Номер провадження: 22-ц/813/4242/25
Справа № 522/2844/22
Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.
Доповідач Громік Р. Д.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу, визнання права власності на спільне майно подружжя та поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Арабаджи Катерина Георгіївна про зміну черговості одержання права на спадкування та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Арабаджи Катерина Георгіївна про визнання майна спільною сумісною власністю,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2
07 лютого 2022 року позивач звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, який в подальшому уточнювала, до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу, визнання права власності на спільне майно подружжя та поділ майна подружжя.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 з листопада 2005 року проживала разом з ОСОБА_4 однією сім'єю без укладення шлюбу, як чоловік та жінка, вели спільне господарство та побут, а також спільно виховували сина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В свою чергу, ОСОБА_4 фактично виконував роль батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводив з ним багато часу, займався розвитком дитини.
Поміж іншого, ОСОБА_4 навчав ОСОБА_5 навичкам, якими майстерно володів сам, у тому числі художній майстерності, поглиблював знання у культурній сфері, знайомив з класичною та сучасною літературою, фільмографією.
У 2006 році ОСОБА_2 запропонували очолити бренд-консалтингове агентство «Мотто», в м. Одесі, в результаті чого, ОСОБА_2 зі своїм сином переїхали до м. Одеси.
Для того, щоб продовжувати жити однією сім?єю, у 2007 році, ОСОБА_2 з ОСОБА_4 придбали майстерню (476/1000 частин нежитлових приміщень підвалу) на АДРЕСА_1 під АДРЕСА_2 , що складається в цілому з приміщень загальною площею 111,3 кв.м., основною площею 76,7 кв.м.
У 2009 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за рахунок спільних коштів придбали чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею - 106,3 кв.м., в тому числі житловою площею - 63,4 кв.м., у якій спільно проживали одною сім?єю включно з ОСОБА_5 . Особливістю даної квартири було те, що вона знаходилась у безпосередній близькості до майстерні ОСОБА_4 , внаслідок чого останній міг проводити істотно більше часу із сім?єю.
У 2013 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 262,1 кв.м., житловою - 177,5 кв.м., вартістю 1 418 459 грн, куди переїхали разом після ремонту у 2014 році.
Надалі ОСОБА_4 почав виходити за рамки українського Арт-ринку, брати участь у міжнародних проектах та організовувати персональні виставки в Москві (до 2014 року), Лондоні, Женеві, виїжджали на пленери до Австрії, Італії, Іспанії.
У 2015 році ОСОБА_4 та ОСОБА_2 продали квартиру у АДРЕСА_5 , і за рахунок цих коштів придбали майстерню за адресою АДРЕСА_6 вартістю 1 600 000 грн. Приміщення розташоване у сучасному будинку, має широкий простір для роботи, має спеціально обладнані приміщення для зберігання робіт та демонстрації робіт.
У 2018 році ОСОБА_4 став директором Одеського художнього музею.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв?язку з чим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 10.08.2021 було видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .
За період спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набули наступне майно: квартиру під АДРЕСА_4 , яка складається з п'яти житлових кімнат, загальною площею 262,1 кв.м., у тому числі 177,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 109377051101 за Договором купівлі-продажу від 19.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 752. Орієнтовна вартість майна - 10 615 050,00 грн; 50,07 % корпоративних прав у ТОВ "ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНЯ ОЛЕКСАНДРА РОЙТБУРДА", код ЄДРПОУ: 44057920, розмір частки якого складав 1 602 100,00 грн (50,07 % загального розміру статутного капіталу), вартість якої складає - 1 602 100,00 грн та колекцію творів образотворчого мистецтва, згідно переліку, наведеного у позовній заяві.
Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем першої черги за законом є донька померлого - ОСОБА_1 , у зв'язку з чим позивач, згідно з останньої заяви про зміну предмету позову від 26.07.2022, просить суд:
- визнати факт спільного проживання однією сім'єю без укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з листопада 2005 року по 10.08.2021;
- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на майно:
- квартиру під АДРЕСА_4 , яка складається з п'яти житлових кімнат, загальною площею 262,1 кв.м., у тому числі 177,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 109377051101, придбану за Договором купівлі-продажу від 19.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 752. Орієнтовна вартість майна - 10 615 050,00 грн;
- колекцію творів образотворчого мистецтва, згідно із переліку, зазначеного у позовній заяві.
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 801 050,00 грн як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНЯ ОЛЕКСАНДРА РОЙТБУРДА».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу, визнання права власності на спільне майно подружжя та поділ майна подружжя задоволено частково.
Визнано факт спільного проживання однією сім'єю без укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з листопада 2005 року по 08 серпня 2021 року.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину:
- квартири під АДРЕСА_4 , яка складається з п'яти житлових кімнат, загальною площею 262,1 кв.м., у тому числі житловою - 177,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 109377051101, набутої за договором купівлі-продажу від 19.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 752.
- колекції творів образотворчого мистецтва, згідно із переліку, зазначеного у позовній заяві.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 801 050,00 грн як компенсацію 1/2 частки внеску ОСОБА_4 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНЯ ОЛЕКСАНДРА РОЙТБУРДА».
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ) 11 412,60 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11 412,60 грн витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Арабаджи Катерина Георгіївна про зміну черговості одержання права на спадкування відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Арабаджи Катерина Георгіївна, про визнання майна спільною сумісною власністю відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позовних вимог.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, а саме колекції творів образотворчого мистецтва.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 , а тому підлягає перегляду в цій частині.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно встановив, що 09 лютого 2005 року був розірваний шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Надалі ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебував, включно до дати смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 вбачається, що померлим за життя заповіту складено не було. Єдиним спадкоємцем першої черги є донька померлого - ОСОБА_1 , яка 29.11.2021 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
25 листопада 2024 року у судовому засіданні здійснено допит свідків:
- Свідок ОСОБА_6 зазначила, що знайома з ОСОБА_2 з народження. Навчались з її мамою, подорожували, були близькі відносини. Бачили її відносини з ОСОБА_4 , представив її як свою музу у 2006-2007 рр. У 2005-2007 рр. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почали проживати разом в Санаторному провулку, приходили до бабусі, подорожували. На всі свята приходили разом, казали, що відносини скріплені любов'ю та довірою. У 2010-2012 рр. були на новосіллі у будинку, де меблі та все інше було придбано за їх кошти, також ОСОБА_4 робив подарунки. У сина ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 виявив талант, хлопчик взяв прізвище ОСОБА_8 ;
- Свідок ОСОБА_9 зазначив, що знайомий з ОСОБА_4 з 2000-х років. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почали проживати як сім'я без реєстрації шлюбу з 2005 року. Знав особисто, що вони разом. Перший раз побачив ОСОБА_2 в їх квартирі на ОСОБА_10 у Києві в 2005-2006 рр. Син ОСОБА_2 проживав разом з ними. Позичав ОСОБА_11 гроші на купівлю ;
- Свідок ОСОБА_12 зазначив, що знав ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на похоронах познайомився з донькою. З ОСОБА_4 познайомився у 2018 році, запросив його додому на ОСОБА_15 та познайомив з ОСОБА_2 , яку представив як дружину. На всіх святах були разом, син проживав з ними. Зазначив, що був впевнений, що їх шлюб зареєстрований. Дізнався про хворобу ОСОБА_4 у 2021 році, про те, що це був рак лише після смерті. До ОСОБА_2 відносився як до дружини казав, що потрібно підтримувати ОСОБА_16 та ОСОБА_7 , якого вважав своїм. Зазначає, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 подорожували разом, приходили разом на виставки;
- Свідок ОСОБА_17 зазначив, що в 1990 році познайомився з ОСОБА_4 , він гуляв по художньому училищу. З 1991 року почали тісно спілкуватись, ОСОБА_4 був одружений на ОСОБА_3 . У 2001 році ОСОБА_4 повернувся з Америки сам без дружини. У 1995 році познайомився з ОСОБА_2 на фестивалі. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 почали спілкуватись у 1998 році, у 2006 році почали проживати разом на АДРЕСА_1 . Тоді купили майстерню. У 2010 році вони переїхали у квартиру біля парку Шевченка. У 2004 році була спільна подорож у Карпати, у 2014 в Іспанію. В ОСОБА_18 їздили разом, як пари. ОСОБА_2 допомогала спілкуватись з колекціонерами. Сина ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , сприймав як рідного сина;
- Свідок ОСОБА_19 зазначила, що знайома з ОСОБА_4 з 2002 року, була домогосподаркою. У 2004 році ОСОБА_13 купив квартиру, у 2006 році туди переїхала ОСОБА_14 та ОСОБА_20 . Працювала у ОСОБА_4 до його смерті. Після покупки майстерні більше часу ОСОБА_4 проживав на Щелковецькій, а потім в м. Одесі. Після смерті ОСОБА_4 з ОСОБА_2 не бачилась. Ключі від квартири забрала донька ОСОБА_16 , яку вона знала;
- Свідок ОСОБА_21 зазначив, що ОСОБА_2 донька найближчих друзів. З ОСОБА_4 познайомились в 1996 році. В 2006 році на вистаці ОСОБА_14 представила ОСОБА_4 як чоловіка. В 2010 році приходили в гості до ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Питали в них коли розпишуться, ОСОБА_2 відповіла, що це не головне, ОСОБА_4 сказав, що все буде. В 2012 році придбали квартиру на ОСОБА_15 . ОСОБА_2 займалась відновлювальним ремонтом квартири. Завжди зустрічались на Пастера в кафе, ОСОБА_4 завжди приходив. ОСОБА_13 робив подарунки.
Покази свідків підтверджуються, зокрема тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 неодноразово подорожували разом: у 2008 році, 2009 році та 2012 році до США, у 2008 році до Німеччини, у 2013 та 2015 роках до Росії, у 2014 році до Іспанії, у 2016 році до Польщі та Португалії, у 2018 році до Австрії, у 2020 році до Туреччини. Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_2 здійснила поховання померлого.
Місце мешкання ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та сина ОСОБА_2 . ОСОБА_5 було зареєстровано за адресою квартири ОСОБА_22 : АДРЕСА_7 .
Також суд першої інстанції правильно взяв до уваги письмові пояснення наявні у матеріалах справи, зокрема, ТОВ «Артіфіка», ДП «Стедлі», Комарової Юлії, СЕО Guliev Wine Group, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . ОСОБА_25 , скріншоти з соціальних мереж Арнольда Кременчуцького від 11.08.2021, ОСОБА_26 від 30.10.2021, сім'ї ОСОБА_27 , ОСОБА_28 від 17.08.2022, документи про сумісне лікування, договір позики від 27.05 2007 відповідно до якого ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 45 000,00 доларів США на придбання нерухомості, що в сукупності свідчить про наявність у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стосунків притаманних подружжю.
Також у судовому засіданні досліджені фотокартки, на яких зображені позивачка ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 за різних обставин у період 2002-2012 років. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зображені разом на виставах, у галереях, зйомках, у розважальних закладах, у подорожах, у домашній обстановці, на ліжку. На ряді фото зображений син ОСОБА_2 поруч з ОСОБА_4 , в обіймах ОСОБА_4 у віці приблизно 2-4 років, сидячи разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт спільного проживання однією сім'єю без укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з листопада 2005 року по 08 серпня 2021 року.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що 19 липня 2013 року, під час сумісного проживання з ОСОБА_2 , між ОСОБА_29 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 .
20 березня 2018 року у вказаній квартирі було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , 10 липня 2019 року у вказаній квартирі був також зареєстрований ОСОБА_4 . Витрати з утримання квартири несли спільно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Судом першої інстанції також правильно встановлено, що 28 грудня 2020 року було засноване ТОВ «Художня майстерня Олександра Ройтбурда», учасниками якого є ОСОБА_30 (частка 49,93 %, 1 600 000 грн) та ОСОБА_4 (частка 50,07 %, 1 604 200 грн), загальний розмір статутного капіталу - 3 204 200 грн.
Внесок ОСОБА_4 був здійснений за рахунок картин ОСОБА_4 у кількості 6 одиниць, звіт про оцінку був затверджений директором Консалтингової групи “Агро - Експерт» 27.07.2020.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Грошові кошти, внесені одним із подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Водночас одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.
Якщо один із подружжя, будучи учасником господарського товариства, вносить до статутного капіталу майно, яке є спільною власністю подружжя, то в іншого з подружжя виникає право вимоги виплати компенсації 1/2 від вартості внеску (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 у справі № 638/19826/15-ц).
З огляду на наведене, враховуючи встановлення судом факту спільного проживання однією сім'єю без укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з листопада 2005 року по 08 серпня 2021 року, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 в частині вимог про визнання за нею права власності на частини квартири АДРЕСА_4 та переліченої в прохальній частині позову колекції творів образотворчого мистецтва. Також у ОСОБА_2 виникло право вимоги виплати їй компенсації 1/2 від вартості внеску до статутного капіталу ТОВ «Художня майстерня Олександра Ройтбурда», що становить 802 100,00 грн (1 604 200,00 грн : 2 = 802 100,00 грн), проте позивачем заявлено вимогу про виплату їй компенсації у розмірі 801 050,00 грн, що є меншим, ніж 1/2 від вартості внеску ОСОБА_4 , водночас суд не може самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому її вимога в цій частині підлягає задоволенню у визначеному нею розмірі.
Водночас, задовольняючи вимоги про поділ творів образотворчого мистецтва, суд першої інстанції вказав, що перелік колекції творів образотворчого мистецтва, датований різним періодом, як до початку проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім'єю, як подружжя, так і після. При цьому суд врахував що ОСОБА_4 помер, а відтак твори образотворчого мистецтва, датовані до початку їх сумісного проживання також підлягають поділу між позивачкою та його дочкою ОСОБА_1 , як спадкоємцями.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об'єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя.
Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об'єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не перебували у офіційному шлюбі, а тому саме з цих причин ОСОБА_2 було заявлена вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Таким чином, ОСОБА_2 не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 в розумінні цивільного законодавства України, а тому суд першої інстанції не мав права вирішувати питання щодо поділу творів образотворчого мистецтва у порядку спадкування як між спадкоємцями першої черги.
Враховуючи позовні вимоги та підстави позову ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що у даній справі поділ творів образотворчого мистецтва необхідно здійснювати у межах правового інституту «поділ майна подружжя», так як факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з листопада 2005 року є доведеним, що встановлено судом першої інстанції, з висновками якого в цій частині також погодився суд апеляційної інстанції.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, показання свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання необхідно зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17, від 19 лютого 2021 року у справі №738/1093/19, від 22 червня 2021 року у справі №554/1251/20, від 22 липня 2021 року у справі №280/1710/18.
Апеляційним судом встановлено, що у переліку творів образотворчого мистецтва (як авторства самого ОСОБА_4 , так і художні твори інших митців), про поділ яких просила ОСОБА_2 як спільного майна подружжя, є твори, які датовані до листопада 2005 року, а тому апріорі на них не розповсюджується правовий режим права власності як спільного майна подружжя у силу положень ст. 74 СК України.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя щодо творів образотворчого мистецтва, які набуті/створені до листопада 2005 року, задоволенню не підлягають.
У позовній заяві у частині поділу творів образотворчого мистецтва ОСОБА_2 також просить поділити картини як авторства самого ОСОБА_4 , так і твори художнього мистецтва авторства інших художників (наприклад, ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 тощо), які перебували у власності ОСОБА_4 , набуті/створені після листопада 2005 року.
З приводу даних позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, третя статті 12, частина перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Апеляційний суд звертає увагу, що позивачкою ОСОБА_2 не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження права власності ОСОБА_4 на твори образотворчого мистецтва інших авторів, які набуті після листопада 2005 року.
Також колегія суддів зазначає, що позивач також не довела належними і допустимими доказами, що художні твори авторства ОСОБА_4 дійсно створені у дати, які зазначені у переліку творів образотворчого мистецтва (у позовних вимогах), а тому суд позбавлений можливості встановити період створення картин саме у період спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, а саме: колекції творів образотворчого мистецтва у зв'язку із недоведеністю.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела інші обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, а саме колекції творів образотворчого мистецтва з постановлення судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, а саме: колекції творів образотворчого мистецтва, скасувати.
Постановити у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, а саме: колекції творів образотворчого мистецтва, відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07 листопада 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: О.С. Комлева
С.М. Сегеда