10400 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10400 грн 00 коп. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого - 06 січня 2023 року.
Згідно п. 7.1 договору кредитної лінії № 683719483 від 07 грудня 2022 року на момент укладення цього договору, датою погашення кредитування є 06 січня 2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальнику (а.с. 24зв.).
Відповідно до п.п. 8.2.-8.4. договору проценті ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь час дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожен день користування. Після закінчення дисконтного періоду кредитування зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом визначаються за процентною ставкою 1087,70% річних, що на день укладення договору становить 2,98% в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника, за кожен день користування ним.
Згідно з платіжним дорученням № 56365959-с624-4469-9а64-6f83a3ea9276 від 07 грудня 2022 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувала ОСОБА_1 на платіжну картку № 5169-36XX-XXXX-3644 кошти в сумі 10400 грн 00 коп. (а.с. 47)
Відповідно до п. 9.2.2.1 договору кредитної лінії № 683719483 від 07 грудня 2022 року позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору, у строки, передбачені договором.
Взятих на себе зобов'язань за договором кредитної лінії № 683719483 від 07 грудня 2022 року ОСОБА_1 не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 21627 грн 84 коп, яка включає в себе: заборгованість по кредиту у розмірі 10400 грн 00 коп та заборгованості по процентам за користуванням кредитом у розмірі 11227 грн 84 коп. (а.с. 76-77)
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 50).
У подальшому ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладали наступні додаткові угоди, якими продовжували строк дії вищевказаного Договору факторингу:
- № 19 від 28.11.2019 року, згідно якого строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с. 56зв.);
- № 26 від 31.12.2020 року, за якою Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладений у новій редакції та строк його дії продовжено до 31.12.2021 року (а.с. 57-61);
- № 27 від 31.12.2021 року - до 31.12.2022 року (а.с. 62).
Умовами Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено:
- п. 2.1 Розділу 2: згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги;
- п. 1.3: під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;
- п 1.2: перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
- п. 1.5: Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 215 від 07 лютого 2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму … грн. (а.с. 63)
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року (а.с. 64-68).
Згідно Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 48590,88 грн. (а.с. 69)
17 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 17/07/24 за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором (а.с. 70-75).
За цим договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до п. 1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/24 від 17 липня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 48590,88 грн.
За даними виписки з особового рахунка за кредитним договором № 683719483 від 07 грудня 2022 року станом на 22 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 48590,88 грн (а.с. 79).
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС», суд першої інстанції виходив з того, що ініціатором звернення не надано жодного документа на підтвердження оплати за цими договорами факторингів, тому суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісних кредиторів - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС», що є його процесуальним обов'язком.
Однак, з такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із матеріалів справи вбачається, що договір № 683719483 від 07 грудня 2022 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору MNV882QW, відповідно до умов цього договору кредитодавець надав позичальнику кредиту в розмірі 10400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов'язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.
У позовній заяві ТОВ «ФК «ЕЙС» просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Це відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17.
Аналізуючи надані позивачем докази, колегія суддів вважає доведеним факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення.
Апеляційний суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що вони проведені з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі та дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором № 683719483 від 07 грудня 2022 року становить 48590,88 грн, яка складається з 10400,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 38190,84 грн заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 683719483 від 07 грудня 2022 року, через відсутність підтверджуючих документів про оплату за відступлення права вимоги за договорами факторингу.
Такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
У той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Тобто предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 липня 2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Аналогічні положення містяться і в наступних договорах факторингу.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру прав вимоги №215 від 07 лютого 2023 року, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 21627,84 грн.
Таким чином, договір № 28/1118-01 28 липня 2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2022 року.
Тобто, право вимоги за кредитним договором № 683719483 від 07 грудня 2022 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 07 лютого 2023 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 215 (а.с. 63).
Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Копія договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», у тому числі до ОСОБА_1 на загальну суму 48590,88.
У подальшому право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (договір факторингу №17/07/2024 від 17 липня 2024 року).
Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
В матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами умов отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора підтверджено належними та допустимими доказами. Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах саме Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а тому посилання позивача на практику вирішення справ з подібними правовідносинами судами апеляційної інстанції не ґрунтується на законі.
Суд першої інстанції при розгляді справи не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції та 6000 грн - пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «ЕЙС» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях у загальному розмірі 5000 грн.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило судовий збір у сумі 2422,40 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою 3633,60 грн.
Оскільки позовні вимоги та апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено, то позивач має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 6056 грн.
Враховуючи те, що справа є малозначною, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367-369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 683719483 від 07 грудня 2022 року у розмірі 48590 гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956) 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6056 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов