Номер провадження: 11-кп/813/2080/25
Справа № 947/14423/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги начальника Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2025 у к/п № 62025150020000094 від 06.01.2025 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеси, громадянина України, із середньою освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваним вороком 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та йому призначене покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн в дохід держави.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не застосований.
Арешт майна, яке вилучене 21.01.2025 під час обшуку автомобіля Subarу VX 2.0 д.н.з. НОМЕР_2 , накладений ухвалою с/с Київського райсуду м. Одеси від 29.01.2025 скасуваний.
Речові докази: моб. телефон Apple 14 Pro MAX, моб.телефон Apple Х; автомобіль марки Subarу VX 2.0 д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору; свідоцтво про реєстрацію т/з Subarу VX 2.0 д.н.з. НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_9 № НОМЕР_4 ; ключі від автомобіля Subarу VX 2.0 д.н.з. НОМЕР_2 повернуто за належністю власнику.
Грошові кошти зовні схожі на долари США номіналом по 100 дол. США серія HB02124148AB2 у к-ті 156 купюр вирішено знищити.
Грошові кошти зовні схожі на долари США у к-ті чотирьох купюр номіналом по 100 дол. США серія KF42676543BF6; KJ61893716HS10; FL10090857BL12; KF74994621AF6 вирішено повернути до спец.бюджету ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві;
Довідку військово-лікарської комісії від 09.02.2023 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк; військовий квиток НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення поліцейського на ім'я ОСОБА_12 ОДП НОМЕР_14, спеціальний жетон 0128526 інспектор УПП в Одеській обл. дійсне до 04.04.2027 вирішено зберігати у матеріалах к/п.
Арешт майна, яке вилучене під час проведеного обшуку за місцем роботи ОСОБА_13 в приміщені адміністративної будівлі КНП «Захарівська багатопрофільна лікарня», яка розташована за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н., с-ще Захарівка, вул. Центральна 40, накладений ухвалою с/с Суворовського райсуду м. Одеси від 10.03.2025 вирішено скасувати.
Речові докази: моб. телефон, належний ОСОБА_13 марки Samsung Galaxy F55 Imei 1 № НОМЕР_6 , Imei 2 № НОМЕР_7 , сім картка № НОМЕР_8 вирішено повернути за належністю власнику.
Арешт майна, яке вилучене під час проведеного обшуку за місцем служби ОСОБА_14 на території в/ч НОМЕР_9 , за адресою АДРЕСА_2 , накладений ухвалою с/с Суворовського райсуду м.Одеси від 10.03.2025 вирішено скасувати.
Речові докази: телефон Iphone Pro max зеленого кольору у чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_14 , який поміщено до сейф-пакету №S001263; ноутбук марки Panasonic CF-53 №CF-532S74RMG та зарядний пристрій до нього, який належить ОСОБА_14 , які поміщено до сейф-пакету NoL001502 вирішено повернути за належністю власнику.
Арешт майна, яке вилучене під час проведеного обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_14 в квартирі, за адресою: АДРЕСА_3 , накладений ухвалою с/с Суворовського райсуду м. Одеси від 10.03.2025 вирішено скасувати.
Речові докази: Довідка ВЛК від 18.04.2023 № 654, видана ОСОБА_14 на 1 арк.; виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1569 від 18.04.2023 на 1 арк.; копія посвідчення офіцера серії НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_14 на 5 арк.; первина медична карта № 7585 на 1 арк.; довідка б/н щодо ОСОБА_14 від 18.11.2024 на 1 арк.; атестат військовослужбовця на продовольство № 78 (книжка № 005245 серія АВТ) на 1 арк.; рентген знімок на ім'я ОСОБА_14 від 12.04.2023 на 1 арк., упаковані та опечатані в сейф-пакет №800356649 вирішено зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової технічної експертизи документів у розмірі 10 602 грн на користь держави.
Відповідно до оскаржуваного вироку суду, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_11 переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого незаконного збагачення направленого на отримання неправомірної вигоди з громадян України чоловічої задля ухилення їх від військової служби в Збройних Силах України при наступних обставинах.
Так, орієнтовно в середині грудня 2024 року ОСОБА_15 був зупинений працівниками РТЦК та СП в АДРЕСА_1 , задля перевірки військово-облікових документів. В ході перевірки яких останнього було доставлено до службового приміщення РТЦК та СП, більш точна назва та адреса органу не встановлена. Під час перебування ОСОБА_15 в приміщенні РТЦК та СП та перевірки його документів, останнього відпустили відповідні службові особи, наголошуючи при цьому, що з ним в подальшому додатково зв'яжуться.
Приблизно в період 20-23.12.2024 на телефон дівчини ОСОБА_15 - ОСОБА_16 почали надходити дзвінки від абонентів за моб.номерами НОМЕР_12 та НОМЕР_13 , які представились ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , вказуючи про необхідність зустрічі та обговорення ситуації, яка виникла з ОСОБА_15 . Цього ж дня, коли дівчина ОСОБА_15 зустрілася із вищевказаними, вони повідомили, що знають про ситуацію яка склалась у її співмешканця із співробітниками РТЦК та СП, і повідомили, що вони можуть вирішити це «питання» за надання їм грошових коштів у вигляді 16000 дол. США та зробити ОСОБА_15 документи, які нададуть йому змогу знятися з військового обліку в одному з ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому, 24.12.2024 приблизно о 17:58 год, ОСОБА_15 , зателефонував за номером моб. телефону НОМЕР_13 , та в ході розмови раніше невідома йому особа представилась, як ОСОБА_19 .
У ході розмови продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, повідомив ОСОБА_15 що має вплив на знайомих медичних співробітників, які вирішують питання щодо повного списання з лав ЗСУ з подальшим зняттям з військового обліку. На що, ОСОБА_15 погодився, при цьому розуміючи протиправність дій ОСОБА_7 , звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності ОСОБА_7 .
В подальшому, 16.01.2025 приблизно о 12:29 год ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_7 на його номер моб.телефону НОМЕР_13 , та в ході спілкування останній призначив зустріч цього ж дня приблизно на 16 год.
Під час зустрічі яка відбулась 16.01.2025 приблизно о 16 год за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_15 , що отримання «білого квитка» в РТЦК та СП наразі вже не представляється можливим і він подібним навіть займатись не буде, адже неправомірна вигода отримується, та відповідні документи видаються «ухилянтам», однак військові комісари часто змінюють місце несення служби, і під час призначення нового очільника РТЦК та СП - всі попередні «білі квитки» скасовуються. Тому особи вимушені по декілька разів сплачувати неправомірну вигоду за подібні питання і він сам йому це не радить, а буде робити все юридично правильно. Задля цього в нього є всі відповідні зв?язки та вплив для прийняття потрібних рішень. На запитання ОСОБА_15 , що саме ОСОБА_7 має на увазі, останній пояснив, що він в змозі вирішити питання та може допомогти з оформленням документів для отримання «легальної» підстави уникнення мобілізації шляхом отримання медичних документів в лікарні, в яких буде зазначено фіктивну хворобу ОСОБА_15 , та які в подальшому нададуть можливість останньому знятися із військового обліку та на цьому їх зустріч завершилась.
Надалі, 21.01.2025 близько 12:21 год, ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Одеса, по вул. Академіка Глушко, біля буд. 6-а, де за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_15 та одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 16000 доларів США, за здійснення впливу на невстановлених посадових осіб КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради» з метою оформленням відповідних документів, які нададуть підстави для уникнення мобілізації, а також в подальшому здійснення впливу на невстановлених службових осіб одного із ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою заняття із військового обліку на підставі таких документів.
Під час отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 викрито у вчиненні злочину працівниками правоохоронних органів та затримано.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 не погодився з оскаржуваним вироком в частині призначення покарання, оскільки суд 1-ої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Зокрема прокурор ОСОБА_6 зазначив, що розмір штрафу не може бути меншим, аніж сума доходу, отриманого обвинуваченим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що врегульовано ст. 53 КК України, при цьому, прокурор зауважив, що в умовах наявності прямої загрози національній безпеці держави, коли від військовослужбовців вимагається бути високо дисциплінованими та мати високу моральну та патріотичну свідомість, призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі меншому, аніж розмір неправомірної вигоди, сприятиме поширенню вчинення аналогічних злочинів.
З врахуванням наведеного, прокурор ОСОБА_20 просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодився з оскаржуваним вироком, також, в частині призначеного покарання та вважає його занадто суворим, оскільки ОСОБА_7 визнав свою вину в повному обсязі, щиросердно розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що є пом'якшувальними обставинами, а крім того, багаторазово пожалкував про скоєне, навчений та покараний наріканням оточення, має міцні соціальні зв'язки, двох дітей, батьків, які перебувають на його утриманні, позитивно характеризується за місцем проживання та несення військової служби, з початку повномасштабного вторгнення пішов на військову службу та на теперішній час на ній перебуває, має нагороди, що, на думку захисника, є підставою для зменшення йому призначеного покарання.
За таких обставин захисник ОСОБА_8 просить змінити вирок та призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав свої апеляційну скаргу та просив її задовольнити, натомість обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, при цьому просили задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту, щодо задоволення якої прокурор заперечував.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає не в повному обсязі з огляду на таке.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, суд 1-ої інстанції, враховуючи позицію обвинуваченого, який повністю визнав свою вину у вчинені злочину, з'ясувавши думку учасників судового засідання, роз'яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, щодо фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються та обмежився дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
Враховуючи те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, а також кваліфікація його дій не оспорюється, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що суд 1-ої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 369-2 КК України за ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
Щодо доводів апеляційних скарги в частині призначеного ОСОБА_7 покарання апеляційний суд звертає увагу на таке.
За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ч. 2 ст. 53 КК України встановлено, що розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що таке кримінальне правопорушення вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.
За обставинами даного кримінального провадження 21.01.2025 ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_15 неправомірну вигоду за здійснення впливу на невстановлених посадових осіб КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я Одеської обласної ради» з метою оформленням відповідних документів, які нададуть підстави для уникнення особам мобілізації, а також в подальшому здійснення впливу на невстановлених службових осіб одного із ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою зняття із військового обліку на підставі таких документіву розмірі 16000 долларів США, що станом на 21.01.2025 з врахуванням курсової різниці (42,1551 грн за 1 дол. США) в еквіваленті складало 674 481 грн.
Отже, отриманий ОСОБА_7 дохід внаслідок вчинення кримінального правопорушення складає 674 481 грн, разом з тим, суд 1-ої інстанції призначив обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн, тобто більш ніж в 12 разів менше, аніж отриманий обвинуваченим дохід.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд 1-ої інстанції не врахував вище вказаних обставин та в порушення приписів ч. 2 ст. 53 КК України призначив обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі, який не відповідає сумі отриманого ним доходу, тобто в значно меншому розмірі, з огляду на що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.
Водночас, апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо призначення покарання у виді штрафу в сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які є безпідставними з огляду на вищезазначене.
При цьому, в своїй апеляційній скарзі прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
В контексті зазначеного, апеляційний суд враховує, що відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначення особі, визнаній винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відповідного покарання, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, відноситься до дискреційних повноважень суду.
Поняття судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому законом, обирати між альтернативами за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог кримінального процесуального закону, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Окрім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ККС у складі ВС від 15.08.2023 у справі №295/424/21, процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За п. ч. 1 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються, зокрема, з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Окрім цього, відповідно до ч. 2 вказаної статті при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
За обставинами цього кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, нагороджений почесними грамотами, є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у м. Часів Яр, м. Константинівка, м. Дружківка, м. Бахмут, на теперішній час проходить військову службу, являється батьком двох дітей 2007 та 2016 р.н. та має батьків пенсійного віку.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та в процесі розгляду справи не оспорювались, окрім того, ОСОБА_7 раніше не судимий та в рамках цього кримінального провадження обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину
На переконання апеляційного суду, вище наведене в системному взаємозв'язку з обставинами цієї справи і характеристиками особи обвинуваченого, свідчить про те, що ОСОБА_7 може бути призначене покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а саме у виді штрафу, який передбачений санкцією інкримінованої статті як основне покарання з врахуванням приписів ч. 2 ст. 53 КК України в розмірі 40 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 000 (шістсот вісімдесят тисяч) грн, що в повній мірі буде відповідати критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень задля досягнення загальної мети покарання.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Частиною 2 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду 1-ої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно із приписами ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Враховуючи вище наведене, апеляційним судом встановлена наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 та скасування оскаржуваного вироку суду 1-ої інстанції, в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 409, 414, 420, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги начальника Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2025, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України - скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 40 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 000 (шістсот вісімдесят тисяч) грн.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.
Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4