Номер провадження: 22-ц/813/2136/25
Справа № 519/476/24
Головуючий у першій інстанції Лемець С.П.
Доповідач Кострицький В. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів Назарової М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.
позивач - ПАТ «МТБ БАНК»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 17 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Лемця С.П., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ПАТ «МТБ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-
установив:
Короткий зміст позовних вимог.
До суду звернувся представник ПАТ «МТБ БАНК» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17.12.2021 між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 527 (КешВаш), згідно якого банк надає позичальнику споживчий кредит на суму 55614,60 ( п'ятдесят п'ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 60 коп., фіксована відсоткова ставка за користування кредитними коштами - 49,99 % річних на строк з 17.12.2021 по 17.12.2024.
Банк повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, перерахувавши позичальнику кошти в розмірі 55614,60 грн, на рахунок відповідача IBAN НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по даному рахунку за 17.12.2021.
Зі свого боку відповідач порушив строк повернення кредиту, сплату відсотків та комісій за договором, у зв'язку з чим банком на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-вимога № 01/169-01/ЮВ6 від 28.02.2023 про дострокове погашення заборгованості.
Станом на 12.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 94507,17 грн, з яких:
- заборгованість за основним боргом - 53272,29 грн, яка складається з строкового боргу в сумі 42143,80 грн та простроченого боргу в сумі 11128,49 грн;
- заборгованість за відсотками - 41234,88 грн, яка складається із строкових відсотків у сумі 1921,84 та прострочених відсотків у сумі 39313,04 грн..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 17 липня 2024 року позов представника ПАТ «МТБ БАНК» - адвоката Бланковської Г.О. до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задоволено повністю.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання, однак відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умови кредитного договору, заборгованість у повному обсязі не погасив, її розмір не спростований.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 94507,17 грн.
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання зобов'язання внаслідок обставин непереборної сили, зокрема даних про дохід до та після початку війни, інших доказів того, що відповідач перебував у скрутному матеріальному становищі, що унеможливлювало сплату щомісячних платежів, а сам по собі факт збройної агресії рф проти України не є підставою для звільнення від обов'язків зі сплати кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить судскасувати рішення Южного міського суду Одеського області від 17.07.2024 частково, а саме в частині задоволених позовних вимог, щодо стягнення заборгованість за відсотками в сумі 41234,88 грн. та залишити рішення в силі, щодо стягнення розміру тіла кредиту (заборгованість за основним боргом) в розмірі 34 373,10 грн..
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваним рішенням не згоден та вважає, що воно незаконне та необґрунтоване, винесене без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Вказує, що виконував даний договору, цей факт підтверджується випискою по особистим рахункам, яка надана позивачем.
Відповідач працював ТОВ «ТИС-РУДА», але після ведення воєнного-стану він втратив роботу (був введений на простій) та не мав можливості сплачувати щомісячні платежі. Відповідач одружений та має на утриманні малолітню дитину. Вони разом сім'єю проживають в орендованій квартирі, дружина не працює.
Відповідач з заявою звертався до ПАТ «МТБ-БАНК» для отримання можливості погасити тіло кредиту (та повідомлено всі обставини, які виникли у нього), нащо банком було відмовлено.
В рішенні відображена сума боргу, яка не відповідає дійсності відповідно відомостей з його електронного кабінету вона складає 34 373,10 грн. (відомості з електронного кабінету). В борг мені банк надав 55 614,60 грн., а стягнення відповідно рішення суду 53272,29 грн. (але відповідно виписки мною були здійсненні сплати, які невраховані).
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване без змін.
В обґрунтування зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджував той факт, що відповідач звертався до банку з метою проведенням реструктуризації його боргових зобов'язань, скаржником до справи не надавалось.
Укладаючи Договір про споживчий кредит, відповідач погодився з такими істотними умовами Договору про споживчий кредит як нарахування та сплата процентів та визначення їх розміру, що засвідчив своїм власноручним підписом.
Судом першої інстанції були повно та всебічно з'ясовані та правильно встановлені усі обставини справи, досліджені наявні належні та допустимі докази, прийнято законне, обґрунтоване і справедливе рішення.
Викладені у апеляційній скарзі доводи не спростовують обставин, встановлених у оскаржуваному судовому рішенні, і підстави для його скасування відсутні.
Щодо явки сторін.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення не заявляли, що не перешкоджає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, предметом апеляційного перегляду, з огляду на вимоги ч.1 ст. 367 ЦПК України, є рішення Южного міського суду Одеської області від 17 липня 2024 року лише в частині задоволених позовних вимог, щодо стягнення заборгованість за відсотками в сумі 41234,88 грн. тіла кредиту більше розміру 34 373,10 грн.
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, 16.12.2021 ОСОБА_1 підписав Заяву-анкету позичальника (фізичної особи) (т.1 а.с.10).
17.12.2021 між ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит, відповідно до якого: сума кредиту становить 55614,60 грн, строк з 17.12.2021 по 17.12.2024, відсоткова ставка 49,99 % (а.с.31).
Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання, однак, зі свого боку відповідач порушує умови кредитного договору, у зв'язку з чим на адресу відповідача було направлено лист-вимога № 01/169-01/ЮВ6 від 28.02.2023 про дострокове погашення заборгованості.
Станом на 12.02.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 94507,17 грн, з яких:
-заборгованість за основним боргом - 53272,29 грн, яка складається з строкового боргу в сумі 42143,80 грн. та простроченого боргу в сумі 11128,49 грн;
-заборгованість за відсотками - 41234,88 грн, яка складається із строкових відсотків у сумі 1921,84 та прострочених відсотків у сумі 39313,04 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Також ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) наголосив на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умови кредитного договору, заборгованість у повному обсязі не погасив, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, її розмір стороною відповідача не спростований.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 94507,17 грн.
Крім того, сам відповідач визнає позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту.
Що стосується посилань відповідача ОСОБА_1 на існування форс-мажорних обставин, то у пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, зменшення доходів, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання зобов'язання внаслідок обставин непереборної сили, зокрема даних про дохід до та після початку війни, інших доказів того, що відповідач перебував у скрутному матеріальному становищі, що унеможливлювало сплату щомісячних платежів, а сам по собі факт збройної агресії рф проти України не є підставою для звільнення від обов'язків зі сплати кредитних коштів.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
При цьому, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі № 910/23042/16 зазначено, що проценти за користування кредитом є зобов'язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов'язань за кредитом».
Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за споживчим кредитом № 527 від 17.12.2022 складається із заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по відсотках.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «МТБ БАНК».
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною скаржника не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Посилання скаржника, що в рішенні відображена сума боргу, яка не відповідає дійсності відповідно відомостей з його електронного кабінету вона складає 34 373,10 грн. та судом не враховано сплачені ним кошти, спростовується матеріалами справи, зокрема випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, з яких чітко вбачається сума заборгованості по тілу кредиту, відсотків та сплачені ним кошти зараховувались на погашення вказаних складових, будь яких контр розрахунків відповідачем надано не було.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач з заявою звертався до ПАТ «МТБ-БАНК» для отримання можливості погасити тіло кредиту (та повідомлено всі обставини, які виникли у нього), нащо банком було відмовлено, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів вказаних обставин.
Щодо форс-мажорних обставин та посилання скаржника на лист Торгово- промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1., яким встановлено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до пункту 3.5.1. Договору про споживчий кредит № 527 (КешВаш) від 17.12.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, сторона договору, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, зменшення доходів, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних з нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вказаний висновок узгоджується із сталою практикою Верховного суду.
Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Проте відповідач не надав належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання зобов'язання внаслідок обставин непереборної сили, зокрема, даних про дохід до та після початку війни, інших доказів того, що відповідач перебував у скрутному матеріальному становищі, що унеможливлювало сплату щомісячних платежів, а сам по собі факт збройної агресії проти України не є підставою для звільнення від обов'язків зі сплати кредитних коштів.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 17 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко