Справа № 466/1085/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/906/25 Доповідач: ОСОБА_2
06 листопада 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участі прокурора ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ,
вищевказаною ухвалою, зокрема, продовжено обвинуваченому за ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі зменшенням розміру застави до 180 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 483 120 (чотириста вісімдесят три тисячі сто двадцять) грн, строком на 60 діб, до 14 грудня 2025 року включно.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі вирішено покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов'язки: прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях; не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з визначенням розміру застави в сумі 99 240 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) грн., строком на 60 діб, до 14 грудня 2025 року включно.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі вирішено покласти на обвинувачену ОСОБА_7 такі обов'язки: прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях; не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченій більш м'який запобіжний захід - домашній арешт із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня, з покладенням на неї обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат вказує на те, що під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вважає, що є підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 - домашнього арешту.
Вказує, що в оскарженій ухвалі судом не наведено належних та достатніх мотивів, чому застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків. На думку апелянта, судом неправильно оцінено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і відповідна ухвала суду про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу - тримання під вартою заснована на припущеннях.
Як зазначає апелянт, ризик переховування від суду є малоймовірним, обвинувачена не робила спроб втечі сторона обвинувачення не володіє даними про підготовку до цього. ОСОБА_7 не володіє жодним ступенем впливу на конкретних свідків у справі чи інших обвинувачених. Не доведено, що обвинувачена, перебуваючи на волі, буде вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Звертає увагу, що судом, як і стороною обвинувачення в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, не наведено належних та достатніх мотивів чому застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_7 покладених на неї процесуальних обов'язків.
Адвокат також зазначає, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є матір'ю трьох неповнолітніх дітей, батьківських прав не позбавлена, тому має обов'язок утримувати та піклуватися про своїх дітей.
Обвинувачений ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2025 року і постановити нову, якою зменшити йому розмір застави до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційний вимог звертає увагу, що суд не обґрунтовує неможливість зменшення розміру застави, враховуючи тривалість продовження запобіжного заходу.
Стверджує, що розмір застави, визначений судом є непомірним для нього та його сім'ї. Той факт, що він понад два роки перебуває під вартою, свідчить про те, що у нього немає необхідної суму для виплати застави.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 подані апеляційні скарги підтримали та просили такі задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг, вивчивши надані в копіях матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №12022140000000081 від 16 лютого 2022 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 307 КК України.
У межах цього кримінального провадження слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2022 року ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави, строк якого в подальшому було неодноразово продовжено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, строк якого в подальшому було неодноразово продовжено.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може: переховуватися від суду, оскільки у разі визнання її винуватою в інкримінованих злочинах їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна; незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, адже судом не було допитано всіх свідків, яким відомі обставини вчинення кримінальних правопорушень; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачена раніше вчиняла ряд злочинів, однак на шлях виправлення не стала, та знову вчинила нові тяжкі злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Також місцевим судом, на виконання вимог ст. 178 КПК України, було враховано особу ОСОБА_7 , яка не працює та не має офіційного джерела доходів, незаміжня, за адресою її місця проживання: АДРЕСА_1 , під час проведення обшуку працівниками поліції у межах цього кримінального провадження встановлені антисанітарні умови, неможливі для виховання та утримання неповнолітніх дітей, внаслідок чого станом на сьогодні вирішується питання про позбавлення можливості обвинуваченої проживати із власними трьома малолітніми дітьми, що свідчить про відсутність у неї міцних соціальних зв'язків, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали її утриманню в слідчому ізоляторі, ОСОБА_7 не хворіє.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватися від суду, оскільки у разі визнання винуватим в інкримінованих злочинах йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна; незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 раніше вчинив ряд злочинів, проте на шлях виправлення не став, та знову вчинив нові особливо тяжкі злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Крім того, місцевим судом, на виконання вимог ст. 178 КПК України, було враховано особу ОСОБА_8 , який не працює та не має офіційного джерела доходів, неодружений, не має дітей чи інших осіб на утриманні, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу з позбавленням волі.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під варту та до моменту вирішення клопотань прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою для забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, як про це просить сторона захисту, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів контрольного провадження вбачається, що при обранні такого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинувачених під вартою.
Аргументи сторони захисту про тривале перебування ОСОБА_7 під вартою є неспроможними, оскільки вказана обставина відповідно до вимог ст. 178 КПК України не враховується при обранні обвинуваченому запобіжного заходу чи продовженні строку його дії.
Той факт, що ОСОБА_7 не робила спроб втечі, не може бути підставою для застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, адже суду не доведено, що виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків зумовлене її особистим волевиявленням, а не утриманням її під вартою.
Апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим продовження на цій стадії судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення їх належної процесуальної поведінки, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені захисниками у поданих до суду апеляційних скаргах, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як слідує з оскарженої ухвали, розмір застави було визначено обвинуваченим: ОСОБА_7 - 99 240 грн, ОСОБА_8 - 483 120 грн.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Водночас, ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував його наявні активи та поточні доходи, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Під час визначення обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави судом було враховано відомості про сімейний та майновий стан обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, ролі кожного з них у злочинній організації. А тому, з урахуванням майнового стану та репутації обвинувачених, визначена застава: ОСОБА_7 у розмірі 99 240 грн та Трушу у розмірі 483 120 грн, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківськогоо районного суду м. Львова від 15 жовтня 2025 року, якою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою із визначенням розміру застави,залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді