Справа № 461/5322/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О. В.
Провадження № 33/811/1632/25 Доповідач: Галапац І. І.
11 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Лемехи Романа Ігоровича на постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 30 вересня 2025 року,
з участю правопорушника - ОСОБА_1 ,
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Згідно постанови судді, 25 червня 2025 року о 21:35 год. у м. Львові, по вул. Під Дубом, 6А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Tiguan» з н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 ARLM-0381 та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Лемеха Р.І. покликається на те, що постанова місцевого суду прийнята з порушенням норм чинного законодавства, без дослідження фактичних обставин справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зазначає, що працівники поліції не задокументували та не довели належними та допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 положень ПДР України, які б давали право здійснити зупинку транспортного засобу та пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. Звертає увагу, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 266 КУпАП, так як не вручили ОСОБА_1 направлення до медичного закладу. Акцентує увагу на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Зазначає, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, а відтак, його огляд повинен проводитися посадовою особою, уповноваженою на те начальником управління Військової служби правопорядку у ЗСУ.
Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп'яніння.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі досліджених доказів, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився.
Висновок судді зроблений внаслідок всебічного, повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи та підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 372854 від 25 червня 2025 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 червня 2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 25 червня 2025 року; рапортом інспектора поліції; постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5071140 від 25 червня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, та іншими матеріалами справи, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 372854 від 25 червня 2025 року складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи адвоката Лемехи Р.І. в частині недоведення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі вищепереліченими доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушником своєї вини у скоєному, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх.
Покликання апелянта на те, що працівники поліції не вручили ОСОБА_1 направлення на огляд в медзаклад, не вказує на безпідставність складання щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно, і не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Більш того, вручення водію направлення на огляд не передбачено нормами КУпАП, так і Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Відтак, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв'язку з чим твердження в апеляційній скарзі в цій частині є необґрунтованими.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апелянта на ст. 266-1 КУпАП, зокрема на те, що огляд на його стан алкогольного сп'яніння повинен проводитися у присутності представника командування або військової служби правопорядку Збройних Сил України, оскільки останній являється військовослужбовцем ЗСУ, так як, відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При цьому, правопорушник в стані сп'яніння не перебував на території військової частини, на вулиці, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, а як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п. 2.9 а ПДР.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах, а тому проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Таким чином, твердження адвоката Лемехи Р.І. про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Лемехи Р.І. - залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.