12.11.25
22-ц/812/2006/25
Справа № 490/10151/24 Головуюча у першій інстанції Гуденко О. А.
Провадження №22-ц/812/2006/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
із секретарем: Колосовою О. М.,
за участю: позивачки - ОСОБА_1 та її представника- ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 та її представниці - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 , яка подана від її імені
адвокаткою Долговою Людмилою Валеріївною,
на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 вересня 2025 року, ухвалену під головуванням судді Гуденко О. А. в приміщенні суду у місті Миколаєві зі складанням повного судового рішення у справі
за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3
про виділення земельної ділянки та нерухомого майна в натурі , -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про виділення в натурі належних їй часток в домоволодінні та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданого позову посилалась на ті обставини, що є власницею 88/100 частин домоволодіння, загальною площею 90,00кв.м., та 55/100 часток земельної ділянки, загальною площею 0,0929га, які набула в порядку спадкування за законом. Однак через неможливість досягнення згоди про поділ спільного майна з відповідачкою, яка є іншою співвласницею та якій належить 12/100 часток домоволодіння та 45/100 часток земельної ділянки, змушена звернутись до суду із цим позовом.
В подальшому просила провести поділ майна в натурі за варіантом №1 розробленим експертом.
Заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено про виділення ОСОБА_5 в натурі належного їй майна відповідно до варіанту №1 висновку судового експерта Шапошникової Е. О. №115-271 від 05.11.2024.
Не погодившись з таким рішенням, 10 серпня 2025 року ОСОБА_3 , від імені якої діяла представниця - адвокатка Гришаєва Я. М., подала безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення суду.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від її імені адвокаткою Гришаєвою Я. М. на заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2025 року повернуто.
30 серпня 2025 року відповідачка, від імені якої діяла представниця - адвокатка Гришаєва Я. М., звернулась з заявою про перегляд заочного рішення суду від 23 червня 2025 року та клопотала про поновлення строку на його «оскарження».
В обґрунтування поданої заяви зазначала, що не може погодитись з постановленим рішенням, оскільки воно порушує її законні права та інтереси та фактично позбавляє права власності.
В якості підстав для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення з заявою про перегляд заочного рішення посилалась на фактичне неотримання судового рішення учасником справи, а саме відповідачкою.
Зазначала, що копія ухваленого рішення не направлялась на адресу ОСОБА_3 і не була їй вручена, а оприлюднення тексту судового рішення в ЕДРСР не виконує функцію вручення судового рішення.
Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 вересня 2025 року розгляд клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення призначено в судове засідання.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 вересня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , поданого від її імені представницею ОСОБА_6 , про поновлення процесуального строку відмовлено. Заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.
Постановлюючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відсутні, наслідком чого є залишення поданої заяви без розгляду.
Не погодившись з вищенаведеною ухвалою відповідачка ОСОБА_3 , від імені якої діє інша представниця - адвокатка Долгова Л. В., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права під час її постановлення, безпідставне обмеження права відповідачки на доступ до правосуддя, просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким поновити ОСОБА_3 строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення та повернути справу для перегляду заочного рішення до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення пропущено відповідачкою через дії її представниці, а помилка цієї представниці у виборі процесуального способу захисту права відповідачки є поважною причиною пропуску строку, якщо сторона діяла добросовісно та прагнула реалізувати своє право на судовий захист.
Крім того, на думку представниці відповідачки, поза увагою місцевого суду залишилась та обставина, що за поясненнями адвокатки Гришаєвої Я. М. вона не отримувала копію заочного рішення у Електронному кабінеті. А з врахуванням пояснень адвокатки та того, що відповідачкою також не отримана копія судового рішення, висновок місцевого суду про закінчення перебігу процесуального строку на подання заяви про перегляд 25 липня 2025 року є помилковим.
Сама відповідачка не була обізнана про ухвалення заочного рішення, оскільки була запевнена адвокаткою Гришаєвою Я. М., що розгляд справи буде відкладено. Тому копію рішення відповідачкою ОСОБА_3 отримано лише на початку серпня та ці обставини є поважними причинами для поновлення пропущеного процесуального строку.
Також зазначала, що під час розгляду справи по суті судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, порушено право відповідачки на судовий захист.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка, діючи через свого представника Валешинського М. І., вважала її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на відсутність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, а також законність та обґрунтованість постановленої місцевим судом ухвали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, як беруть участь у розгляді справи, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.
За змістом статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
При цьому, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що 23 червня 2025 року Центральним районним судом міста Миколаєва у судовому засіданні без участі сторін та їх представників, які належним чином повідомлені про дату та час слухання справи, ухвалено заочне рішення по суті пред'явленого ОСОБА_1 позову (а.с.150-153). Про належне повідомлення відповідачки та її представниці свідчать подані адвокаткою Гришаєвою Я. М. заяви про чергове відкладення слухання справи з причин її зайнятості в іншому судовому процесі (а.с.137) та представницею від імені відповідачки, у зв'язку з небажанням Кривчун Т. В. брати участь у розгляді справи за відсутністю адвокатки (а.с.145).
Слід зазначити, що з моменту належного повідомлення відповідачки ОСОБА_3 (а.с.122) про ініційований позивачкою ОСОБА_1 спір та вступ у справі в якості представниці відповідачки - адвокатки Гришаєвої Я. М. (а.с.123), ні відповідачка, ні її представниця жодного разу до суду не з'явилися, незважаючи на їх належне повідомлення про дату та час судових слухань. Адвокаткою Гришаєвою Я. М. на всі призначені судом судові засідання подані заяви про відкладення розгляду з тих чи інших причин (а.с.130, 137, 139-148).
В день ухвалення судом повного заочного рішення, його копія направлена відповідачці засобами поштового зв'язку, а її представниці Гришаєвій Я. М. до електронного кабінету підсистеми Електронний суд, про доставлення якого підтверджено 25 червня 2025 року о 16 годині 37 хвилині 11 секунді (а.с.155,157). В той же день, повне судове рішення надіслано до Єдиного судового реєстру рішень та опубліковано у загальному доступі 26 червня 2025 року.
Втім, зворотнє повідомлення про отримання відповідачкою ОСОБА_3 копії судового рішення через засоби поштового зв'язку у матеріалах справи відсутнє.
В той же час відповідно до положень пунктів 2 та 4 частини 6, частини 7 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення вважається день отримання повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Іншого спеціального порядку вручення заочного рішення процесуальним законом не передбачено.
Отже, отримання копії заочного рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2025 року представницею відповідачки ОСОБА_3 - адвокаткою Гришаєвою Я. М. за належно підтвердженими нею повноваженнями на підставі ордеру ВЕ №1140789 від 19 лютого 2025 року (а.с.125), є належним підтвердженням вручення копії цього заочного рішення самій ОСОБА_3 в день отримання адвокаткою копії судового рішення - 25 червня 2025 року.
Таким чином останнім днем для подачи заяви про перегляд заочного рішення суду є 25 липня 2025 року.
До таких висновків дійшов суд першої інстанції при визначенні дати повідомлення відповідачки через її представницю про прийняте судове рішення та відповідне вручення його копії, і такі висновки місцевого суду є правильними.
Посилання нової представниці відповідачки - адвокатки Долгової Л. В. про не отримання особисто відповідачкою копії судового рішення та не отримання копії рішення її попередньою представницею не заслуговують на увагу, як такі, що суперечать не лише нормам процесуального права, що регулюють порядок вручення судових рішень, а і самим матеріалам справи, які свідчать про належне вручення копії заочного судового рішення представниці відповідачки - адвокатці Гришаєвій Я. М.
Але, не зважаючи на роз'яснення місцевим судом у тексті заочного рішення строку і порядку його перегляду та оскарження, представницею відповідачки, яка є фахівцем у галузі права, 10 серпня 2025 року подано замість заяви про перегляд ухваленого заочного рішення - апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, яку повернуто на підставі ухвали Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року із роз'ясненням порядку перегляду заочного рішення (а.с.222). Ухвала суду апеляційної інстанції отримана адвокаткою Гришаєвою Я. М. в інтересах ОСОБА_3 через електронний кабінет підсистеми електронний суд 14 серпня 2025 року о 18 год (а.с. 253) .
Таким чином, будучи обізнаною про результат подачі апеляційної скарги у порушення встановленого процесуального порядку на перегляд заочного судового рішення, представниця відповідачки ОСОБА_3 - адвокатка Гришаєва Я. М. та сама відповідачка не діяли добросовісно і розсудливо, демонструючи поведінку щодо зацікавленості у досягненні результату, а зайняли пасивну позицію та зволікали з подачею заяви про перегляд заочного рішення, строк на право подачи якої ними був пропущений з незалежних від місцевого суду причин. Внаслідок цього, лише за пропуском тривалого строку, а саме 30 серпня 2025 року відповідачка ОСОБА_3 , від імені якої діяла представниця ОСОБА_6 , подали заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на неотримання ОСОБА_3 копії повного заочного рішення та не виконання судом функції оприлюднення повного заочного рішення в ЄДРСР. Клопотали про поновлення пропущеного процесуального строку на «оскарження» заочного рішення.
Втім, судом першої інстанції правильно визнані такі причини пропуску строку неповажними, з огляду на те, що копія рішення належним чином вручена представниці відповідачки, що є підтвердженням вручення копії судового рішення і самій відповідачці, а ухвалене заочне судове рішення своєчасно направлено та опубліковано в загальному доступі у відповідному судовому реєстрі.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Такими наслідками є залишення документів без розгляду, під якими треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.
Саме Європейський Суд неодноразово підкреслював, що в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року). Навіть у разі неповідомлення сторін про прийняті рішення у їхній справі, можливість поновлення строку на оскарження не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
За таких обставин при вирішенні питання про поважність причин, які зумовили порушення строку, необхідно виходити з того, наскільки зазначені заявником причини є об'єктивними та дійсно перешкоджали або значно ускладнювали дотримання передбаченого законом строку, адже поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.
В цьому разі установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду таких справ сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити судове рішення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, воно набирає чинності та пред'являється до виконання зацікавленою особою. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
За такого, оцінюючи обставини звернення відповідачки, яка діяла через свою представницю з клопотанням про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 23 червня 2025 року з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статей 126-127, 284 ЦПК України, апеляційний суд враховує, що вказаними нормами встановлюються строки звернення до суду першої інстанції в порядку перегляду ухваленого судом заочного рішення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення, зокрема поновлення порушених прав відповідачки, яка повинна діяти добросовісно. При цьому судом не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду протягом встановленого строку) та метою звернення до суду.
Разом з тим, відповідачка та її представниця, отримавши копію заочного судового рішення відповідно до положень статті 272 ЦПК України, не лише зволікали зі своєчасною подачею заяви про його перегляд, за наявності в змісті рішення суду роз'яснення про процесуальний порядок оскарження та перегляду, а ще подали в непередбачений процесуальним законом спосіб апеляційну скаргу на це заочне рішення без попереднього вирішення питання про його перегляд. Таким чином порушили встановлений законом спосіб перегляду заочного судового рішення, що не може вважатися помилкою та одночасно не є свідченням добросовісної поведінки сторони, у зв'язку з отриманням відповідачкою при розгляді справи професійної правової допомоги, зокрема через представлення її інтересів у спорі професійною адвокаткою.
Наведене узгоджується з принципом римського права «знання закону презюмується», згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього.
Тому твердження представниці відповідачки про необізнаність відповідачки або її попередньої адвокатки про порядок перегляду заочного рішення не є слушним та не може свідчити про поважність пропуску строку на подання заяви про його перегляд.
Отже, постановлюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку, і як наслідок необхідність залишення поданої заяви без розгляду.
За такого, з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про відмову у поновленні строку та залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Усі інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до іншого трактування та на свій розсуд норм права, які правильно застосовані судом першої інстанції, а тому не можуть бути віднесені до порушень, які є підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана від її імені адвокаткою Долговою Людмилою Василівною, - залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
Т. В. Крамаренко