Справа №442/7152/24 Головуючий у 1 інстанції:Грицьків В.Т.
Провадження №22-ц/811/377/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області в складі судді Грицьківа В.Т. від 26 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 26 листопада 2024 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» 36502,00 грн заборгованості за договором кредиту №Р20.00200.004889017 від 06.02.2019, з яких: 24221,85 - заборгованість за тілом кредиту, 12280,15 - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» 48998,24 грн заборгованості за договором кредиту № Z06.00200.005694750 від 20.09.2019, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 28804,08 грн, заборгованість за відсотками - 20194,16 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» 1816,80 грн. судового збору та 8400,00 витрат на професійну правничу допомогу.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Зазначає, що суд повинен був встановити початок перебігу строку позовної давності. Одночасно, до вимог позивача строки позовної давності не застосовано, оскільки відповідачка була позбавлена можливості подати заяву про застосування строків позовної давності з поважних причин. Зазначає, що ОСОБА_1 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 26.11.2024 року, в зв'язку з необхідністю укладення угоди з адвокатом. Проте, суд, грубо порушив право відповідачки на захист, провів судове засідання без її участі і позбавив можливості подати заяву про застосування строків позовної давності. Звертає увагу, що договори кредиту №Z06.00200.005694750 та №P20.00200.004889017 були укладені в 2019 році, тобто перебіг строку позовної давності починається з 2019 року. Зазначає, що станом на час подання позову - 20.08.2024 року сплили строки позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що відповідачка в апеляційній скарзі просила розгляд справи проводити без її участі, а представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просив у випадку неявки позивача або його представника в судове засідання розглядати справу без участі позивача та його представників.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 207, 256, 257, 261, 267, 509, 512, 514, 525, 530, 611, 625, 1048-1050, 1052, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 133, 137, 141, 258, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», постанову Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 та задовольняючи позовну заяву частково, - виходив з того, що 06.02.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № Р20.00200.004889017, згідно якого банк надав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 41300,00 грн, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) згідно з умовами цього Договору. Згідно п. 1.4 Договору - процентна ставка (змінювана) 15% річних від залишкової суми кредиту. Згідно п. 1.10 Договору, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Згідно п. 2.1 Договору, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 24 щомісячних внесках включно до 6 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Погашення заборгованості за Договором здійснюватиметься у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за Договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за Договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п. 3.3.1. цього Договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом). Згідно п. 5.5 Договору, сторони домовились, що строк позовної давності за цим Договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється Сторонами тривалістю у три роки. Позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Також з наданого позивачем Паспорта споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено: ліміт кредиту - 41300,00 грн, строк кредитування - 24 місяці, спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом (зарахування кредитних коштів на поточний рахунок споживача), процентна ставка - 15% річних, тип - змінювана, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 1,90% щомісячно від початкової суми кредиту. З копій ордеру-розпорядження № 1 від 06.02.2019 про видачу кредиту вбачається, що ПАТ «Ідея Банк» перерахував на рахунок відповідачки кошти в розмірі 41300,00 грн. Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором Р20.00200.004889017 від 06.02.2019, станом на 19.12.2023 заборгованість відповідачки становить 64674,00 грн, з яких: заборгованість за основним кредитом - 24221,85 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 12280,15 грн; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 28172,00 грн. Крім того, судом встановлено, що 20.09.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування №Z06.00200.005694750, згідно якого банк надав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 30827,00 грн, з яких 2674,49 склав страховий внесок згідно п. 2.1 Договору, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) згідно з умовами цього Договору. Згідно п. 1.3 Договору - процентна ставка (змінювана) 21,99% річних від залишкової суми кредиту. Також з наданого позивачем Паспорта споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено: ліміт кредиту - 30827,00 грн, строк кредитування - 36 місяців, спосіб надання кредиту - безготівковий, процентна ставка - 21,99% річних, тип - змінювана, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2,50% щомісячно від початкової суми кредиту. З копій ордеру-розпорядження № 1 від 20.09.2019 про видачу кредиту убачається, що ПАТ «Ідея Банк» перерахував на рахунок відповідачки кошти в розмірі 28152,00 грн. Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором Z06.00200.005694750 від 20.09.2019, станом на 19.12.2023 заборгованість відповідачки становить 76385,89,00 грн, з яких: заборгованість за основним кредитом - 28804,08 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 20194,16 грн; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 27387,65 грн. 19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023 (а.с.34-40), відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передав (відступив), а ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» прийняв права вимоги, в тому числі і за кредитними договорами відповідачки ОСОБА_1 , що визначений у Реєстрах Боржників (а.с. 41-44, 52-55). Згідно платіжної інструкції від 20.12.2023 № 45 ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» проведено фінансування за договором факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023 (а.с. 45). Відтак, ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. 22.12.2023 між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023 (а.с. 47-51), відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» відступив, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги, в тому числі і за кредитними договорами відповідачки, що визначені у Реєстрі Боржників (а.с. 52-55). Згідно платіжної інструкції від 26.12.2023 № 376 ТОВ «ФК «Профіт капітал» проведено фінансування за договором факторингу № 22/12-2023 (а.с.56). Відтак, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідачки за вищевказаними кредитними договорами. Враховуючи, що фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку відповідачкою не повернуті, а також з огляду на приписи частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі 24221,85 грн за договором №Р20.0200.004889017 та за тілом кредиту в сумі 28804,08 грн за договором №Z06.00200.0056947850. Крім того, позивач, пред'являючи вимоги про стягнення кредитних коштів, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками сумі 12280,15 грн за договором №Р20.0200.004889017 та за відсотками в сумі 20194,16 грн за договором №Z06.00200.0056947850. Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме, кредитні договори, оформлені та підписані його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором коштів. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив. У свою чергу, відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості суду не надано. Враховуючи, що відповідачкою порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків оплати за кредитними договорами, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № Р20.00200.004889017 від 06.02.2019 в сумі 36502,00 грн, яка включає: 24221,85 грн заборгованість за тілом кредиту та 12280,15 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; а також заборгованість за кредитним договором № Z06.00200.005694750 від 20.09.2019 в сумі 48998,24 грн, яка включає: 28804,08 грн - заборгованість за тілом кредиту та 20194,16 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками. Натомість, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідачки заборгованості по оплаті за обслуговування кредитів за вказаними договорами задоволенню не підлягає з огляду на таке. Доказів надання банком відповідачці інформації, передбаченої п. 1.10 Договору № Р20.00200.004889017 від 06.02.2019, матеріали справи не містять. Також, в матеріалах справи відсутній Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, посилання на який містяться у п. 1,5 Договору кредиту та страхування № Z06.002000.005694750 від 20.09.2019. Додаток № 1 до договору кредиту та страхування № Z06.002000.005694750 від 20.09.2019 не містить переліку послуг, що включають обслуговування кредитної заборгованості, а матеріали справи не містять доказів надання банком відповідачці таких послуг за вказаним договором, тому враховуючи ту обставину, що банком у кредитних договорах була встановлена плата за послуги (кредитне обслуговування), які повинні надаватися безоплатно і в матеріалах справи відсутні докази надання таких послуг банком, то суд прийшов до висновку, що з відповідачки не підлягає стягненню заборгованість з оплати за обслуговування кредиту за договором № Р20.00200.004889017 від 06.02.2019 в розмірі 28172,00 грн та за договором Z06.00200.005694750 від 20.09.2019 в розмірі 27387,65 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення - немає.
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» суму заборгованості в розмірі 141059,89 грн.
В обґрунтування позову зазначали, що 06.02.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №Р20.00200.004889017, згідно якого банк надав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 41300,00 грн, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) згідно з умовами цього Договору. Банк свої зобов'язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі, а позичальник своїх зобов'язань належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 19.12.2023 заборгованість відповідачки становить 64674,00 грн, з яких: заборгованість за основним кредитом - 24221,85 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 12280,15 грн; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 28172,00 грн. Крім того, 20.09.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № Z06.00200.005694750, згідно якого банк надав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 30827,00 грн, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) згідно з умовами цього Договору. Банк свої зобов'язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі, а позичальник своїх зобов'язань належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 19.12.2023 заборгованість відповідачки становить 76385,89 грн, з яких: заборгованість за основним кредитом - 28804,08 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 20194,16 грн; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 27387,65 грн. 19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023. У подальшому 22.12.2023 між ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ФК «Профіт капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги за Кредитними договорами № Р20.00200.004889017 від 06.02.2019 та № Z06.00200.005694750 від 20.09.2019.
Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - 06.02.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №Р20.00200.004889017, згідно якого банк надав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 41300,00 грн, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 1.4 Договору - процентна ставка (змінювана) 15% річних від залишкової суми кредиту.
Згідно п. 1.10 Договору, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Згідно п. 2.1 Договору, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 24 щомісячних внесках включно до 6 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Погашення заборгованості за Договором здійснюватиметься у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за Договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за Договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п. 3.3.1. цього Договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом).
Згідно п. 5.5 Договору, сторони домовились, що строк позовної давності за цим Договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється Сторонами тривалістю у три роки. Позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Також з наданого позивачем Паспорта споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено: ліміт кредиту - 41300,00 грн, строк кредитування - 24 місяці, спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом (зарахування кредитних коштів на поточний рахунок споживача), процентна ставка - 15% річних, тип - змінювана, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 1,90% щомісячно від початкової суми кредиту.
З копій ордеру-розпорядження №1 від 06.02.2019 про видачу кредиту вбачається, що ПАТ «Ідея Банк» перерахував на рахунок відповідачки кошти в розмірі 41300,00 грн.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором Р20.00200.004889017 від 06.02.2019, станом на 19.12.2023 заборгованість відповідачки становить 64674,00 грн, з яких: заборгованість за основним кредитом - 24221,85 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 12280,15 грн; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 28172,00 грн.
Крім того, 20.09.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування №Z06.00200.005694750, згідно якого банк надав кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 30827,00 грн, з яких 2674,49 склав страховий внесок згідно п. 2.1 Договору, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 1.3 Договору - процентна ставка (змінювана) 21,99% річних від залишкової суми кредиту.
Також, з наданого позивачем Паспорта споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено: ліміт кредиту - 30827,00 грн, строк кредитування - 36 місяців, спосіб надання кредиту - безготівковий, процентна ставка - 21,99% річних, тип - змінювана, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2,50% щомісячно від початкової суми кредиту.
З копій ордеру-розпорядження №1 від 20.09.2019 про видачу кредиту убачається, що ПАТ «Ідея Банк» перерахував на рахунок відповідачки кошти в розмірі 28152,00 грн.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором Z06.00200.005694750 від 20.09.2019, станом на 19.12.2023 заборгованість відповідачки становить 76385,89,00 грн, з яких: заборгованість за основним кредитом - 28804,08 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 20194,16 грн; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту - 27387,65 грн.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування) під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023 (а.с.34-40), відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передав (відступив), а ТОВ «Оптіма Факторинг» прийняв права вимоги, в тому числі і за кредитними договорами відповідачки ОСОБА_1 , що визначений у Реєстрах Боржників (а.с.41-44, 52-55).
Згідно платіжної інструкції від 20.12.2023 №45 ТОВ «Оптіма Факторинг» проведено фінансування за договором факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023 (а.с. 45).
Відтак, ТОВ «Оптіма Факторинг» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.
22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023 (а.с. 47-51), відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» відступив, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги, в тому числі і за кредитними договорами відповідачки, що визначені у Реєстрі Боржників (а.с. 52-55).
Згідно платіжної інструкції від 26.12.2023 № 376 ТОВ «ФК «Профіт капітал» проведено фінансування за договором факторингу № 22/12-2023 (а.с.56).
Відтак, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідачки за вищевказаними кредитними договорами.
Так, фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку відповідачкою не повернуті, а також з огляду на приписи частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі 24221,85 грн за договором №Р20.0200.004889017 та за тілом кредиту в сумі 28804,08 грн за договором №Z06.00200.0056947850 правильно задоволені судом першої інстанції.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, позивач, пред'являючи вимоги про стягнення кредитних коштів, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками сумі 12280,15 грн за договором №Р20.0200.004889017 та за відсотками в сумі 20194,16 грн за договором №Z06.00200.0056947850.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме, кредитні договори, оформлені та підписані його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальниці визначених договором коштів, а відповідачкою будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості не надано ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
Відтак, відповідачкою порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків оплати за кредитними договорами, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягало стягненню заборгованість за кредитним договором № Р20.00200.004889017 від 06.02.2019 в сумі 36502,00 грн, яка включає: 24221,85 грн. заборгованість за тілом кредиту та 12280,15 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; а також заборгованість за кредитним договором № Z06.00200.005694750 від 20.09.2019 в сумі 48998,24 грн., яка включає: 28804,08 грн - заборгованість за тілом кредиту та 20194,16 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Окрім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідачки заборгованості по оплаті за обслуговування кредитів за вказаними договорами.
Однак, відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультрактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що доказів надання банком відповідачці інформації, передбаченої п. 1.10 Договору № Р20.00200.004889017 від 06.02.2019, матеріали справи не містять.
Окрім того, в матеріалах справи відсутній Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, посилання на який містяться у п.1,5 Договору кредиту та страхування №Z06.002000.005694750 від 20.09.2019. Додаток ж №1 до договору кредиту та страхування №Z06.002000.005694750 від 20.09.2019 не містить переліку послуг, що включають обслуговування кредитної заборгованості, а матеріали справи не містять доказів надання банком відповідачці таких послуг за вказаним договором, тому враховуючи ту обставину, що банком у кредитних договорах була встановлена плата за послуги (кредитне обслуговування), які повинні надаватися безоплатно і в матеріалах справи відсутні докази надання таких послуг банком, то з відповідачки не підлягає стягненню заборгованість з оплати за обслуговування кредиту за договором № Р20.00200.004889017 від 06.02.2019 в розмірі 28172,00 грн. та за договором Z06.00200.005694750 від 20.09.2019 в розмірі 27387,65 грн.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що станом на час подання позову - 20.08.2024 року сплили строки позовної давності, що є підставою для відмови в позові, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписок за рахунками ОСОБА_1 (а.с.21-25, 27-29) останнє погашення заборгованості за кредитними договорами відповідачкою відбулось 21.05.2020 року та 06.08.2020 року відповідно.
Окрім того, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 31.07.2024 року, не пропустив строків позовної давності.
Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 26 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра